проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"27" травня 2020 р. Справа № 905/2059/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Склярук О.І. , суддя Дучал Н.М.
за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - адвокат Гуревич М.Г.
розглянувши апеляційну скаргу ФОП Петренка Р.Л. (вх.№1292Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 25.03.2020 у справі № 905/2059/19 (повний текст якого складено та підписано у приміщенні господарського суду Донецької області 06.04.2020 суддею Боковою Ю.В.)
за позовом КП "Компанія "Вода Донбасу" (87547, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця К. Лібкнехта, будинок 177а; код ЄДРПОУ: 00191678) в особі відокремленого підрозділу Часовоярського регіонального виробничого управління комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (84553, Донецька область, Бахмутський район, місто Часів Яр, вулиця Зої Космодем'янської, будинок 3; код ЄДРПОУ: 35397900)
до ФОП Петренка Руслана Леонідовича ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 )
про стягнення 270 024,64 грн., з яких: заборгованість - 215 708,54 грн., інфляційні втрати - 42 472,81 грн., 3% річних - 11 843,29 грн., -
Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Часовоярського регіонального виробничого управління комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до фізичної особи-підприємця Петренка Руслана Леонідовича, м. Часів Яр, Донецька область про стягнення 270 024,64 грн., з яких: заборгованість - 215 708,54 грн., інфляційні втрати - 42 472,81 грн., 3% річних - 11 843,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №593-Ч від 24.01.2014 щодо своєчасної повірки приладу обліку води та оплати послуг з водопостачання та водовідведення за період вересень 2017-лютий 2018 наданих Часовоярським РВУ КП "Компанія "Вода Донбасу", внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 215 708,54 грн., що стало підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 42 472,81 грн. та 3% річних в сумі 11 843,29 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.03.2020 у справі № 905/2059/19 позовні вимоги комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Часовоярського регіонального виробничого управління комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до фізичної особи-підприємця Петренка Руслана Леонідовича, м. Часів Яр, Донецька область про стягнення 270 024,64 грн., з яких: заборгованість - 215 708,54 грн., інфляційні втрати - 42 472,81 грн., 3% річних - 11 843,29 грн. - задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Петренка Руслана Леонідовича ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) на користь комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (87547, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця К.Лібкнехта, будинок 177а; код ЄДРПОУ: 00191678) в особі відокремленого підрозділу Часовоярського регіонального виробничого управління комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (84553, Донецька область, Бахмутський район, місто Часів Яр, вулиця Зої Космодем'янської, будинок 3; код ЄДРПОУ: 35397900) заборгованість в розмірі 215 708,54 грн., 3 % річних в сумі 5254,91 грн., інфляційні втрати в сумі 14 924,37 грн., судовий збір в сумі 3538,32 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ФОП Петренка Р.Л. із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що на відповідача не може бути покладено відповідальність за пропуск строку повірки лічильника, оскільки такий відбувся не з вини відповідача, адже згідно з п. 5.18. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України відповідач не має права самостійно знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником.
Також, апелянт зазначає, що на його думку, розрахунок водопостачання та водовідведення, наданий позивачем є недоведеним, оскільки позивач при здійсненні розрахунку посилається на формулу, складовою якої є діаметр труби в точці підключення до мереж виробника, одночасно не надаючи доказів визначення такого діаметру, що унеможливлює наступне стягнення відповідних сум.
Крім того, апелянт заперечує проти здійсненого позивачем розрахунку обсягу стічних вод за січень та лютий 2018 року, у зв'язку з тим, що відповідний розрахунок здійснений Часовоярським РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» на підставі Правил приймання стічних вод у комунальну систему каналізації міста Часів Яр, затверджених Рішенням виконкому Часовоярської міської ради від 16.04.2014 року з перевищенням повноважень, а отже не підлягають застосуванню.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 27.05.2020.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
В судове засідання, призначене на 27.05.2020, представник позивача не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.
Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника, за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2014 між позивачем та відповідачем був укладений договір №593-Ч на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, за умовами якого позивач (виробник) зобов'язався надавати відповідачу (споживачу) послуги по централізованому питному водопостачанню в межах узгоджених розрахункових обсягів з урахуванням технічних можливостей виробника, а також приймати та очищувати стічні води споживача, а споживач - оплатити такі послуги з водопостачання та водовідведення на умовах даного договору (п.п. 1.1, 1.2 договору).
Додатковими угодами №1 від 01.12.2014, №2 від 01.11.2015, №3 від 30.11.2016 сторонами внесено зміни до договору, зокрема, щодо обсягів послуг водопостачання, режиму надання послуг, розміру послуг, строку дії договору.
Відповідно до п. 2.3 договору споживач зобов'язаний за свій рахунок придбати та встановити на підставі узгодженої з виробником технічної документації вузла обліку води повірені прилади обліку води. Проектування вузлів обліку здійснюється у відповідності до вимог ДБН за технічними умовами (вихідними даними) виробника. Приймання в експлуатацію вузла обліку та його реєстрація здійснюється представниками виробника на підставі узгодженої технічної документації. Послуги з видачі технічних умов (вихідних даних) на вузол обліку води, узгодженню проектів виконується виробником платно, на підставі заявки споживача. Вартість послуг з видачі технічних умов на вузол води визначається калькуляцією виробника та сплачується споживачем на підставі виставленого рахунку у 5-денний строк з моменту його отримання на умовах передоплати. Всі електроні прилади обліку води обладнуються споживачем лічильниками обліку відпрацьованого часу. Кількість води, спожитої споживачем, визначається по показникам повірених та опломбованих представниками Держспоживстандарту та виробника приладів обліку води.
За умовами п. 2.6 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 01.12.2014) у випадку відсутності або несправності приладу обліку з вини споживача, в тому числі несвоєчасного введення його в експлуатацію (з викликом представника виробника та складанням акту), порушення цілісності пломб, номерного антимагнітного індикатору та деталей пломбування, втручання в його роботу, в тому числі при виявленні зовнішнього впливу постійним магнітним полем на прилад обліку води/стоків - розрахунок витрати води визначається по пропускній здатності труби вводу в точці підключення при скорості руху води в ній 2м/сек та дії її повним перерізом протягом 24 годин на добу.
У випадку закінчення терміну повірки приладу обліку - споживач зобов'язаний звернутись до виробника з заявкою про необхідність вивести з експлуатації прилад обліку на період проведення повірки.
У випадку ненадання споживачем заявки про розпломбування та вивід вузла обліку з експлуатації по закінченню строку повірки приладу обліку, виробник актом виводить вузол обліку споживача з експлуатації самостійно, без здійснення розпломбування.
У випадку не проведення своєчасної повірки приладу обліку і не введення його в експлуатацію протягом місяця після зняття приладу обліку води на повірку або після закінчення міжповірочного інтервалу розрахунок витрат води визначається по пропускній здатності труби вводу в точці підключення при скорості руху води в ній 2м/сек та дії її повним перерізом протягом 24 годин на добу.
В додатковій угоді №3 від 30.11.2016 сторони, зокрема, погодили розрахункові обсяги спожитої води та стічних вод на 2017.
Відповідно до умов п.п. 5.6, 5.7 договору споживач самостійно здійснює оплату по даному договору на умовах 100% передоплати в строк до 5 числа поточного місяця. При цьому розмір платежу визначається виходячи з вартості обсягу споживання послуг за попередній місяць. Остаточний розрахунок за надані послуги за поточний місяць споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту-рахунку платіжним дорученням, з урахуванням здійсненої передоплати, не пізніше ніж через 3 банківських дні після підписання акта-рахунка.
При необґрунтованій відмові споживача від підписання акту або акту-рахунку, виробник складає односторонній акт або акт-рахунок, один екземпляр якого у 3-х денний строк направляється споживачу, який є підставою для оплати (п. 2.11 договору).
Згідно п. 12.1 договору з урахування додаткової угоди №3 від 30.11.2016 даний договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє по 31.12.2017.
12.04.2013 представниками позивача було складено акт вводу в експлуатацію вузла обліку холодної води № 414, відповідно до якого виробник приймає в експлуатацію вузол обліку споживання холодної води та дозволяє використовувати його для комерційних розрахунків типу ЛК-15, заводський номер № 3115204, а також із пломбою № 56756055 на пристрої обліку, фільтрі, зворотньому клапані. Також у вказаному акті зазначено про те, що строк наступної повірки не пізніше 15.03.2017, а діаметр труби в точці підключення складає 15мм.
Листом №15/455 від 02.03.2017 позивач повідомив відповідача про сплив 15.03.2017 міжповірочного інтервалу лічильника води, установленого за адресою: м. Часів Яр, вул. Центральна, 2/36 магазин "ЛОСК" та необхідність звернення до виробника з заявкою про необхідність виведення з експлуатації приладу обліку на період проведення повірки.
15.03.2017 позивачем було складено акт виведення з експлуатації приладів обліку холодної води №1/35 у зв'язку з черговою держповіркою.
Листом №15/812 від 18.04.2017 позивач повідомив відповідача, що у зв'язку з закінченням 15.04.2017 строку повірки лічильника води і ненаданням заявки на опломбування вузла обліку води та прийняття його на комерційний облік, об'єм витрат води з 16.04.2017р. визначається згідно п. 2.6 договору на підставі п. 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 27.06.2008р. №190; згідно розрахунку об'ємів середньодобового водоспоживання за пропускною спроможністю труби вводу становить 562,54 грн. на добу.
Як вбачається з матеріалів справи, супровідними листами №15/2057 від 26.09.2017, №15/2282 від 25.10.2017, №15/2587 від 23.11.2017, №15/2334 від 22.12.2017, №15/287 від 30.01.2018, № 15/568 від 26.02.2018 були направлені акти-рахунки №593-Ч від 25.09.2017 на суму 24 215,41 грн. з ПДВ, №593-Ч від 23.10.2017 на суму 24 440,86 грн. з ПДВ, №593-Ч від 23.11.2017 на суму 23 639,94 грн. з ПДВ, №593-Ч від 26.12.2017 на суму 24 440,86 грн. з ПДВ, №593-Ч від 26.01.2018 на суму 69 848,86 грн. з ПДВ, № 593-Ч від 20.02.2018 на суму 49 128,86 грн. з ПДВ відповідно.
У зверненні в порядку досудового врегулювання спору від 24.04.2017 адвокатське бюро "Писарев та партнери" повідомило позивача про укладення між бюро та відповідачем договору про надання правової допомоги у зв'язку зі зверненням останнього за правової допомогою щодо оформлення договірних відносин між позивачем та відповідачем. Так, в зверненні, зокрема, зазначено про те, що жодного договору з ФОП Петренко Р.Л. не було укладено, а повідомлення за формою згідно додатку 1 до постанови КМУ №474 від 08.07.2015р. не було надіслану відповідачу.
У відповідь на вищезазначене звернення позивач направив лист №03/962 від 12.05.2017 на адресу адвокатського бюро, в якому посилався на відсутність правових підстав на здійснення дії щодо повірки лічильника холодної води за кошти підприємства. Також позивач в листі наполягав на уточненні з боку ФОП Петренко Р.Л. адреси для листування, адже за адресою: АДРЕСА_2 з невідомих причин не отриманий рекомендований лист з повідомленням з аналогічною інформацією для споживача.
В подальшому, 20.02.2018 відповідач звернувся до позивача із заявою, в якій просив направити контролера КП "Вода Донбасу" для опломбування контрольного крану, вузла обліку води, за адресою: м. Часів Яр, вул. Центральна, 2/36, автомагазин "Лоск".
Згідно наявного в матеріалах справи акту № 1/17 від 20.02.2018 на підставі вищезазначеної заяви здійснено пломбування вентиля на вводі у закритому стані, бінарною пломбою NC 36864025 (а.с. 70).
18.07.2019 позивачем була направлена на адресу відповідача претензія № 4/03/2514 про сплату заборгованості за період з 24.08.2017 по19.02.2018 на загальну суму 215 714, 79 грн., яка була залишена останнім без задоволення.
У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №593-Ч від 24.01.2014 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед умовами укладеного договору №593-Ч від 24.01.2014 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок користування питною водою із комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації є Правила користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 від 27.06.2008.
Згідно п. 1.1. Правил визначається порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.
Дотримання цих Правил є обов'язковими для всіх юридичних осіб, незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
Відповідно до п. 2.1. Правил, відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання", "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.
Як свідчать матеріали справи, у зверненні від 24.04.2017 представник відповідача посилався на п.4 ст.17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", відповідно до якого, в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин, періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Також зазначав, що даний пункт містить посилання на Порядок подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затверджений Постановою КМУ №474 від 08.07.2015, яким передбачено надсилання повідомлення за формою згідно додатку 1, яке не було надіслане позивачем.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
Для КП "Компанія "Вода Донбасу" затверджений тариф на централізоване водопостачання та водовідведення відповідно до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869. Даний тариф включає в себе витрати на періодичну повірку, опломбування, обслуговування та ремонт (включаючи демонтаж, транспортування і монтаж) засобів обліку теплової енергії, які є власністю ліцензіата, тобто КП "Компанія "Вода Донбасу".
Даний тариф формується відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), а також відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15 січня 2015 року № 13 "Про затвердження Процедури встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)".
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 листопада 2015 року № 2869 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП "Компанія "Вода Донбасу" безоплатні послуги з періодичної повірки лічильників, зокрема, холодної води, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, розпломбування та опломбування, до складу тарифу не включено.
За таких обставин, враховуючи той факт, що в тариф на централізоване водопостачання та водовідведення не включені витрати, зокрема, на проведення планових періодичних повірок, у спірний період КП "Компанія "Вода Донбасу" не мала правових підстав здійснювати дії щодо повірки лічильника холодної води.
Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року № 6-60цс15.
Крім того, відповідно до ст. 1 Порядок визначає процедуру подання засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж). Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання, а також споживачів відповідних послуг - фізичних осіб, у власності яких перебувають засоби вимірювальної техніки.
Таким чином, дія п.4 ст.17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та вказаного Порядку не поширюється на споживачів - суб'єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб-підприємців.
Актом №1/35 від 15.03.2017 було виведено з експлуатації прилад обліку холодної води, діаметр 15мм, тип ЛК-15, заводський №3115204, з показниками 00008 м куб. у зв'язку з черговою держповіркою, відповідно до якого заборонено з 15.03.2017 використовувати даний прилад обліку холодної води для комерційних розрахунків.
За приписами п.5.15 Правил Повірка, ремонт та обслуговування засобів обліку, що належать споживачам (крім квартирних), виконуються за їх рахунок.
За умовами п. 2.6 договору, у випадку не проведення своєчасної повірки приладу обліку і не введення його в експлуатацію протягом місяця після зняття приладу обліку води на повірку або після закінчення міжповірочного інтервалу розрахунок витрати води визначається по пропускній здатності труби вводу в точці підключення при скорості руху води в ній 2м/сек та дії її повним перерізом протягом 24 годин на добу.
Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 2869 від 26.11.2015 встановлені тарифи на послуги водопостачання у розмірі 8,18грн. за 1 куб.м, за послуги водовідведення у розмірі 7,19грн. з 1 куб.м.
Постановою НКРЄКП № 1015 від 25.08.2017 встановлені тарифи на послуги водопостачання у розмірі 11,53 грн. за 1 куб.м, за послуги водовідведення у розмірі 10,00 грн. з 1 куб.м.
Позивачем з урахуванням вищезазначених Правил та на підставі зазначеного акту проведений розрахунок витрат води при діаметрі труби 15мм і швидкості води 2м/сек. на суму 562,54грн. на добу.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неправомірності здійснення позивачем розрахунку витрат водопостачання та водовідведення за січень та лютий 2018 року на підставі Правил приймання стічних вод у комунальну систему каналізації міста Часів Яр, затверджених Рішенням виконкому Часовоярської міської ради від 16.04.2014 року, оскільки не надано доказів визнання вказаного рішення недійсним, та, відповідно, вказані правила є чинними.
Позивачем засобами поштового зв'язку на адресу відповідача направлялись акти-рахунки №593-Ч від 25.09.2017 на суму 24 215,41 грн. з ПДВ, №593-Ч від 23.10.2017 на суму 24 440,86 грн. з ПДВ, №593-Ч від 23.11.2017 на суму 23 639,94 грн. з ПДВ, №593-Ч від 26.12.2017 на суму 24 440,86 грн. з ПДВ, №593-Ч від 26.01.2018 на суму 69 848,86 грн. з ПДВ, № 593-Ч від 20.02.2018 на суму 49 128,86 грн. з ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після складання відповідачем 15.03.2017 акту виведення з експлуатації приладів обліку холодної води № 1/35 взагалі не здійснювалась оплата за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення, зокрема за визначений позивачем період.
Колегія суддів також зазначає, що відповідач звернувся до позивача із заявою про направлення контролера КП "Вода Донбасу" для опломбування контрольного крану, вузла обліку води, за адресою: м. Часів Яр, вул. Центральна, 2/36 автомагазину "Лоск" лише 20.02.2018, в той час як з огляду на п. 2.6. договору споживач повинен був звернутися до закінчення строку повірки приладу обліку, тобто до 15.03.2017. Саме 20.02.2018 був складений акт № 1/17 щодо опломбування. Між тим, актом від 12.05.2017, складеним представниками Часівоярського РПУ КП, відповідне опломбування не відбулося у зв'язку з недопущенням до запірного вентилю на підключенні у зв'язку з відсутністю повноважного представника споживача, в той час як відповідний доступ був узгоджений 10.05.2017 на підставі телефонограми відповідача № 201.
Наведені обставини спростовують твердження відповідача щодо належного та своєчасного повідомлення позивача про надання доступу до приладів обліку з метою їх розпломбування та повірки.
Згідно п. 5.15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, які є обов'язковими, зокрема, для всіх фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод, повірка, ремонт та обслуговування засобів обліку, що належать споживачам (крім квартирних), виконуються за їх рахунок. Отже, саме на відповідача, як споживача послуг з водопостачання та водовідведення, покладено обов'язок здійснення оплати за здійснення опломбування приладу обліку.
Наведені обставини свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором №593-Ч від 24.01.2014.
Відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів перерахування коштів в сумі 215 708,54 грн. на користь позивача, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, також не надано.
Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо безпідставності застосування позивачем під час розрахунку водопостачання та водовідведення діаметру труби 15 мм в точці підключення до мереж виробника, оскільки діаметр труби поліетиленової Ду 15мм визначено проектом, який було надано Часовоярському РВУ самим відповідачем як додаток до паспорту водного господарства.
З урахуванням наведених вище висновків та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 215 708,54 грн.
Позивачем також заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 11 843,29 грн. та інфляційні втрати в розмірі 42 472,81 грн.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за визначений позивачем період, колегія суддів дійшла висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним з огляду на наступне.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних здійснено за період з 01.09.2017 по 30.06.2019 на загальну суму заборгованості, в той час як згідно приписів чинного законодавства такий розрахунок повинен був бути проведеним окремо за кожним актом-рахунком, направленим відповідно до п. 2.11 договору у разі відмови споживача від їх підписання .
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час розгляду даної справи не надано доказів надсилання на адресу відповідача акту-рахунку від 26.12.2017 на суму 24 440,86 грн. та акту-рахунку від 20.02.2018 на суму 49 128,86 грн. Крім того, з наданої позивачем копії фіскального чека на підтвердження направлення на адресу відповідача акту-рахунку від 25.09.2017 на суму 24 215,41 грн. неможливо встановити дату його направлення.
Наведені обставини зумовлюються неможливість перевірки правомірності визначення позивачем періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за вказаними актами-рахунками, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за вказаними актами-рахунками.
Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" затверджено наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1ё де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання, а 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Таким чином, враховуючи знаходження позивача і відповідача в одному населеному пункті, нормативний строк пересилання поштової кореспонденції становить 3 дні з урахуванням дня відправлення.
З урахуванням вищевикладеного та умов спірного договору, згідно здійсненого колегією суддів за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунку сума 3% річних, нарахованих за актами-рахунками від 23.10.2017 на суму 24 440,86 грн., від 23.11.2017 на суму 23 639,94 грн. та від 26.01.2018 на суму 69 848,86 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 5254,91 грн., а сума інфляційних втрат - 14 924,37 грн.
Щодо тверджень апелянта про те, що розрахунок водопостачання та водовідведення. наданий позивачем є недоведеним, так як при його здійсненні останній посилається на формулу, складовою якої є діаметр труби в точці підключення до мереж виробника, одночасно не надаючи доказів визначення такого діаметру, що унеможливлює наступне стягнення відповідних сум, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.3 договору споживач зобов'язаний за свій рахунок придбати та встановити на підставі узгодженої з виробником технічної документації вузла обліку води повірені прилади обліку води. Проектування вузлів обліку здійснюється у відповідності до вимог ДБН за технічними умовами (вихідними даними) виробника. Приймання в експлуатацію вузла обліку та його реєстрація здійснюється представниками виробника на підставі узгодженої технічної документації. Послуги з видачі технічних умов (вихідних даних) на вузол обліку води, узгодженню проектів виконується виробником платно, на підставі заявки споживача. Вартість послуг з видачі технічних умов на вузол води визначається калькуляцією виробника та сплачується споживачем на підставі виставленого рахунку у 5-денний строк з моменту його отримання на умовах передоплати. Всі електроні прилади обліку води обладнуються споживачем лічильниками обліку відпрацьованого часу. Кількість води, спожитої споживачем, визначається по показникам повірених та опломбованих представниками Держспоживстандарту та виробника приладів обліку води.
Технічні умови - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема, щодо водопостачання, водовідведення.
Як встановлено умовами договору, споживач отримує вихідні дані на проектування вузлу обліку води від виробника та узгоджує наданий проект на підставі заявки споживача.
Стосовно посилання відповідача на той факт, що на проекті немає підпису споживача, та заперечення його відношення до наявності технічної документації та проекту, колегія суддів вважає недоречними, оскільки право на розроблення проектної документації або окремих розділів надається юридичним та фізичним особам - суб'єктам господарської діяльності незалежно від форм власності, які мають ліцензію на цей вид діяльності згідно з законодавством. Замовник проектної документації (в даному випадку відповідач) укладає договір на надання послуг з розробки проекту і його підпис і не може бути в проекті, оскільки споживач є безпосередньо замовником послуги розробки проекту.
Як свідчать матеріли справи, виробнику було надано споживачем для узгодження готовий проект, виконай ліцензованою проектною організацією Майстерня С ліцензія ЛБ № 205780. Згідно з наданим проектом, який було узгоджено виробником господарсько-побутовий водовід, який складає розвідну мережу гарячого та холодного водопостачання змонтовано з поліетиленових труб «Єкопластик» Ду 15мм. Окрім того, що точка підключення винесена на схемі проекту, де відмічено чітко діаметр труб в системі водопостачання, усі крани, вентилі, фільтр клапан та водомір крильчатий з визначенням діаметру підключення Ду 15мм.
Застосування під час розрахунку водопостачання та водовідведення діаметру труби 15 мм в точці підключення до мереж виробника абсолютно вірне, оскільки діаметр труби поліетиленової Ду 15мм визначено проектом, який було надано Часовоярському РВУ самим відповідачем як додаток до паспорту водного господарства.
Щодо посилань апелянта про те, що даний доказ, а саме копія вказаного проекту, подана позивачем не разом з позовною заявою, як повинно бути, а тільки при поданні відповіді на відзив, колегія суддів зазначає, позивачем було подано розрахунок ціни позову, який здійснений з урахуванням відомостей, які містяться у проекті, який наявний у відповідача.
Також у своїй скарзі, представник відповідача заперечував проти здійсненого позивачем розрахунку обсягу стічних вод за січень та лютий 2018 року у зв'язку з тим, що відповідний розрахунок здійснений Часовоярським РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» на підставі Правил приймання стічних вод у комунальну систему каналізації міста Часів Яр, затверджених Рішенням виконкому Часовоярської міської ради від 16.04.2014 року з перевищенням повноважень, а отже не підлягають застосуванню.
Колегія суддів, в свою чергу, зазначає, що місцеві «Правила приймання стічних вод в комунальну систему каналізації м. Часів Яр», затверджені рішенням виконавчого комітету Часовоярського міської ради від 16.04.2014 № 44 були розроблені па підставі «Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України», затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 та «Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів», затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37.
Повноваження затвердження місцевих «Правил» покладені на органи місцевого самоврядування, про що зазначено в п. 1.6. «Правил № 37».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 166-р «Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади» скасовано наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, яким затверджено «Правила № 37» та «Інструкція». На момент прийняття місцевих «Правил», «Правила № 37» та «Інструкція» були чинними.
Відтак, місцеві «Правила» прийняті у відповідності до вимог законодавства. Крім того «Правила № 37» та «Інструкція» не були єдиним нормативно-правовим документом на підставі і у відповідності до яких приймалися місцеві «Правила». Разом з тим, місцеві «Правила» є самостійним керівним нормативним документом у сфері приймання стічних вод у міську каналізацію, та не пов'язані з дією, зокрема в часі, із скасованими Правилами № 37» та «Інструкцією».
На момент винесення рішення місцеві «Правила» не оскаржені та не скасовані, інші місцеві Правила приймання стічних вод також не було прийнято. Отже місцеві «Правила» є дійсними та посилання на них Часовоярського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» є правомірними.
Щодо інших аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ФОП Петренка Р.Л. на рішення господарського суду Донецької області від 25.03.2020 у справі № 905/2059/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 25.03.2020 у справі № 905/2059/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний тест постанови апеляційного суду складено 29.05.2020.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя О.І. Склярук
Суддя Н.М. Дучал