36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.05.2020 Справа № 917/141/20
Суддя Іванко Л.А., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка", 38030, Полтавська обл., Шишацький район, с. Яреськи, вул.Козацький шлях, 29, ідент. код 03770394
до відповідача Фізичної - особи підприємця Сулейманова Бабаджана Аріф-Огли, АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1
про стягнення 192959,81 грн.
встановив:
До господарського суду Полтавської області 27.01.2020 р. надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" до Фізичної - особи підприємця Сулейманова Бабаджана Аріф-Огли про стягнення 192959,81 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.
Ухвалою господарського суду від 03.02.2020 року позовну заяву по справі №917/141/20 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, встановлених при поданні позовної заяви.
Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки.
За ухвалою суду від 17.02.2020 відкрито провадження у справі № 917/141/20. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
Про відкриття провадження у справі позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (додаються).
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження сторони суду не надали.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з перебуванням судді Іванко Л.А. у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, після виходу з відпустки.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім.Довженка" (надалі-постачальник, позивач) та фізичною особою-підприємцем Сулейманов Бабаджан Аріф-Огли (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 1/0618/80 від 23.06.2018 року (далі-Договір).
Згідно п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця велику рогату худобу у живій вазі та молодик (надалі-Товар), а покупець зобов"язується в порядку та на умовах визначених цим Договором прийняти товар та оплатити його вартість.
Найменування (вид, асортимент), кількість (голів), вага, ціна за одиницю, а також строки і місце поставки товару визначаються сторонами в Додатках до цього Договору (п.1.2 Договору).
Відповідно п.2.4 Договору покупець здійснює 100% попередню оплату кожної замовленої партії товару протягом 2-х банківських днів з дати надання постачальником відповідного рахунку-фактури, шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника. В п.2.6 Договору сторони дійшли згоди вважати датою здійснення оплати - дату зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно п.4.1 Договору поставка товару здійснюється постачальником частковими партіями у строки та на умовах зазначених у Додатках до цього Договору. Разом з товаром постачальник зобов"язаний надати покупцю наступні документи: видаткова накладна, оригінал рахунку-фактури, товарно-транспортну накладну, ветеринарне свідоцтво форми № 1, паспорт ВРХ, ветеринарна картка, відомість переміщення тварин, перелік тварин що реалізовується (п.4.2 Договору).
За п.4.5 Договору, датою поставки є дата передачі товару покупцю, що засвідчується підписанням відповідних товарно-супровідних документів (накладних) представниками сторін.
Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині виконання грошових зобов"язань - до повного їх виконання. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії даного договору не повідомила іншу сторону в письмовій формі про припинення дії договору, строк його дії автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік без укладання додаткової угоди до Договору (п.7.1 Договору).
На виконання умов Договору постачальник в період з 23.06.2018 року по 15.08.2018 року здійснив поставку товару - худоби в живій вазі (бички м"ясні, телиці, корови) в кількості 194 голів на загальну суму 876325,62 грн. Факт поставки товару підтверджується наступними видатковими накладними:
ДВЖ00000889 від 24.06.2018 року на суму 11928,00 грн.;
ДВЖ00000892 від 25.06.2018 року на суму 20675,00 грн.;
ДВЖ00000893 від 26.06.2018 року на суму 68618,94 грн.;
ДВЖ00000917 від 03.07.2018 року на суму 24109,00 грн.;
ДВЖ00000951 від 15.07.2018 року на суму 32976,00 грн.;
ДВЖ00000936 від 16.07.2018 року на суму 14300,50 грн.;
ДВЖ00001012 від 31.07.2018 року на суму 32838,15 грн.;
ДВЖ00001019 від 01.08.2018 року на суму 70965,25 грн.;
ДВЖ00001022 від 02.08.2018 року на суму 33744,90 грн.;
ДВЖ00001017 від 03.08.2018 року на суму 80043,45 грн.;
ДВЖ00001020 від 04.08.2018 року на суму 69015,7 грн.;
ДВЖ00001018 від 05.08.2018 року на суму 12974,00 грн.;
ДВЖ00001021 від 06.08.2018 року на суму 72612,48 грн.;
ДВЖ00001023 від 07.08.2018 року на суму 57985,00 грн.;
ДВЖ00001024 від 08.08.2018 року на суму 51839,50 грн.;
ДВЖ00001025 від 09.08.2018 року на суму 58812,00 грн.;
ДВЖ00001027 від 10.08.2018 року на суму 46161,00 грн.;
ДВЖ00001028 від 11.08.2018 року на суму 55954,00 грн.;
ДВЖ00001029 від 12.08.2018 року на суму 5392,50 грн.;
ДВЖ00001030 від 13.08.2018 року на суму 48141,25 грн.;
ДВЖ00001034 від 15.08.2018 року на суму 6818,50 грн.
За даними позивача, в період з 24.06.2018 року по 27.11.2018року покупцем частково оплачено поставлену продукцію, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких додаються до матеріалів справи.
Станом на 27.11.2018 року заборгованість відповідача перед позивачем за Договором склала 323825,62 грн. (відображено в Акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2018 - 27.11.2018.
За даних обставин, 27.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім.Довженка" (надалі-постачальник, позивач) та фізичною особою-підприємцем Сулейманов Бабаджан Аріф-Огли (покупець, відповідач) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 1/0618/80 від 23.06.2018 року, згідно якої покупець зобов"язується погасити заборгованість в сумі 323825,62 грн. в строк до 25 грудня 2018 року.
Суму боргу відповідач сплатив частково, в розмірі 20000,00 грн. При цьому, з посиланням на скрутне матеріальне становище покупець 09.01.2019 року звернувся з листом до постачальника про надання можливості погашення заборгованості за Договором в розмірі 303825,62 грн. в строк до 28.02.2019 року.
23.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім.Довженка" (надалі-постачальник, позивач) та фізичною особою-підприємцем Сулейманов Бабаджан Аріф-Огли (покупець, відповідач) укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 1/0618/80 від 23.06.2018 року, згідно якої покупець зобов"язується погасити заборгованість в сумі 303825,62 грн. в строк до 28 лютого 2019 року.
До 28.02.2019 року покупцем сплачено 120000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 31.01.2019 року, від 04.02.2019 року, від 27.02.2019 року (копії додаються).
В період з 28.02.2019 року по дату звернення до суду з позовною заявою покупець оплатив 42000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 14.03.2019 року на суму 5000,00 грн., від 21.03.2019 року на суму 10000,00 грн., від 22.03.2019 року на суму 10000,00 грн., від 02.04.2019 року на суму 5000,00 грн., від 04.04.2019 року на суму 5000,00 грн., від 05.08.2019 року на суму 2000,00 грн., від 03.12.2019 року на суму 5000,00 грн.(копії додаються).
13.06.2019 року відповідачу направлена вимога про оплату заборгованості за Договором та Додаткових угод до нього, що підтверджується поштовою квитанцією (копія додається).
Відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не провів.
Станом на 26.12.2019 року заборгованість покупця перед постачальником склала 141825,62 грн.
У відповідності до п.5.2 Договору, яким передбачено, що у випадку прострочення строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику (у разі його письмової вимоги) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення оплати. Пеня нараховується за весь період прострочення.
За даних обставин, позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення 41957,37 грн. пені за період з 28.02.2019 року по 26.12.2019 року.
Крім цього, з посиланням на ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував та заявив до стягнення 3729,63 грн. 3% річних та 5447,19 грн. інфляційних.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати повної вартості товару у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за Договором на загальну суму 141825,62 грн.
Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
З огляду на викладені обставини, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу заявлена правомірно.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що відповідальність у вигляді пені за порушення терміну оплати товару передбачена у пункті 5.2 Договору, відповідно до якого, у випадку прострочення строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику (у разі його письмової вимоги) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення оплати. Пеня нараховується за весь період прострочення.
Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати штрафних санкцій, зокрема, пені.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За приписами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення 41957,37 грн. пені за порушення відповідачем строку оплати товару за період з 28.02.2019 року по 26.12.2019 року.
Зважаючи на обов'язок суду з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, не виходячи при цьому за межі позовних вимог, суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку та дійшов висновку про те, що розрахунок пені в сумі 41957,37 грн. є арифметично вірним, обґрунтованим, здійсненим у відповідності до приписів законодавства та умов договору, у зв'язку із чим, вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення 3% річних, суд не виявив завищення їх розміру з боку позивача (перевірка правильності розрахунку 3% річних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон"), та встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 3729,63 грн. 3% річних, тому вказана позовна вимога також судом задовольняється.
При перевірці заявлених позивачем до стягнення інфляційних в сумі 5447,19 грн. за розрахунком позивача судом встановлено, що позивачем не враховано наступне.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Судом здійснено перевірку правильності обрахунку позивачем інфляційних нарахувань за допомогою калькулятору "Ліга: Закон" та встановлено, що оскільки прострочення виконання зобов'язання мало місце з 28.02.2019 року, нарахування втрат від інфляції можливе за період з березня 2019 року; інфляційні нарахування за липень 2019 року становлять: -866,27, тобто мала місце дефляція.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних судом задовольняються частково в сумі 3661,8 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних суд у позові відмовляє.
Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 141825,62 грн. основного боргу, 41957, 37 грн. пені, 3661,8 грн. індекс інфляції, 3729,63 грн. 3% річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної - особи підприємця Сулейманова Бабаджана Аріф-Огли ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" (38030, Полтавська обл., Шишацький район, с. Яреськи, вул.Козацький шлях, 29, ідент. код 03770394) 141825,62 грн. основного боргу, 41957, 37 грн. пені, 3661,8 грн. індекс інфляції, 3729,63 грн. 3% річних, 2867,61 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Іванко Л.А.