вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.05.2020м. ДніпроСправа № 904/5292/19 (187/1687/19)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камші Н.М., за участю секретаря судового засідання Сулима Д.В.
за позовом ОСОБА_1 , с. Іванівка, Петриківський район, Дніпропетровська область
до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49000, м.Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, код ЄДРПОУ 31950828)
про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку та моральної шкоди
Представники:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з'явився
До Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач) про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку та моральної шкоди.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 18.10.2019 відкрито провадження по даній справі., вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 14.11.2019.
17.12.19 ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, в якій позивач просив стягнути з відповідача: заборгованість по заробітній платі у розмірі 34 257,55 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, заборгованість за придбаний бензин для службового автомобіля філії ВАЗ - 21061 за період з 01.01.2019 по 17.09.2019 на загальну суму 12 818,87 грн. та моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 передано вказану вище справу до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи про банкрутство Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2020, справу №904/5292/19 (187/1687/19) передано на розгляд судді Мартинюку С.В.
Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 02.12.2019 господарським судом Дніпропетровської області відносно відповідача - Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", м. Дніпро відкрито провадження у справі про банкрутство №904/5292/19, що перебуває на розгляді судді господарського суду Дніпропетровської області Камші Н.М.
21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2020 передано матеріали справи №904/5292/19 (187/1687/19) за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку та моральної шкоди, господарському суду, в провадженні якого перебуває справа №904/5292/19 про банкрутство Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", м. Дніпро для розгляду спору по суті в межах цієї справи.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.03.2020 справа №904/5292/19 (187/1687/19) передана на розгляд судді Камші Н.М.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2020 позовну заяву залишено без руху та позивачу запропоновано протягом 5-ти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до Господарського суду Дніпропетровської області: докази сплати судового збору в сумі 1 921,00 грн. з інформацією про його зарахування до спеціального фонду державного бюджету.
21.04.2020 позивач усунув недоліки позовної заяви.
Згідно ч. 14 статті 32 ГПК України, у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2020 прийнято матеріали справи №904/5292/19(187/1687/19) за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку та моральної шкоди до розгляду в межах справи №904/5292/19 про банкрутство Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (49000, м.Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, код ЄДРПОУ 31950828), вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 27.05.2020 на 10:00.
25.05.2020 до господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №303 від 22.05.2020 (з додатками).
У вищевказаному відзиві представник відповідача зазначив, що з позовними вимогами позивача щодо стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 34 257,55 грн. погоджується. В частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не згоден. Вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушення строків її виплати) у розумінні ст. 2 Закону України "Про оплату праці". Посилається на те, що за вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні стягується судовий збір, застосовується мораторій, застосовуються строки позовної давності відповідно до ст. 233 КЗпП України у три місяці саме з моменту коли робітник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тому в стягненні середнього заробітку просить відмовити у повному обсязі. В частині стягнення заборгованості за придбаний бензин для службового автомобіля філії ВАЗ-21061 за період з 01.01.2019 по 17.09.2019 на загальну суму 12 818,87 грн. заперечує, посилаючись на розпорядження Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" №14/1211-1 від 01.12.2014 та №01 від 03.01.2017. В задоволенні моральної шкоди просить відмовити, вважає, що позивачем зазначена вимога не обгрунтована.
25.05.2020 до господарського суду Дніпропетровської області від Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" надійшло клопотання №304 від 25.05.2020 про розгляд справи за відсутності представника за наявними матеріалами у справі.
27.05.2020 позивачем подано до господарського суду Дніпропетровської області клопотання, в якому просить стягнути середній заробіток на дату вирішення рішення.
Представник відповідача у судове засідання 27.05.2020 не з'явився.
Позивач у судовому засіданні 27.05.2020 підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.05.2020 оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
Відносно відповідача господарським судом Дніпропетровської області 02.12.19р. відкрито провадження у справі №904/5292/19 про банкрутство, на даний час провадження перебуває на стадії розпорядження майном.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема, спори про стягнення заробітної плати.
Аналогічні положення містяться у ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується копією трудової книжки в період з 23.05.17 по 16.09.19.
Згідно наказу від 16.09.19 №66-К позивача звільнено з роботи за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).
Строки виплати заробітної плати передбачені ст. 115 КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Як зазначив позивач, в день звільнення йому не виплачена заробітна плата за травень-вересень 2019 на загальну суму 34 257,55 грн.
Згідно довідки філії "Дитячий оздоровчий табір "Дорожник" ім.М.І.Грищенко" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" №16 від 16.09.2019 заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 становить 34 257,55 грн., в тому числі: за травень 2019 в сумі 6 145,35 грн., за червень 2019 в сумі 6 145,35 грн., за липень 2019 в сумі 6 145,35 грн., за серпень 2019 в сумі 4 060,32 грн. та за вересень 2019 в сумі 11 761,18 грн., що не заперечується і відповідачем у відзиві.
Відповідачем станом на 27.05.2020 не надано доказів виплати позивачу заробітної плати, що належить йому від підприємства, з огляду на що, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 34 257,55 грн.
Що стосується заперечень відповідача про неможливість нарахування середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, то вони відхиляються судом, оскільки згідно зі ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати, тому і після відкриття провадження у справі про банкрутство у відповідача існує обов'язок своєчасно розраховуватись із звільненими працівниками, а у випадку непроведення остаточного розрахунку при звільненні, нести майнову відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП.
Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, повний розрахунок по заробітній платі власником підприємства з позивачем при звільненні не проведено, а залишок невиплаченої заборгованість підлягає до стягненню в даній справі, тому господарський суд відхиляє заперечення відповідача в частині застосування строків позовної давності в стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.04.2019 у справі №607/14495/16-ц.
При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається з довідки філії "Дитячий оздоровчий табір "Дорожник" ім.М.І. Грищенко" Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" №18 від 16.09.2019 середньоденна заробітна плата начальника філії ОСОБА_1 складає - 328,79 грн.
Отже, господарський суд вважає за необхідне визначити суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, яка становить 57 209,46 грн. (328,79 грн. х 174 дн.) за період з 17.09.2019 по 27.05.2020.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в цій частині задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 17.09.2019 по 27.05.2020 в розмірі 57 209,46 грн.
Щодо заявлених вимог в частині стягнення заборгованості за придбаний бензин для службового автомобіля філії ВАЗ - 21061 за період з 01.01.2019 по 17.09.2019 на загальну суму 12 818,87 грн. господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Трудовим договором, що укладався між працівником та роботодавцем, що оформлений у вигляді наказу № 32-к від 23.05.2017 про прийняття на роботу не вказано, що працівнику, окрім заробітної плати за штатним розписом здійснюється компенсація будь-яких його витрат (у т.ч. і на придбання пального за рахунок працівника для службового автомобіля).
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням №14/1211-1 від 01.12.2014 підписаного директором ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Костюченко А.С. заборонено з 01.12.2014 року придбання ПММ за готівковий розрахунок (чеки та інші документи). Зазначене викладене і в розпорядженні №01 від 03.01.2017 за підписом директора ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Картамишева Ю.В. Розпорядження на теперішній час є діючими та долучені відповідачем до матеріалів справи. Розпорядження заборонили компенсацію ПММ, придбаних за готівковий рахунок. Відповідно до п. 4 розпорядження №01 від 03.01.2017 вбачається, що за невиконання розпорядження начальник філії несе особисту відповідальність за дисциплінарним стягненням, згідно чинного законодавства.
Позивач, як начальник філії ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" повинен був дотримуватись розпоряджень директора ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Тому, у позовних вимогах щодо стягнення заборгованості за придбаний бензин для службового автомобіля філії ВАЗ - 21061 за період з 01.01.2019 по 17.09.2019 на загальну суму 12 818,87 грн. слід відмовити.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5 000,00грн., обґрунтувавши свої вимоги наступним. Відповідач, за ствердженням позивача, своїми неправомірними та тривалими діями спричинив позивачу моральну шкоду шляхом порушення його права на отримання своєчасної заробітної плати. Позивачем втрачені нормальні життєві зв'язки, він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач зазначає, що увесь час його сім'я існувала за рахунок дружини, а він як працююча людини, бачив свою заробітну плату лише на папері та був позбавлений засобів для нормального життя, відпочинку, лікування, тому постійно переживав та перебував нервовому напруженні. Ці всі обставини призвели до постійних стресів та душевних страждань. Тому він вважає, що згідно ст. 237-1 КЗпП України, відповідач зобов'язаний відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінив в 5000,00 гривень.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
За змістом ст. 440-1 ЦК та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи те, що позивачем до позову не подано будь-яких доказів, що підтверджують понесення моральної шкоди, суд вважає за необхідне у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача: 34 257,55 грн. - заборгованості по заробітній платі та 57 209,46 грн. - середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. В задоволенні решти позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України сплату судових витрат у сумі 1 921,00 грн. слід покласти на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 47, 94, 115-117 ст.ст. 20, 73, 74, 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, код ЄДРПОУ 31950828) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 34 257 (тридцять чотири тисячі двісті п'ятдесят сім) грн. 55 коп.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, код ЄДРПОУ 31950828) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні суму за період з 17.09.2019 по 27.05.2020 у розмірі 57 209 (п'ятдесят сім тисяч двісті дев'ять) грн. 46 коп.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, код ЄДРПОУ 31950828) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено - 29.05.2020.
Суддя Н.М. Камша