вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" травня 2020 р. Справа№ 911/2268/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
За участю представників сторін
від позивача - Онищенко І.П.,
від відповідача - Пищенко В.І.,
від третьої особи на стороні позивача - Пронюк В.Я.,
від третьої особи на стороні відповідача - не з'явились,
розглянувши апеляційні скарги
Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 року (повний текст рішення складено 26.02.2020 року)
у справі №911/2268/19 (суддя Колесник Р.М.)
За позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Брест-Литовське"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"
про зобов'язання повернути майно та стягнення 744013,95 грн., -
У 2019 році Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Брест-Литовське" про зобов'язання повернути майно та стягнення 744 013, 95 грн.
Позов обґрунтовано тим, що на думку позивача відповідач безпідставно та без будь-яких договірних відносин, у січні 2017 року набув з газотранспортної системи, оператором якої є ПАТ «Київоблгаз», 111, 337 тис. куб. метрів природного газу, власником якого є АТ «Укртрансгаз».
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.02.2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи наявність у спірний період укладеного між відповідачем (споживач) та НАК «Нафтогаз України» (постачальник) договору про постачання природного газу, а також існування обов'язку постачальника видати номінації, відповідно споживання відповідачем в січні 2017 року природного газу в обсязі 111,337 тис. куб. м., не можна вважати несанкціонованим відбором, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року у справі №911/2268/19 в частині відмови у стягненні 744 013, 95 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що місцевий господарський суд мав дослідити саме фактичні обставини справи - чий природній газ фактично спожив відповідач у спірний період. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції здійснивши висновки про споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК «Нафтогаз України», вийшов за межі доказування у даній справі. Крім того НАК «Нафтогаз України» зазначає, що саме лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин. Й наостанок скаржник зазначає, що кожен споживач отримує природній газ лише в обсязі, передбаченому підтвердженим постачальником обсягом. У газотранспортній системі відсутні обсяги природного газу, що не мають власника та цільового призначення.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 року у справі №911/2268/19 та призначено розгляд справи на 27.05.2020 року.
Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням Акціонерного товариства "Укртрансгаз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року у справі №911/2268/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю таких обставин, які суд встановив, невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, а також таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права. Зокрема скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій НАК «Нафтогаз України» є необґрунтованим оскільки дані спірні правовідносини між позивачем та відповідачем носять виключно характер кондиційного зобов'язання. Позивач також вважає, що саме лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 27.04.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 19 621 грн. 81 коп.
08.05.2020 року від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 року у справі №911/2268/19, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 року у справі №911/2268/19 та призначено розгляд справи на 27.05.2020 року.
13.05.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
15.05.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, звертає увагу, що рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 року у справі № 911/2268/19 оскаржується в апеляційній інстанції Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Акціонерним товариством "Укртрансгаз".
З метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом вирішено об'єднати апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 року у справі № 911/2268/19 в одне апеляційне провадження.
В судовому засіданні 27.05.2020 року представники позивача та третьої особи на стороні позивача надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційні скарги. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник третьої особи на стороні відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.09.2016 року між НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ОСББ «Брест-Литовське» (споживач) укладено договір постачання природного газу № 1632/1617-ТЕ-17 (далі договір № 1632/1617-ТЕ-17; т.1, а.с. 35-43), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. договору № 1632/1617-ТЕ-17 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України).
Пунктом 2.1. договору № 1632/1617-ТЕ-17 передбачено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 870,0 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: у жовтні 2016 року 120,0 тис. куб. метрів; у листопаді 2016 року 140 тис. куб. метрів; у грудні 2016 року 150,0 тис. куб. метрів; у січні 2017 року 170,0 тис. куб. метрів; у лютому 2017 року 160,0 тис. куб. метрів; у березні 2017 року 130,00 тис. куб. метрів.
Споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними у пункті 2.1. договору, на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділу 13 договору (пункт 3.2. договору 1632/1617-ТЕ-17).
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (пункт 3.4. договору № 1632/1617-ТЕ-17).
Кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (п. 4.1. договору № 1632/1617-ТЕ-17).
Пунктом 7.4. договору № 1632/1617-ТЕ-17 визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору.
У відповідності до п. 12.1. договору № 1632/1617-ТЕ-17 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Згідно долучених до матеріалів справи платіжних доручень від 22.03.2017 року №№ 73, 74, 75, 76, 77, 78 відповідач перерахував на рахунок НАК «Нафтогаз України» грошові кошти в загальному розмірі 660 272, 94 гривень, із призначенням платежу «Оплата за спожитий газ за січень, згідно акту приймання-передачі від 31.01.2017 та договору № 1632/1617-ТЕ-17 від 28.09.2016». (т.1, а.с. 46-51).
Місцевим господарським судом було встановлено, що не заперечується сторонами в перебігу розгляду справи, вказані кошти були повернуті відповідачу, оскільки НАК «Нафтогаз України» не видав споживачу номінацій у січні 2017 року.
В матеріалах справи наявний лист НАК «Нафтогаз України» від 28.12.2016 року № 26-9381/1.2-16, відповідно до якого останній повідомив ОСББ «Брест-Литовське» про те, що оскільки споживач не здійснює розрахунки за поточне споживання газу та погашення заборгованості, згідно узгодженого графіка погашення заборгованості, ОСББ «Брест-Литовське» на січень 2017 року не виділяються номінації щодо обсягів природного газу. (т.1, а.с. 180-181).
АТ «Київоблгаз» у своїх поясненнях, що долучені до матеріалів справи, що також не заперечується сторонами в перебігу розгляду справи, між ОСББ «Брест-Литовське» та АТ «Укртрансгаз» у спірний період існували договірні відносини на підставі договору про транспортування природного газу магістральними трубопроводами, який укладено на підставі Типового договору, затвердженого Постановою НКРЕ від 22.09.2011 року № 1579. (т.1, а.с. 157-163).
Згідно умов Типового договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором єдиної газотранспортної системи України відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби.
АТ «Київоблгаз» вказує на те, що ОСББ «Брест-Литовське» сплачувало на користь позивача грошові кошти за послуги транспортування природного газу, при цьому позивачем зазначені кошти приймались без зауважень та без будь-яких повідомлень щодо несанкціоновано відбору відповідачем природного газу з газотранспортної системи.
В матеріалах справи також наявна заява-приєднання № 094212Q76EFT016 від 01.01.2016 року до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) оператора ГРМ ПАТ «Київоблгаз». (т.1, а.с. 164).
Крім того між ПАТ «Київоблгаз» (газорозподільне/газотранспортне підприємство) та ОСББ «Брест-Литовське» (замовник) 31.01.2017 року підписано акт наданих послуг з транспортування природного газу (на розподіл природного газу) № 094212Q76EFT016 про те, що з 01 по 31 січня 2017 року замовником прийнято, а газорозподільним/газотранспортним підприємством протранспортовано замовнику природний газ згідно договору розподілу природного газу від 01.01.2016 року № 094212Q76EFT016 в обсязі 111 337 куб. м. (т.1, а.с. 165).
Отже спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що відповідач набув природний газ позивача у січні 2017 року в обсязі 111, 337 тис. куб. м без будь-якої правової підстави, що відповідно до ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України породжує обов'язок останнього повернути відповідне майно в натурі чи відшкодувати його вартість.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи зазначає, що відповідачем не заперечується факт споживання газу у обсязі 111, 337 куб. м.,
Відтак, у межах розгляду даної справи підлягає встановленню наявність або відсутність підстав для такого споживання, а також факт належності такого газу саме позивачу.
На підтвердження придбання природного газу у січні 2017 р. позивачем надано укладений з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" договір №1701001564-ВТВ про закупівлю природного газу від 31.01.2017 року (т.1, а.с. 12-16), а також Акт приймання передачі природного газу від 31.01.2017 року за яким ПАТ "Укртрансгаз" прийнято для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування газ природній обсягом 731 439, 744 тис.куб.м. (т.1, а.с. 17).
Також позивачем надано довідку "Списання газу на балансування 01.01.2016-30.06.2018". (т.1, а.с. 23).
Відповідно до Реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Київоблгаз" в січні 2017 року EIC код - 56Х180000000001Y у відповідача з кодом 56ХQ00012Q76E00R був відсутній обсяг підтвердженої номінації, обсяг згідно алокації становив 111, 337 тис.куб.м. (т.1, а.с. 18-21).
Відповідно до "Інформації про надходження до точки входу та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених до операторів газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2017 рік" зазначено, що небаланс по контрагенту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Брест-Литовське" у січні склав "111, 337" (т.1, а.с. 22).
В обґрунтування підстави ненадання номінації ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у листі №26-9381/1.2-16 від 28.12.2016 року зазначило, що ОСББ «Брест-Литовське» надало до компанії графік погашення заборгованості, але не здійснює розрахунки за поточне споживання природного газу та погашення заборгованості згідно графіку. (т.1, а.с. 180-181).
У звіті ПАТ "Київоблгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2017 року EIC код - 56Х180000000001Y зазначено, що всього надійшло до ГРС (згідно актів приймання-передачі) підтверджений обсяг номінацій 340 925, 444 тис.куб.м., фактичний обсяг за місяць склав 299 657, 655 тис.куб.м., у т.ч. з мереж Київтрансгаз УМГ ПАТ "Укртрансгаз" 274 437, 246 тис.куб.м. (т. 1, а.с. 18). У вказаному звіті крім позивача також зазначені інші постачальники.
Таким чином позивачем не підтверджено того, що відповідачем спожито природний газ саме з ресурсу позивача. Лише одне посилання на наявність договору з НАК «Нафтогаз України» №1701001564-ВТВ від 31.01.2017 року не свідчить про споживання відповідачем газу ПАТ "Укртрансгаз".
Колегія суддів також зазначає, що місцевий господарський суд вірно встановив, що обсяг спожитого відповідачем природного газу у січні 2017 року є меншим, а саме 111,337 тис. куб. м., що підтверджується актом наданих послуг з транспортування природного газу № 094212Q76EFT016, що дає підстави дійти висновку про те, що відповідачем не було перевищено обсягу споживання природного газу у січні 2017 року.
Тобто вказані обставини дають підстави дійти висновку про те, що відповідачем не було перевищено обсягу споживання природного газу у січні 2017 року, як то передбачено договором постачання природного газу № 1632/1617-ТЕ-17 від 28.09.2016 року.
Враховуючи положення п. 5 гл. 1 р. І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), за відсутності у споживача підтвердженого постачальником обсягу газу - номінації, фактичний відбір останнім обсягу газу, може вважатися несанкціонованим відбором природного газу.
Листом НАК «Нафтогаз України» від 28.12.2016 року № 26-9381/1.2-16, повідомив ОСББ «Брест-Литовське» про те, що оскільки споживач не здійснює розрахунки за поточне споживання газу та погашення заборгованості, згідно узгодженого графіка погашення заборгованості, ОСББ «Брест-Литовське» на січень 2017 року не виділяються номінації щодо обсягів природного газу. (т.1, а.с. 180-181).
Разом з тим, наведене не дає підстав для висновку про несанкціонований відбір природного газу з ГТС, оператором якої є АТ "Укртрансгаз".
У постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі №925/358/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого: "на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яке є обов'язковим до виконання, на НАК "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до укладених договорів ще на початку опалювального сезону. При цьому, хоча у названому розпорядженні міститься вказівка на обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону, але це не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки встановлений обов'язок полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону".
Невидача номінацій НАК "Нафтогаз України" є неправомірною та унеможливлює безперешкодне отримання споживачами відповідно до укладених договорів постачання необхідних обсягів природного газу, оскільки, у тому числі, може мати наслідком обмеження або взагалі припинення надання АТ "Київоблгаз" послуг з розподілу природного газу у зв'язку з відсутністю підтверджених обсягів природного газу.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17.
При цьому, відповідно до Положення "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, розпорядження Кабінету Міністрів України №1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов'язане видати номінації відповідачу, відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії,і це є обов'язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17, від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 12.03.2019 у справі №917/325/18, від 05.03.2019 у справі №923/351/18, від 25.02.2020 р. у справі №905/2248/18.
Вказане спростовує твердження позивача про несанкціонований відбір відповідачем природного газу з ГТС, оператором якої є позивач.
Зазначене, з урахуванням наявності у спірний період укладеного між відповідачем (споживач) та НАК "Нафтогаз України" (постачальник) договору про постачання природного газу, а також існування обов'язку постачальника видати номінації, свідчить про те, що споживання відповідачем року природного газу в обсязі 111, 337 тис. куб. м. в січні2017 р. не можна вважати несанкціонованим відбором.
Щодо тверджень апелянтів що суд першої інстанції здійснивши висновки про споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК «Нафтогаз України», вийшов за межі доказування у даній справі, колегія суддів зазначає, що без встановлення вказаних обставин не є за можливе встановлення обставини щодо того чий природній газ фактично спожив відповідач у спірний період. При цьому скаржник (НАК «Нафтогаз України») сам зазначає в своїй апеляційній скарзі про необхідність встановлення вказаних обставин.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази надіслання постачальником чи оператором газотранспортної системи відповідачу передбаченого п. 14 розділу II Правил повідомлення про необхідність припинити газоспоживання за спірний період.
Відсутність в матеріалах справи вказаних доказів, як і доказів на підтвердження вжиття постачальником або Оператором ГРМ/ГТС на замовлення постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, свідчить про недоведеність позивачем того, що споживання у спірний період природного газу відповідачем здійснювалось з порушенням вимог чинного законодавства, без достатньої правової підстави.
Враховуючи наявність між відповідачем (як споживачем) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (як постачальником), договірних правовідносини, якими погоджено обсяги постачання природного газу у спірний період, з урахуванням положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" та того, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не наданого доказів надіслання відповідачу постачальником чи оператором газотранспортної системи повідомлення про необхідність припинити газоспоживання за спірний період, а також того, що позивачем не доведено факту споживання відповідачем газу саме з ресурсу позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України та відповідно про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Для виникнення кондиційного зобов'язання необхідним є сам факт безпідставного збагачення, а не відповідна підстава, яка це спричинила. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо в момент його набуття (збереження) це відбувалось хоч і не прямо передбаченим, але у будь-якому разі не забороненим цивільним законодавством способом з метою досягнення учасниками відповідних правовідносин певного правочину.
Як зазначалось вище, матеріалами справи підтверджено, що природній газ фактично спожито відповідачем на підставі договору постачання природного газу № 1632/1617-ТЕ-17 від 28.09.2017 року. Також відповідно до акту наданих послуг з транспортування природного газу (на розподіл природного газу) № 094212Q76EFT016 з 01 по 31 січня 2017 року замовником прийнято, а газорозподільним/газотранспортним підприємством протранспортовано замовнику природний газ згідно договору розподілу природного газу від 01.01.2016 року № 094212Q76EFT016 в обсязі 111 337 куб. м. (т.1, а.с. 165). Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до Реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Київоблгаз" в січні 2017 року EIC код - 56Х180000000001Y у відповідача обсяг згідно алокації становив 111, 337 тис.куб.м. (т.1, а.с. 19-21).
Одночасно колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено наявність у відповідача витребуваного газу в натурі станом на дату розгляду справи судом для застосування ч. 1, ст. 1213 Цивільного кодексу України та не надано належних доказів наявності передбачених законодавством підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 1, ст. 1214 Цивільного кодексу України.
Отже, доводи викладені в апеляційних скаргах не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи та свідчать про надуманість та необґрунтованість.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційних скаргах, скаржниками не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржникамм вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 року суду у справі № 911/2268/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 року у справі № 911/2268/19 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2020 року у справі №911/2268/19.
4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2268/19.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.05.2020 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко