28.05.2020 року м. Дніпро Справа № 904/1072/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Кузнецової І. Л., Чус О.В.
секретар судового засідання Мацекос І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 р.
(суддя Рудь І.А., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 27.02.2020 р.),
прийняту за результатами розгляду заяви, про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія",
м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фітоліт-Лаймстоун",
м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 2 486 041 грн. 02 коп. за договором про надання транспортно-експедиторських послуг від 14.09.2018 р. № 148/18
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 р. відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія".
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду від 27.02.2018 р. у справі № 908/2594/18, вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 2 486 041 грн. 02 коп., які обліковуються на належних ТОВ "Торговий дім Фітоліт-Лаймстоун" рахунках в установах банків або інших кредитно-фінансових установах.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не врахував та не надав оцінки фактам, як свідчать провчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги.
Водночас, на думку Скаржника, наведені ним факти, свідчать про ухилення від виконання зобов'язання, недобросовісність Відповідача, який підтвердив існування, розмір заборгованості, повідомив про готовність надати графік погашення заборгованості та провести розрахунок, але станом на поточну дату не виконав жодних із зобов'язань. Не враховано судом і наявну практичну можливість умисного зменшення фінансово-господарської активності Відповідача за рахунок перенесення відповідного фінансово-господарського навантаження, замовлень на інших суб'єктів господарювання.
При цьому Скаржник зазначає, що Відповідач підтвердив існування заборгованості, її розмір, однак, протягом тривалого періоду часу не тільки уникав/уникає проведенню розрахунків із її погашення, але дезінформував ТОВ «ІТК» відносно проведення розрахунків 04.12.2019 р., ухилявся від погодження із Позивачем графіку реструктуризації, що вказує на його недобросовісність.
Скаржник наголошує на тому, що зі скарги на вказану ухвалу вбачається, що предметом спору у справі є вимоги про стягнення заборгованості з Відповідача. В даному випадку, виконання в майбутньому судового рішення по даній справі, в разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від обставини, чи матиме Відповідач необхідну суму грошових коштів для погашення заборгованості за договором. Таким чином, в силу положень ст. 136 ГПК України, забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог є співмірним із заявленим предметом позову.
Скаржник зазначає, що на підтвердження обґрунтованості обраного способу забезпечення позову, Позивач посилався на відсутність у Відповідача будь-якого нерухомого майна, за рахунок якого можливо б було задовольнити наявні грошові вимоги в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". Позивач також доводив, що Відповідач всупереч прийнятим на себе зобов'язанням припинив виконання грошових зобов'язань за договором перед ним, а також й перед іншими контрагентами, що свідчить про недобросовісність його поведінки.
Крім того, зважаючи на положення діючого Господарського процесуального законодавства України, яке врегульовує порядок застосування зустрічного забезпечення, Позивач пропонував не застосовувати зустрічне забезпечення при забезпеченні позову, підтвердивши готовність виконання вимоги про зустрічне забезпечення, у випадку застосування останньої та встановлення судом відповідного розміру зустрічного забезпечення.
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2020 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020р. у справі №904/1072/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія".
Розпорядженням керівника апарату суду від 12.05.2020 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, для вирішення питання про призначення справи до розгляду.
Автоматичною системою документообігу для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І. Л., Орєшкіної Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020 р. розгляд скарги призначено в судове засідання на 28.05.2020р.
Розпорядженням керівника апарату суду від 27.05.2020 р., у зв'язку з виходом на роботу судді Чус О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/1072/20 шляхом передачі справи раніше визначеній колегії суддів.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В.
Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Від представника Позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія".
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 28.05.2020 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фітоліт-Лаймстоун" заборгованість за надані послуги в сумі 2 486 041 грн. 02 коп., відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 14.09.2018 р. № 148/18.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної оплати наданих Позивачем послуг.
Разом із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" надало заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 2 486 041 грн. 02 коп., які обліковуються на належних ТОВ "Торговий дім Фітоліт-Лаймстоун" рахунках в установах банків або інших кредитно-фінансових установах.
В обгрунтування своєї заяви, ТОВ "Інноваційна транспортна компанія" посилалося на значний розмір заборгованості, тривалий термін прострочення сплати коштів, повторюваність фактів недотримання домовленостей та ухилення Відповідача від сплати боргу. Разом з тим, сума, заявлена до стягнення, значно перевищує статутний капітал підприємства Відповідача, а інше майно, за рахунок якого можливо повернути спірний борг у Відповідача відсутнє. За вказаних обставин, Позивач вважає, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.
Оскаржуваною ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову ТОВ "Інноваційна транспортна компанія".
В основу оскаржуваного судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" покладено висновок місцевого господарського суду про те, що Позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано належних доказів того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не надано до суду доказів, які б свідчили про вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду такі як: реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації; витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем; укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо. Зокрема, викладені Позивачем у заяві припущення щодо можливого умисного штучного зменшення фінансово-господарської активності за рахунок передачі фінансово-господарського навантаження іншим суб'єктам господарювання, зокрема, ТОВ "Ікодомс", у складі якого перебуває засновник ТОВ "Торговий дім Фітоліт-Лаймстоун", а також відсутність впевненості Позивача щодо проведення Відповідачем претензійної роботи по стягненню заборгованості з контрагентів, про яких останній зазначає у листування із позивачем, не можуть вважатися підтвердженням наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого виду забезпечення позову.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви.
Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Згідно із ч. ч. 1 та 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною Відповідачу вчиняти певні дії ( ст. 137 ГПК України ). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду ( реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо ). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд, вирішуючи питання про відповідача, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.
Предметом даного спору є вимога ТОВ "Інноваційна транспортна компанія", яка заявлена до ТОВ "Торговий дім Фітоліт-Лаймстоун" про стягнення 2 486 041 грн. 02 коп., відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 14.09.2018 р. № 148/18.
В ст. 6 ГК України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. Водночас принцип змагальності, закріплений у ст. 13 ГПК України, встановлює право Відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому Відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.
В свою чергу, відсутність впевненості Позивача щодо проведення Відповідачем претензійної роботи по стягненню заборгованості з контрагентів не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, оскільки є припущенням, не підтвердженим доказами.
Колегія суддів відзначає, що в контексті обов'язку Позивача надати докази вчинення відповідачем відповідних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, вчинення яких обумовлюється в часі після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Факт підтвердтвердження Відповідачем існування заборгованості та не виконання зобов'язання, не є доказом вчинення Відповідачем таких дій. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про обгрунтованість висновків суду першої інстанції.
При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що доводи Позивача про відсутність у Відповідача будь-якого нерухомого майна, не є тими обставинами, які б свідчили про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.
Заявником жодним чином не доведено як саме невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Слід зазначити, що саме лише посилання заявника на потенційне порушення прав позивача при виконанні майбутнього рішення суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову без надання при цьому належних доказів на підтвердження вказаних обставин.
Так, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заявником суду не наведено жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного Позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ст. ст. 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, у даному конкретному випадку, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду попередньої інстанції, про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ "Інноваційна транспортна компанія" про забезпечення позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 р. ). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У справі, що розглядається, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для накладення арешту на грошові кошти Відповідача на рахунку в банківській установі в межах суми, про стягнення якої подано позов.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 р. у справі № 904/1072/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 р. у справі № 904/1072/20 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 29.05.2020 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І. Л. Кузнецова
Суддя О.В. Чус