19.05.2020 Справа № 904/5047/18
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,
суддів - Кощеєва І.М., Широбокової Л.П.,
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2019 у справі №904/5047/18 (головуючий суддя - Новікова Р.Г., судді Назаренко Н.Г., Мілєва І.В., повне рішення складено 11.05.2019)
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Словацького-10", м. Дніпро
до відповідача-1: виконавчого комітету Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до відповідача-2: Дніпровської міської ради, м. Дніпро
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомості" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро
про визнання недійсним та скасування рішення міської ради в частині реєстрації права власності та скасування запису про право власності
- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2019 у справі №904/5047/18 позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) "Словацького-10" задоволено частково, визнано недійсним рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради" №46 від 27.11.1991 в частині реєстрації права власності територіальної громади міста Дніпропетровська на об'єкти нерухомого майна, якими є нежитлове підвальне приміщення №123 загальною площею 120,5 кв.м, нежитлове підвальне приміщення №124 загальною площею 103,2 кв.м, нежитлове підвальне приміщення №125 загальною площею 189,1 кв.м, розташовані за адресою: місто Дніпро, вулиця Юліуша Словацького, 10, та скасовано запис про право власності територіальної громади міста Дніпропетровська в частині об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 35203818, внесений 30.11.2011 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: місто Дніпро, вулиця Юліуша Словацького, 10, в задоволенні позовних вимог до виконавчого комітету Дніпровської міської ради відмовлено;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що при вирішенні спору по даній справі визначальним є встановлення правового статусу перелічених вище приміщень, а саме: чи відносяться спірні приміщення до допоміжних, чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку, з того, що для проведення узгодженого комісійного обстеження спірних приміщень відповідачі мали можливість забезпечити участь представників, які мають достатній кваліфікаційний рівень для встановлення мети призначення комунікацій будинку та відповідно до посадової інструкції мають право надавати такі висновки, але явку таких осіб не забезпечено, з того, що акт обстеження нежитлового приміщення від 03.12.2018 складений працівниками Комунального підприємства (далі - КП) "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" без участі позивача та кваліфікованих сторонніх осіб з відповідним рівнем спеціальних знань та/або кваліфікацією, з того, що на відміну від акта обстеження від 03.12.2018, акт обстеження технічного стану приміщень від 23.10.2018 складений за наслідками комісійного огляду приміщень представниками ОСББ "Словацького-10" та інженера з технічної інвентаризації нерухомого майна, кваліфікація та повноваження якого підтверджені кваліфікаційним сертифікатом, з того, що повноважною особою з відповідним рівнем кваліфікації надано висновок щодо стану спірних приміщень, підтверджено наявність у них комунікацій і віднесення цих приміщень до допоміжних, з того, що вчинення позивачем процесуальних дій для сприяння використанню власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку власного майна та управління, утримання і використання спільного майна не позбавляють позивача права звернутися з даним позовом після створення ОСББ, з того, що оспорюване рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів, яке посвідчує право власності територіальної громади на спірні приміщення, не змінює їх правового статусу, з того, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів перебудови підвалів у нежитлові приміщення на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування та проектної документації, тому дані приміщення є допоміжними та належать на праві сумісної власності власникам квартир будинку, представником яких виступає позивач, з того, що внаслідок задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення вимога про скасування запису про реєстрацію права власності також підлягає задоволенню, а також з того, що виконавчий комітет не є власником спірних приміщень і оспорюване рішення приймалося саме міською радою, тому у задоволенні позовних вимог до виконавчого комітету Дніпровської міської ради слід відмовити;
- не погодившись з прийнятим рішенням, Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати це рішення, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі;
- у поданій скарзі йдеться про те, що на обґрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог відповідачем-2 надано докази щодо приналежності нежитлових приміщень до комунальної власності та докази про відсутність у спірних приміщеннях вузлів управління, про те, що спірні нежитлові приміщення житлового будинку №10 по вулиці Юліуша Словацького були передані до комунальної власності разом з іншими приміщеннями, що перебували на балансі Виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного об'єднання Бабушкінського району, визначеними в п. 3 розділу Х Переліку об'єктів комунальної власності міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської Ради народних депутатів "Про комунальну власність Дніпропетровської міської Ради народних депутатів" №46 від 27.11.1991, про те, що при приватизації квартир громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку та не набувають право власності на нежитлові приміщення, власником яких можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава тощо, про те, що нежитлові приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються в комунальну власність відповідних міських, сільських, селищних рад, про те, що згідно з актом обстеження нежитлового приміщення від 03.12.2018, складеним працівниками КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" - балансоутримувача спірних нежитлових приміщень, у цих приміщеннях відсутні вузли управління (засуви, вентилі, крани) системи опалення, водопостачання, каналізації цього будинку та вузли обліку електроенергії, про те, що обставини, викладені в акті комісійного обстеження технічного стану приміщень №1/19 від 16.01.2019, проведеного представниками учасників справи на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 та складеного посадовою особою ОСББ "Словацького-10", мають суб'єктивний характер, є неповними і непідтвердженими в розумінні чинного законодавства, що у відповідності до приписів ст.ст. 77-86 Господарського процесуального кодексу України є свідченням неналежності цього доказу, про те, що інформація в даному акті не відповідає на всі питання, які підлягають з'ясуванню судом, встановлення фактичних обставин з викладеного не є можливим, про те, що господарським судом не враховано, що в акті позивач вказує на наявність інженерних мереж в спірних нежитлових приміщеннях, однак не зазначає про їх місце розташування, що є суттєвим для всебічного з'ясування обставин справи, оскільки ці приміщення складаються з окремих кімнат, про те, що можлива наявність труб чи електродротів в приміщеннях без розуміння їх конкретного місця розташування за умов, що вони складаються з окремих кімнат та коридорів, не може бути безумовною підставою для задоволення позовних вимог шляхом позбавлення відповідача права власності на це майно, про те, що необхідними критеріями для розмежування допоміжного приміщення від нежитлового є функціональне призначення, місце розташування, загальна характеристика сукупності властивостей приміщення, спосіб і порядок використання приміщення, про те, що судом не взято до уваги, що спірні нежитлові приміщення тривалий час перебували в оренді у комерційних підприємств, про те, що відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України необхідною умовою для передачі майна в оренду є його визначеність індивідуальними ознаками, про те, що приміщення мають окремий вхід, вікна, батареї, сантехнічні прилади (унітаз, рукомийник), мебель (шафу, стіл), що спростовує доводи позивача щодо віднесення цих приміщень до категорії допоміжних, про те, що спірні приміщення є відокремленими від будинку, мають ізольований від житлової частини будинку вхід, в приміщенні відсутнє технічне обладнання, тому за своїми характеристиками та державними будівельними нормами вони відповідають статусу нежитлових та є самостійними об'єктами нерухомого майна, про те, що підвальні приміщення можуть бути обладнані для здійснення певного виду діяльності і не призначені для експлуатації будинку або побутового обслуговування мешканців, а отже правовий статус приміщення не має принципового значення для правильного вирішення справи, визначальними є функціональне призначення та загальна характеристика приміщення, про те, що територіальною громадою зареєстровано право комунальної власності на вказані приміщення як на окремі об'єкти нерухомості, про те, що оскаржуване рішення від 27.11.1991 прийнято у зв'язку з розмежуванням майна між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю), яке відбулося на підставі ст. 7 Закону України від 07.12.1990 "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", ст. 35 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки від 07.02.1991 "Про власність", постанови Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", а також про те, що Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", на які позивач посилається при зверненні до суду, набрали чинності 01.07.2015 та 01.01.2002 відповідно виключає можливість застосування норм цих законів до спірних правовідносин;
- позивач вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що не погоджується з доводами відповідача-2 стосовно неправильного визначення судом першої інстанції категорії спірних приміщень як допоміжних, необхідності віднесення їх до нежитлових приміщень та неможливості їх передачі відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", на те, що з метою встановлення виду приміщення - допоміжного чи нежитлового - необхідним є встановлення технічних характеристик такого приміщення та його значення для експлуатації всього будинку, на те, що в акті обстеження від 03.12.2018 представники відповідачів не зазначили першочергове функціональне призначення приміщень та їх призначення на момент передачі до комунальної власності, а лише посилалися на відсутність будь-яких вузлів управління систем опалення, водопостачання і каналізації будинку, вузлів обліку електроенергії, на те, що акт обстеження стану приміщень, складений за наслідками комісійного огляду представниками позивача та інженера з технічної інвентаризації нерухомого майна, кваліфікація та повноваження якого підтверджені кваліфікаційним сертифікатом, підтверджує факт наявності комунікацій, електричних мереж, електрощитової, теплових мереж, труб з водопостачання та водовідведення, тобто комунікацій для забезпечення жителів будинку комунальними послугами електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, а також дотримання санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир, на те, що відповідачем не надано правового обґрунтування жодному з критеріїв розмежування нежитлового та допоміжного приміщення, а лише наведено висновок, викладений в акті від обстеження від 03.12.2018, який є протилежним висновку, викладеному в акті комісійного обстеження технічного стану приміщень №1/19 від 16.01.2019, проведеного представниками учасників справи на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області, а також на те, що відповідачем-2 не вказано жодного порушення або неправильного застосування норм матеріального права, допущеного господарським судом при ухваленні рішення, не спростовано докази, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, не наведено та не обґрунтовано підстави для його скасування;
- 19.08.2019 до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення ОСББ "Словацького-10" до відзиву на апеляційну скаргу, в яких об'єднання зазначило про те, що акт передачі житлового будинку №10 по вулиці Юліуша Словацького у місті Дніпро на баланс позивача відсутній у зв'язку з існуванням спору щодо нежитлових підвальних приміщень, тому попередній балансоутримувач на має можливості передати документацію на будинок, про те, що нежитлові приміщення належать до нежитлового фонду та призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, однак спірні приміщення не призначені для вищезазначених потреб, тому ці приміщення (підвали) є частиною житлового фонду (житлового будинку), яка не була передана згідно з оскаржуваним рішенням від 27.11.1991, про те, що факт створення в багатоквартирному будинку ОСББ є підтвердженням факту надання об'єднанню власниками квартир та виділених нежитлових приміщень багатоквартирного будинку повноважень щодо управління, утримання та використання спільного майна цього багатоквартирного будинку, про те, що на час виникнення спору віднесення приміщень до допоміжних регулювалося Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", норми якого є спеціальними відносно норм Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" щодо встановлення правового статусу нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, про те, що до моменту приватизації у будинку будь-якої першої квартири чи виникнення права приватної (особистої, індивідуальної) власності на квартиру з інших підстав, вказаний будинок повинен перебувати у комунальній власності, між тим в момент виникнення права приватної власності хоча б на одну з квартир у багатоквартирному будинку виникає право спільної сумісної власності власників квартир на спільне майно будинку, до якого входять приміщення загального користування, зокрема допоміжні приміщення, про те, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло право особистої (індивідуальної, приватної) на квартиру №96 виникло 03.12.1996, на інші квартири - впродовж 1998-2002 років, тому фактично право спільної сумісної власності на приміщення загального користування (спільне майно) виникло у власників квартир 03.12.1996, про те, що спірні приміщення розташовані у підвалах будинку, згідно технічного паспорту функціональне призначення цих приміщень - підвали, в той час як розміщення приміщень громадського призначення можливо лише на цокольних поверхах, про те, що приміщення підвалів не призначені для проживання людей, тому до часу встановлення законодавством України терміну "допоміжні приміщення" вони належали до загальної категорії нежитлових приміщень, тобто таких, що не призначені для проживання людей і не мають спеціального статусу, про те, що згідно з комплексним актом обстеження від 16.01.2019, зазначені висновки в якому не спростовані допустимими та достовірними доказами, та матеріалами технічної інвентаризації спірні підвальні приміщення не є ізольованими від житлової частини будинку, оскільки доступ до приміщень №123, №124 здійснюється лише через сходову клітку під'їзду спільного користування, а до приміщення №125 - через сходову клітку під'їзду спільного користування та евакуаційний вихід, однак ізольовані від житлової частини будинку окремі входи до спірних приміщень відсутні, про те, що спірні приміщення належать до житлового фонду, оскільки спеціальне призначення цих приміщень для торгівельних, побутових або інших потреб непромислового характеру не визначалось ні при будівництві будинку, ні впродовж усього часу його експлуатації, про те, що спірні приміщення призначені виключно для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців з огляду на те, що в результаті проведення комплексного обстеження в приміщенні встановлено наявність водопровідних труб з вентилями для перекриття води по стояку будинку, електрощитову для всього будинку, яка знаходиться в приміщенні №123, каналізаційну та водопровідну труби з вентилями для регулювання потоку води, у приміщенні №125 - теплолічильник для обліку спожитої теплоенергії всього житлового будинку, а також про те, що факт неповного використання або невикористання мешканцями будинку спірних підвальних приміщень не є правовою підставою для зміни статусу цих приміщень, виведення їх з житлового фонду та надання їм статусу самостійних об'єктів нерухомого майна;
- ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2019 по справі №904/5047/18 призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи;
- 12.02.2020 на адресу апеляційного суду надійшов лист Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз разом з матеріалами справи №904/5047/18, в якому зазначено, що оплата за проведення судової експертизи не здійснена, тому ухвала про призначення експертизи залишена без виконання;
- ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2020 провадження у даній справі поновлено;
- 20.03.2020 відповідачем-2 подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії звіту від 06.03.2020 про проведення технічного обстеження на предмет встановлення, чи є об'єкти допоміжними приміщеннями, які призначені для забезпечення належної експлуатації житлового будинку в цілому, щодо наступних об'єктів нерухомого майна, якими є нежитлове приміщення 123 загальною площею 141,7 кв.м, нежитлове приміщення 124 загальною площею 103,2 кв.м, нежитлове приміщення 125 загальною площею 189,1 кв.м, розташовані за адресою: місто Дніпро, вулиця Юліуша Словацького, будинок 10;
- відповідачем-1 та третьою особою-1 відзиви на апеляційну скаргу не надано;
- представник скаржника, відповідача-1 та третьої особи-1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити;
- представник позивача в судовому засіданні просить залишити апеляційну скаргу без задоволення;
- третя особа-2 відзив на апеляційну скаргу не надала, представник третьої особи-2 в судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровської міської Ради народних депутатів "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" №46 від 27.11.1991 затверджено Перелік об'єктів, переданих до комунальної власності міста Дніпропетровська.
На підставі вказаного рішення 21.11.2011 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради видано свідоцтво серії САЕ №149304 про право власності територіальної громади міста на нежитлові приміщення №№124, 125 загальною площею відповідно 103,2 кв.м та 189,1 кв.м, розташовані у підвалі будинку №10 по вулиці Юліуша Словацького в місті Дніпропетровську.
30.11.2011 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 35203818, а саме: нежитлові приміщення №124 загальною площею 103,2 кв.м та №125 загальною площею 189,1 кв.м в підвалі житлового будинку літ. А'-5, розташованого за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Юліуша Словацького, 10, що підтверджується інформаційною довідкою №140454290 від 05.10.2018.
Підставою виникнення права власності територіальної громади міста Дніпропетровська визначено свідоцтво про право власності САЕ №149304 від 21.11.2011.
Згідно зі свідоцтвом Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації від 13.10.1999 (т. 2, арк.с. 64) приміщення №123 площею 120,5 кв.м в підвалі житлового будинку літ. А'-5, розташованого за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Сєрова-Набережна, 7, зміненою на адресу: вулиця Юліуша Словацького, 10, належить територіальній громаді міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на праві комунальної власності.
Вищевказане свідоцтво не підписане, однак приміщення №123 разом з приміщеннями №124, №125 включено до Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, що підтверджується витягами №4413, №4414, №4415 від 29.11.2018.
Відповідно до протоколу №1 від 29.12.2016 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку №10, розташованого за адресою: 49000, місто Дніпро, вулиця Юліуша Словацького, вирішено створити ОСББ "Словацького-10", яке зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.04.2018, номер запису 12241020000085064.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Статуту ОСББ "Словацького-10" метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів.
П. 3 розділу ІІ Статуту передбачено, що завданням та предметом діяльності об'єднання є, зокрема, забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг.
08.11.2018 ОСББ "Словацького-10" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним і скасування рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів №46 від 27.11.1991 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" в частині реєстрації права власності територіальної громади міста Дніпропетровська на приміщення №123, №124, №125, розташовані за адресою: місто Дніпро, вулиця Юліуша Словацького, 10, та скасування запису про право власності територіальної громади міста Дніпропетровська в частині об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 35203818, внесеного 30.11.2011 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна за вказаною вище адресою.
Позовні вимоги пред'явлені об'єднанням до виконавчого комітету Дніпровської міської ради та Дніпровської міської ради.
В обґрунтування вказаних вимог покладені обставини щодо розташування в житловому будинку №10 по вулиці Юліуша Словацького допоміжних підвальних приміщень №123, №124, №125 та щодо прийняття Дніпропетровською міською Радою народних депутатів оспорюваного рішення, яке в частині передачі вказаних приміщень до комунальної власності в особі територіальної громади міста Дніпра суперечить чинному законодавству України.
При цьому об'єднанням було зазначено, що згідно з актом обстеження технічного стану названих приміщень від 23.10.2018, складеним за участю представників ОСББ "Словацького-10" та інженера з технічної інвентаризації нерухомого майна, відокремити ці приміщення від основної будівлі за адресою: місто Дніпро, вулиця Юліуша Словацького, 10, неможливо, а також, що у приміщеннях знаходяться необхідні для забезпечення санітарно-суспільних потреб населення об'єкти - комунікації будинку.
В процесі розгляду справи господарським судом відповідачами-1, 2 подано відзив на позовну заяву.
Як додаток до відзиву відповідачами надано акт обстеження нежитлового приміщення від 03.12.2018, складений посадовими особами КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", та технічні паспорти, виготовлені станом на 12.07.2018 на спірні приміщення.
Вказаним актом зафіксовано, що в спірних приміщеннях відсутні вузли управління (засуви, вентилі, крани) системи опалення, водопостачання, каналізації будинку та вузли обліку електроенергії.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 у даній справі повноважних представників ОСББ "Словацького-10", Дніпровської міської ради, виконавчого комітету Дніпровської міської ради та КП "Бюро обліку майнових прав та діяльністю з нерухомістю" зобов'язано здійснити спільний огляд спірних приміщень №№123, 124, 125 за їх місцезнаходженням: місто Дніпро, вулиця Юліуша Словацького, 10 з відповідним відеофіксуванням даної дії та складанням акта за результатом такого огляду (обстеження).
За наслідками спільного огляду, проведеного комісією у складі представників ОСББ "Словацького-10", Дніпровської міської ради, виконавчого комітету Дніпровської міської ради та КП "Бюро обліку майнових прав та діяльністю з нерухомістю", 16.01.2019 складено акт комісійного обстеження технічного стану приміщень - підвалів №123, №124, №125 будинку №10 по вулиці Юліуша Словацького у місті Дніпро.
Відповідно до акту від 16.01.2019 під час обстеження фактично виявлено невідокремлені, нежитлові, підвальні приміщення, розташовані під житловим будинком.
Входи до приміщень №123 та №124 розташовані на першому поверсі відповідно у четвертому та третьому під'їздах будинку. Вхід до приміщення №125 окремий. Кімнати оснащені централізованою системою опалення та батареями, теплолічильником до централізованої системи опалення всього будинку, електродротами та трубами для водопостачання й водовідведення (підключені до центральної системи водопостачання та водовідведення), наявна труба для водовідведення для стояка будинку 6 під'їзду, наявний санвузол (розбитий).
Представник Дніпровської міської ради та виконавчого комітету Дніпровської міської ради від підпису акту відмовився, надав зауваження стосовно того, що він не є фахівцем в галузі інженерних мереж і тому не може підтвердити або спростувати висновки, зазначені в акті від 16.01.2019.
Викладені обставини слугували визначальними для прийняття господарським судом оскаржуваного рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частинами 1, 2 ст. 368 Цивільного кодексу України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок визначено як житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
За приписами ст. 1 Закону допоміжними є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), нежитловим - приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
П. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" встановлено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону наведено у рішенні Конституційного Суду №4-рп/2004 від 02.03.2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду №14-рп/2011 від 09.11.2011.
У п. 1.1 рішення Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 роз'яснено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків.
Згідно з ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.
Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
З огляду на викладене нежилим є приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №552/7636/14-ц.
Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Отже, для правильного вирішення цього спору суд повинен, зокрема, з'ясувати та визначити правовий статус спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановити, чи належать усі спірні приміщення до числа допоміжних, чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку, з урахуванням характеристик таких приміщень.
Щодо досліджуваної справи, то згідно з виготовленими станом на 12.07.2018 технічними паспортами та витягами з Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра від 29.11.2018 приміщення №123, №124, №125 розташовані в підвалі житлового будинку літ. А1-5 за адресою: місто Дніпро, вулиця Юліуша Словацького, будинок 10. У відповідних технічних паспортах кожне з цих приміщень визначено як підвал.
Матеріали справи не містять доказів існування в житловому будинку окремих нежитлових приміщень, які не належать до житлового фонду, тобто є самостійними об'єктами нерухомого майна, з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення, зокрема проектної документації, акту введення будинку в експлуатацію.
Також відсутні в матеріалах справи і докази створення міською радою або іншими особами спірних приміщень шляхом нового будівництва або проведення реконструкції підвалів житлового будинку, їх перебудови у нежитлові приміщення на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування.
При цьому підставою оформлення за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради права комунальної власності шляхом видачі свідоцтв було рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів №46 від 27.11.1991, яке не стосувалося зміни статусу спірних приміщень та було спрямовано на оформлення документів про право власності територіальної громади на ці приміщення після прийняття їх у комунальну власність в цілому і це не підтверджує набуття права власності на спірні приміщення як окреме нерухоме майно.
Вищевикладене надає підстави для висновку про те, що спірні приміщення є допоміжними і належать власникам квартир будинку на праві спільної сумісної власності, представником яких виступає позивач.
Відповідачем-2 протилежного не доведено і у апеляційній скарзі висновку суду першої інстанції не спростовано. При цьому приписи ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України покладають на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Ч. 1 ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
За приписами ч. 10 ст. 59 Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції та Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
З огляду на встановлені у справі обставини щодо належності спірних приміщень до спільної сумісної власності спільного майна власників квартир у багатоквартирному будинку, господарський суд правильно визнав позовні вимоги про визнання недійсним рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів №46 від 27.11.1991 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради" в спірній частині обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню внаслідок порушення цим рішенням прав позивача.
У цьому зв'язку вимога щодо скасування запису про реєстрацію права власності територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради в частині об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 35203818, внесеним 30.11.2011 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, також підлягає задоволенню.
Правомірною є і відмова господарського суду в задоволенні позовних вимог до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, оскільки останній не приймав оспорюване рішення та не є власником спірних приміщень.
Між тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд посилався, у тому числі, на акт обстеження технічного стану приміщень від 23.10.2018, складений за наслідками їх комісійного огляду представниками позивача та інженера з технічної інвентаризації нерухомого майна, кваліфікація та повноваження якого підтверджені кваліфікаційним сертифікатом та зазначив, що повноважною особою з відповідним рівнем кваліфікації надано висновок щодо стану спірних приміщень, підтверджено наявність у них комунікацій і віднесення цих приміщень до допоміжних.
Колегія суддів не погоджується з вищенаведеними висновками суду, оскільки акт обстеження від 23.10.2018 не доводить обставин щодо визначення спірних приміщень як допоміжних у зв'язку з тим, що має односторонній характер.
Але такі висновки суду першої інстанції не вплинули на правильність вирішення спору по суті.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, вступна та резолютивна частини, а також повний текст рішення господарського суду підписані лише головуючим суддею і не містять підписів двох інших суддів колегії, що в силу приписів п. 5 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України має наслідком обов'язкове скасування судового рішення.
Доводи скаржника про те, що Закони України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", на які позивач посилається при зверненні до суду, набрали чинності 01.07.2015 та 01.01.2002 відповідно, тому їх положення не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, визнані колегією суддів необґрунтованими з урахуванням такого.
Як вказувалось вище, п. 2 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначає допоміжні приміщення багатоквартирного будинку як приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).
Стаття 5 Закону передбачає, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Згідно зі ст. 1 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирному будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, створеною власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Конституційний Суд України в рішенні №4-рп/2004 від 02.03.2004 вказав, що підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Отже, вчинення позивачем процесуальних дій для сприяння використанню власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку власного майна та управління, утримання і використання спільного майна, не позбавляє позивача права звернутися у суд із даним позовом після створення об'єднання.
Посилання скаржника на відсутність у спірних приміщеннях вузлів управління (засувів, вентилів, кранів) системи опалення, водопостачання, каналізації цього будинку та вузлів обліку електроенергії є безпідставними, тому що допоміжні приміщення незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання призначені для обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення їх життєвого комфорту.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 08.04.2020 у справі №915/1096/18.
Доводи скаржника про наявність у спірних приміщеннях вікон, батарей та сантехнічних приладів колегією суддів не прийняті до уваги тому, що не спростовують обставин щодо визначення цих приміщень як допоміжних.
При цьому фактичне переобладнання приміщень з метою використання за іншим функціональним призначенням не змінює правового статусу останніх.
Посилання скаржника на те, що вказані приміщення згідно з будівельними нормами та правилами відповідають статусу нежитлових є необґрунтованими, оскільки такий статус має бути визначений виключно на стадії проектування та будівництва відповідного об'єкта, а також перебудови на підставі рішень органу місцевого самоврядування.
Інші доводи скаржника не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, апеляційним судом залишено без задоволення тому, що не доведені обставини щодо неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від скаржника.
07.05.2020 позивачем подана до апеляційного суду заява, в якій, зокрема, зазначено про те, що у зв'язку з розглядом справи об'єднанням понесені витрати на правничу допомогу орієнтовною вартістю 5 000 грн 00 коп..
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи викладене, розгляд заяви ОСББ "Словацького-10" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід призначити в судовому засіданні.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача-2.
Керуючись статтями 269, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2019 у справі №904/5047/18 скасувати;
- прийняти нове рішення;
- визнати недійсним рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради" №46 від 27.11.1991 в частині реєстрації права власності територіальної громади міста Дніпропетровська на об'єкти нерухомого майна, розташовані в місті Дніпро: нежитлове підвальне приміщення №123 загальною площею 120,5 кв.м, розташоване за адресою місто Дніпро, вулиця Юліуша Словацького,10; нежитлове підвальне приміщення №124 загальною площею 103,2 кв.м, розташоване за адресою місто Дніпро, вулиця Юліуша Словацького,10; нежитлове підвальне приміщення №125 загальною площею 189,1 кв.м, розташоване за адресою: місто Дніпро, вулиця Юліуша Словацького, 10;
- скасувати запис про право власності територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпровської міської ради в частині об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 35203818, внесений 30.11.2011 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: місто Дніпро, вулиця Юліуша Словацького, 10;
- в позові до виконавчого комітету Дніпровської міської ради відмовити;
- стягнути з Дніпровської міської ради на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Словацького-10" 3 524 грн 00 коп. судового збору;
- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови;
- встановити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Словацького-10" строк для подачі доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів з дня прийняття постанови;
- призначити судове засідання по розгляду заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Словацького-10" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на 02.06.2020 на 14 год. 30 хв.;
- явку представників сторін та третіх осіб визнати необов'язковою;
- повна постанова складена 29.05.2020
Головуючий суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя Л.П. Широбокова