проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"28" травня 2020 р. Справа № 922/4133/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Міністерства енергетики та захисту довкілля України на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.01.2020 постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Погореловою О.В. у справі № 922/4133/19
за позовом Міністерства енергетики та захисту довкілля України м. Київ
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача- Департамент містобудування та архітектури Харківської області державної адміністрації, м. Харків
до 1) Головного управління ДПС у Харківській області, м. Харків,
2) ТОВ "Пушка-5", м.Київ,
3) Державне підприємство "Проектування будівництва" підприємства вугільної промисловості "Південдіпрошахт", м. Харків,
4) Брокерської контори №450 ТОВ "Експерт-2012", м.Харків,
5) Української Універсальної Біржі, м. Полтава
про визнання недійсним цільового аукціону з продажу майна платника податків та визнання недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна,
У грудні 2019 Міністерство енергетики та захисту довкілля України звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, ТОВ "Пушка-5", ДП "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт", Брокерської контори № 450 Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-2012" та Української Універсальної Біржі, в якому просить суд:
- визнати недійсним цільовий аукціон з продажу майна платника податків ДП "Південдіпрошахт", а саме: нежитлових приміщень в літ. А-5, загальна площа (кв.м.): 3418, матеріали стін: цегла. Опис: нежитлові приміщення підвалу № 10, 12, 27, 43; нежитлові приміщення 1-го поверху № 18, 35, 51; нежитлові приміщення 2-го поверху № 14, 34, 49: нежитлові приміщення 3-го поверху № 13, 18, 38; нежитлові приміщення 4-го поверху №1-:-43, 2а, За, 17а, 25а, 25б; нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-:-44, 2а, 28а, 28б, 29а, 30а, 37а, 40а, Харківська область, м. Харків, вулиця Пушкінська, будинок 5, який відбувся 31.10.2019 на Українській Універсальній Біржі, за адресою м. Харків, вул. Лермонтовська, будинок 20, який оформлений протоколом №1 проведення цільового аукціону (податкова застава) від 31.10.2019;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31.10.2019 № 1-31/10-19 укладений між Головним управлінням ДПС у Харківській області в особі повіреного - Брокерською конторою № 405 Товариство з обмеженою відповідальністю "Експерт-2012" (код ЄДРПОУ 38160780) та ТОВ "Пушка-5" (код ЄДРПОУ 343271974), та боржником - Державним підприємством "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.01.2020 відкрито провадження за даним позовом, призначено дату проведення підготовчого засідання, залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76).
02.01.2020 до Господарського суду Харківської області від Міністерства енергетики та захисту довкілля України надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме:
- на нежитлові приміщення в літ. А-5, загальна площа (кв. м.): 3418, матеріали стін: цегла. Опис: нежитлові приміщення підвалу № 10, 12, 27, 43; нежитлові приміщення 1-го поверху № 18, 35, 51; нежитлові приміщення 2-го поверху № 14, 34, 49; нежитлові приміщення 3-го поверху № 13, 18, 38; нежитлові приміщення 4-го поверху № 1-:-43, 2а, 3а, 17а, 25а, 25б; нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-:-44, 2а, 28а, 28б, 29а, 30а, 37а, 40а, Харківська область, м. Харків, вулиця Пушкінська, будинок 5, до набрання рішенням у справі законної сили.
В обґрунтування заяви позивач вказує на те, що державне майно перейшло у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Пушка-5" з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з неукладенням охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини відповідно до вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", тому на його думку, існує реальна загроза, що спірне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення або бути відчужено на користь третіх осіб. З метою уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Міністерства енергетики та захисту довкілля України, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову є об'єктивна необхідність накласти арешт на нежитлові приміщення.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.01.2020 у задоволенні заяви Міністерства енергетики та захисту довкілля України про забезпечення позову( вх. Номер 47 від 02.01.2020)-відмовлено.
Вказана ухвала, з посиланням на приписи статей 13, 74, 136, 137 ГПК України мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення відповідачем дій, спрямованих на фактичне відчуження належного йому нерухомого майна (пошук покупців, розміщення оголошення про продаж тощо), матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем умисних дій, які спрямовані на істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у даній справі.
Позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.01.2020 у справі №922/4133/19, ухвалити нове рішення, яким застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: на нежитлові приміщення в літ. А-5, загальна площа (кв. м.): 3418, матеріали стін: цегла. Опис: нежитлові приміщення підвалу № 10, 12, 27, 43; нежитлові приміщення 1-го поверху № 18, 35, 51; нежитлові приміщення 2-го поверху № 14, 34, 49; нежитлові приміщення 3-го поверху № 13, 18, 38; нежитлові приміщення 4-го поверху № 1-:-43, 2а, 3а, 17а, 25а, 25б; нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-:-44, 2а, 28а, 28б, 29а, 30а, 37а, 40а, Харківська область, м. Харків, вулиця Пушкінська, будинок 5, до набрання рішенням у справі законної сили.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, судом першої інстанції на взято до уваги те, що нерухоме майно придбано на аукціоні 31.10.2019 з порушенням чинного законодавства, зокрема, без урахування положень Закону України "Про охорону культурної спадщини", та без погодження з Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації. Тому, на думку заявника, в разі незабезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, існує реальна загроза, що спірне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду або відчужено на користь третіх осіб.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 03.03.2020.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 задоволено клопотання Міністерства енергетики та захисту довкілля України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, доручено Печерському районному суду м. Києва (01601, м.Київ, вул. Володимирська, 15, зал судових засідань №8) забезпечити проведення судового засідання, що відбудеться 03.03.2020 о 15:30 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131 у справі № 922/4133/19 в режимі відеоконференції.
03.03.2020 від ТОВ «Пушка-5» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.01.2020 - без змін.
03.03.2020 від ДП «Південдіпрошахт» надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника ДП «Південдіпрошахт».
03.03.2020 від ГУ ДПС у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ДПС просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 розгляд справи відкладено 23.03.2020.
13.03.2020 знов від ГУ ДПС у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на його подання. Колегія суддів, розглянувши клопотання про поновлення строку на подання відзиву, з урахуванням принципу змагальності сторін, справедливості та рівності перед усіх учасників перед законом та судом, а також з огляду на незначний термін пропуску строку на подання відзиву (1 день), дійшла висновку про задоволення клопотання ДПС та вважає за необхідне прийняти відзив ДПС до розгляду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 у зв'язку із запровадженням на території України карантину, за клопотанням Департаменту містобудування та архітектури Харківської області державної адміністрації, відкладено розгляд апеляційної скарги Міністерства енергетики та захисту довкілля України на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.01.2020 без визначення дати наступного судового засідання, роз'яснено учасникам справи що про, те, що про дату, час і місце наступного судового засідання учасників справи повідомити додатково.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 розгляд апеляційної скарги призначено на 28.04.2020.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 за клопотанням ТОВ «Пушка-5» розгляд справи відкладено на 28.05.2020.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 за клопотанням адвоката ТОВ «Пушка-5», судове засідання по справі № 922/4133/19 призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів.
В судовому засіданні 28.05.2020 присутні представники ТОВ «Пушка-5» та ГУ ДПС у Харківській області підтримали свої позиції по справі, просили суд залишити апеляційну скаргу Міністерства енергетики та захисту довкілля України на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.01.2020 у справі № 922/4133/19 без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін. навели відповідні пояснення.
Інші представники сторін в судове засідання не з'явились, крім ДП «Південдіпрошахт», про причини неявки не повідомили, проте належним чином сповіщені про час та місце судового розгляду справи, про що свідчать повернуті на адресу суду поштові відправлення з відміткою пошти про вручення ухвали суду від 28.04.2020 - Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, Міністерству енергетики та захисту довкілля України, Української універсальної біржі, та згідно інформації ПАТ «Укрпошта» - Брокерській конторі №450 ТОВ «Експерт-2012».
Враховуючи наведене, а також достатність матеріалів справи для вирішення апеляційної скарги в даному судовому засіданні, та з огляду на те, що явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про завершення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.
Як зазначає позивач, підставою звернення до суду з позовом про визнання недійсним цільового аукціону з продажу нерухомого майна ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» є порушення вимог чинного законодавства при проведенні аукціону та відчуженні нерухомого майна шляхом укладення договору купівлі-продажу з переможцем аукціону.
Зокрема, Міністерство енергетики та захисту довкілля України зазначає, що з огляду на вид та склад майна, яке було реалізоване на аукціоні, на нього поширювалась дія мораторію на примусову реалізацію майна в силу положень Закону України «Про введення мораторію та примусову реалізацію майна», що в свою чергу, вплинуло на інтереси та законні права власника такого майна, яким є держава Україна в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 року №1054-р.
До того ж, позивач зазначає, що даний правочин не погоджений з Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, оскільки предмет аукціону - нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Харків .вул. Пушкінська, 5 внесено до Переліку об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення пам'яток архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних, науки і техніки м. Харкова. Зазначене, в силу положень статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є необхідною умовою при відчуженні пам'яток місцевого значення їхніми власниками іншим особам у володіння, користування або управління.
Як зазначалось, підставою звернення з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що було предметом аукціону, були побоювання позивача про існування реальної загрози, що спірне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення або може бути відчужено новим власником на користь третіх осіб. У зв'язку з наведеним, а також з огляду на необхідність реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, позивач вважає, що є об'єктивна необхідність накласти арешт на нежитлові приміщення.
08.01.2020 Господарським судом Харківської області прийнято ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Перевіряючи відповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального та процесуального права, а також обставинам справи та доказам на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Харківської області від 08.01.2020 у справі №922/4133/19 з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Отже, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Колегія суддів зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу щодо забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків накладення арешту або заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачем майна чи зниження його вартості.
Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Як вбачається, позивач у даній справі просить суд визнати недійсним цільовий аукціон з продажу нерухомого майна та договір купівлі-продажу майна, що був предметом аукціону, посилаючись саме на порушення вимог чинного законодавства при призначенні та проведенні аукціону, натомість вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна має похідний характер, адже він укладений за наслідками проведення спірного аукціону.
Отже, оскільки Міністерство звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення, у разі їх задоволення, не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18 та у постановах Верховного суду від 24.01.2020 у справі №910/13658/19, від 19.12.2019 у справі №910/12355/19, від 22.11.2019 у справі № 908/1318/19, від 18.12.2019 у справі №920/749/17).
Таким чином, досліджуючи критерій адекватності заходу забезпечення позову вимогам, заявленим у позові, колегія суддів зазначає, що накладення арешту не спрямовано на забезпечення виконання судового рішення у цій справі, адже в разі задоволення позовних вимог, результати аукціону та договір купівлі-продажу є недійсними з моменту набрання чинності судовим рішенням, що не потребує примусового виконання, з огляду на положення господарського процесуального законодавства та Закону України «Про виконавче провадження».
Також, колегія суддів зазначає, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір у даній справі є немайновим та вирішується з приводу порушення порядку призначення та проведення аукціону з реалізації нерухомого майна.
Обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно не відповідає і критерію співмірності із заявленими вимогами, адже співмірність повинна означати відповідність певного виду забезпечення обсягу матеріально-правової вимоги. Так, накладення арешту на майно призведе до повного блокування права набувача майна розпоряджатись, користуватись та володіти їм, що є порушенням майнових інтересів останнього та втручанням у свободу дій щодо здійснення права власності і за умови недоведеності наявності порушення прав заявника у зв'язку з укладенням спірного правочину свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.
Враховуючи, що позов у даній справі заявлений про визнання недійсним результатів аукціону та визнання недійсним договору купівлі-продажу, що в разі задоволення позову має наслідком повернення другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, такий захід забезпечення позову як накладення арешту не забезпечить ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду.
Як зазначає позивач, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Враховуючи, що рішення у даній справі не підлягає примусовому виконанню, доводи позивача щодо ймовірності утруднення його виконання відхиляються колегією суддів, як безпідставні.
Крім того, недоведеними є доводи позивача щодо необхідності накладення арешту на нерухоме майно з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, адже відсутні будь-які докази на підтвердження можливості вчинення ТОВ «Пушка-5», як набувачем спірного нерухомого майна, будь-яких недобросовісних дій.
До того ж, доводи позивача про те, що не укладення охоронного договору, у відповідності до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», стало наслідком реальної загрози, що спірне нерухоме майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю також не узгоджується з критерієм адекватності обраного заходу забезпечення позову та характеру позовних вимог, адже у даній справі розглядається спір немайнового характеру про визнання недійсним результатів аукціону та договору купівлі-продажу нерухомого майна, що виключає кількісні та якісні показники предмета позову.
Отже, апеляційний господарський суд, оцінивши доводи заяви на предмет доведення обставин, які б свідчили про необхідність застосування заходу забезпечення позову, та будуються на припущеннях, погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для її задоволення.
Тож доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
У справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що у Рішенні «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) Високий Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 74 ГПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи не призвели до задоволення апеляційної скарги позивача та скасування або зміни оскаржуваного судового акту, у зв'язку з чим ухвала Господарського суду Харківської області від 08.01.2020 у даній справі залишається колегією суддів без змін, як така, що відповідає завданню господарського судочинства, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванню всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Міністерства енергетики та захисту довкілля України залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.01.2020 у справі № 922/4133/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 29.05.2020
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя О.В. Шевель