ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
27 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1107/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюка І.Г.,
суддів: Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.
секретар судового засідання Чеголя Є.О.
за участю:
Особисто - ОСОБА_2, паспорт серія НОМЕР_1 від 07.08.1997;
від ОСОБА_1 - адвокат Хайнак В.Д., ордер серії ОД № 411550 від 19.02.2020;
від Одеської міської ради - Горяча К.І., довіреність № 192/вих-мр від 23.12.2019;
від Одеського ордену «Знак пошани» завод продовольчого машинобудування- підприємство з колективною власністю «Продмаш» - адвокат Попроцький Д.М., довіреність № 156/16
Особисто директор ТОВ «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС» - Зубов С.Г., паспорт серія НОМЕР_2 , від 18.09.1996
Інші представники сторін в судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлялися належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Одеського ордену «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «ПРОДМАШ»
на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019
у справі № 916/1107/19
за позовом Одеського ордену «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «ПРОДМАШ»
до відповідачів:
1) Одеської міської ради;
2) Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради
За участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача:
1) ОСОБА_3 ;
2) ОСОБА_4 ;
3) ОСОБА_5 ;
4) ОСОБА_6 ;
5) ОСОБА_7 ;
6) ОСОБА_8 ;
7) ОСОБА_9 ;
8) ОСОБА_10 ;
9) ОСОБА_1 ;
10) ОСОБА_2 ;
11) Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп Плюс Сервіс»;
12) ОСОБА_11 ;
13) ОСОБА_12 ;
14) ОСОБА_13 ;
15) ОСОБА_14 ;
16) ОСОБА_15 ;
17) ОСОБА_16 ;
18) ОСОБА_17 ;
19) ОСОБА_18 ;
20) ОСОБА_19 ;
21) ОСОБА_20 ;
22) ОСОБА_21
про визнання незаконним та часткове скасування рішення,
головуючий суддя - Волков Р.В., судді - Щавинська Ю.М., Лічман Л.В.
Час і місце ухвалення: 18:15:47 год., м. Одеса
Дата складання повного тексту 05.12.2019
Одеський орден «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування підприємство з колективною власністю звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів: 1) Одеської міської ради 2) Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання незаконним та часткове скасування пункту 1 рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів №49 від 22.01.1993 року «Про скасування рішення виконкому №234 від 19.04.1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» і перереєстрації будівлі за СПТУ-8» в частині скасування права власності на об'єкти нерухомого майна за адресами: проспект Добровольського, 41, 43, 45, 47, 49; вул. Курська, 64а, 66а, 68а, 70а, 72а; вул. 4 Лінія, 50; вул. 7 Лінія, 3; вул. Кап. Кузнецова, 103; вул. Паустовського, 12а, 12; дорога Котовського, 168.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням виконкому Суворовської районної ради народних депутатів №234 від 19.04.1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ домів заводу «Продмаш» було зареєстровано в ОМБТІ будинки:
- пр. Добровольського, 41, 43, 45, 47, 49;
- вул. Курська, 64а, 66а, 68а, 70, 72а;
- вул. 4 Лінія, 50;
- 7 Лінія, 3;
- вул. Кап. Кузнецова, 103;
- вул. Паустовського, 12а, 12;
- Дорога Котовського, 168.
Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів №49 від 22.01.1993 року «Про скасування рішення виконкому №234 від 19.04.1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» і перереєстрації будівлі за СПТУ-8» було: скасовано рішення виконкому №234; зареєстровано гуртожиток по вул. Паустовського, 12 в ОМБТІ за СПТУ-8.
Підставою для прийняття зазначеного рішення стали: постанова Одеського обласного Арбітражного суду 5/363 від 15.10.1992 року, постанова Ради Міністрів УРСР №396 від 26.05.1965 року, доручення Кабінету Міністрів України №7935/33 від 29.05.1992 року.
Позивач вважає, що рішення №49 від 22.01.1993 року прийняте з порушенням законодавства та підлягає скасуванню.
Так, постановою Арбітражного суду 5/363 від 15.10.1992 року було зобов'язано Одеський завод «Продмаш» звільнити будівлю по вул. Паустовського, 12, тобто рішення виконкому повинно було бути скасовано частково в частині реєстрації саме будівлі за адресою: вул. Паустовського, 12, а не всіх будівель.
15.10.1992 року державним арбітражем Одеської області було видано наказ про примусове виконання рішення по справі №5/363 та зобов'язано Одеський завод «Продмаш» звільнити будівлю по вул. Паустовського, 12. На виконання рішення державного арбітражу виконавчий комітет Суворовської районної ради народних депутатів, всупереч ст. 20 Закону «Про державний арбітраж СРСР» прийняв рішення, яким вийшов за межі наданих повноважень, та скасував реєстрацію на ті об'єкти, які не підлягали скасуванню.
В обґрунтування клопотання про поновлення строків позовної давності позивач вказує, що про порушення права позивач дізнався із пояснень Суворовської райадміністрації ОМР, які були надані Приморському районному суду м. Одеси від 12.02.2019 у справі №522/22156/18. До цього часу Суворовська районна адміністрація ОМР не висловлювала відповідної позиції щодо оскаржуваного рішення 1993 року, не було оспорено право власності на об'єкти нерухомості заводу «Продмаш», а також проведеної реєстрації таких об'єктів нерухомості, тим більше, що рішенням від 1993 року було скасовано рішення 1991 року в цілому, тобто всіх будинків заводу «Продмаш» (т.1 а.с. 152).
При цьому, зазначає, що рішенням у справі №523/1259/14-ц було встановлено законність реєстрації права власності заводу на будинок за адресою: Миколаївська дорога, 168 . Таким чином, у заводу «Продмаш» були підстави встановити відсутність оспорювання його прав на наведені домоволодіння.
Вказує, що довідався про порушення свого права у 2019 році, оскільки невизнання його права відбулося у лютому 2019.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Місцевим господарським судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів №49 від 22.01.1993 року безпідставно та без наявності на те повноважень скасовано рішення виконкому №234 від 19.04.1991 у повному обсязі, незважаючи на те, що рішенням Арбітражного суду, на яке виконком посилався як на підставу скасування, було вирішено питання лише щодо будівлі за адресою: Паустовського, 12.
Відмовляючи у задоволені позову, місцевий господарський суд зазначив, що позов у 2019 році поданий з пропуском строку позовної давності. Відповідно до статті 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову (за відсутності поважних причин пропуску такого строку) є підставою для відмови в позові.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся до Південно - західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати підставу в відмові в задоволені Одеського ордену «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «ПРОДМАШ» до Одеської міської ради; Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, з підстав пропуску строку позовної давності.
Узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 .
Скаржник вважає, що посилання суду першої інстанції на статтю 136 Конституції УРСР, яка закріплювала, що виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів мають право скасовувати рішення і розпорядження виконавчих комітетів нижчестояших Рад народних депутатів, є помилковим так як дана стаття Конституції України виключена згідно з Законом N 1213а-12 від 19.06.91.
Судом першої інстанції не дано оцінку статті 153 Конституції України, в якій вказано: «Судді і народні засідателі є незалежними й підкоряються тільки законові». Арбітражним судом встановлений факт незаконного прийняття рішення 19.04.1991 року виконавчим комітетом Суворовської районної ради народних депутатів №234 «Про правову реєстрацію в ОМБТІ заводом «Продмаш» нерухомості. У статті 19 вище зазначеного закону відсутні відомості, що виконкому заборонено виконувати рішення Арбітражного суду яке вступило в законну силу, а тільки рішення суду повинно виконуватись на пленарних засіданнях. Крім того, стаття 136 Конституції УРСР виключена згідно з Законом N 1213а-12 від 19.06.91.
Скаржник зазначає, що судом законно здійснено посилання на дію ст.ст. 32, 42 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування». Однак, судом не зазначено, на підставі якої норми виконавчий комітет повинен був виконати рішення Арбітражного суду та яким чином,
Крім того, не погоджуючись з вказаним рішенням Одеський орден «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «ПРОДМАШ» звернувся до Південно - західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 повністю, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги Одеського орденк «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «ПРОДМАШ».
Скаржник зазначає, що оскаржуваним рішенням вірно зазначено, що позивач довідався про порушення свого права у 2019 році, оскільки невизнання його права відбулося у лютому 2019 року шляхом висловлення Суворовською районною адміністрацією ОМР своєї правової позиції при розгляді іншої справи, зазначивши, що рішення виконкому Суворовської районної ради народних депутатів № 234 від 19.04.1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» і перереєстрації будівлі за СПТУ-8»» скасовано повністю, що й стало підставою для звернення до суду з метою захисту свого невизнаного права власності, проте судом встановлено з урахуванням цього, що строки для подачі зазначеного позову про захист невизнаного права, слід відраховувати з моменту його прийняття, тобто з 1993 року.
За твердженнями скаржника, такий висновок суду суперечить встановленим обставинам справи, так як підставою подачі позову Заводом, а відповідно й моментом перебігу позовної давності, стало невизнання Суворовською районною адміністрацією ОМР в іншому судовому процесі (справа № 522/22156/18) існування реєстрації за Заводом будинку за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168, з підстав існування рішення виконкому Суворовської районної ради народних депутатів № 49 від 22.01.1993 року «Про скасування рішення виконкому № 234 від 19.04.1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» і перереєстрації будівлі за СПТУ- 8»»
Предметом розгляду справи № 522/22156/18 є реєстраційне посвідчення, що посвідчує факт права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за Заводом «Продмаш».
Тому висновок Господарського суду Одеської області про те, що належні відповідачі не оспорюють право власності за Заводом, є хибним та суперечить наявним матеріалам справи.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.
05.02.2020 до Південно - західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу Одеського ордену «Знак пошани» завод продовольчого машинобудування- підприємство з колективною власністю «Продмаш», у якому зазначає, що в будинку за адресою: вул. Миколаївська дорога, 168, було приватизовано та викуплено 26 квартир, невикупленими залишились лише 8 квартир, які передані до статутного фонду ТОВ «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС».
Вказує, що рішення суду по даній справі може суттєво вплинути на конституційні права, інтереси всіх мешканців будинку № 168 по вул. Миколаївська дорога, а також проте, що заводу «Продмаш» достовірно було відомо про дію Рішення №49 від 22.01.1993 ще в 1993 році.
10.02.2020 до Південно - західного апеляційного господарського суду від Одеського ордену «Знак пошани» завод продовольчого машинобудування- підприємство з колективною власністю «Продмаш» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 у якому завод зазначає, що апеляційна скарга суперечить діючому законодавству та не ґрунтується на наявних в матеріалах справи документах.
19.02.2020 від ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив Одеського заводу «Продмаш».
Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеського ордену «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «ПРОДМАШ» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 у справі № 916/1107/19. Призначено справу № 916/1107/19 до розгляду на 19.02.2020 об 11:00 год.
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 у справі № 916/1107/19.
Призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 по справі № 916/1107/19 до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Одеського ордену «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «ПРОДМАШ» на 19.02.2020 об 11:00 год.
У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 19.02.2020 оголошено перерву до 26.03.2020 о 10:00 год.
26.03.2020 судове засідання у справі № 916/1107/19 не відбулось, у зв'язку з запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу «COVID-19».
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 призначено розгляд справи № 916/1107/19 за апеляційними скаргами Одеського ордену «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «ПРОДМАШ» та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 у справі № 916/1107/19 на 27.05.2020 о 14:00 год.
В судовому засіданні 27.05.2020 представники сторін надали пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційних скарг.
Представник Одеського ордену «Знак пошани» завод продовольчого машинобудування- підприємство з колективною власністю «Продмаш» в судовому засідання 27.05.2020 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 повністю, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та заперечував щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 .
Представник ТОВ «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС» заперечував щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та підтримав доводи апеляційної скарги Одеського ордену «Знак пошани» завод продовольчого машинобудування- підприємство з колективною власністю «Продмаш».
Представник Одеської міської ради та ОСОБА_1 підтримали доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та заперечували щодо задоволення апеляційної скарги Одеського ордену «Знак пошани» завод продовольчого машинобудування- підприємство з колективною власністю «Продмаш».
ОСОБА_2 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та заперечував щодо задоволення апеляційної скарги Одеського ордену «Знак пошани» завод продовольчого машинобудування- підприємство з колективною власністю «Продмаш».
Інші представники сторін в судове засідання не з'явився.
Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
19.04.1991 виконавчим комітетом Суворовської районної ради народних депутатів було прийнято рішення №234 «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» (далі - рішення ВК 1991 року), яким вирішено зареєструвати в ОМБТІ будинки: проспект Добровольського, 41, 43, 45, 47, 49; вул. Курська, 64а, 66а, 68а, 70а, 72а; вул. 4 Лінія, 50; вул. 7 Лінія, 3; вул. Кап. Кузнецова, 103; вул. Паустовського, 12а, 12; дорога Котовського, 168.
Рішенням Арбітражного суду від 15.10.1992 року №5/363 у справі за позовом Одеського заводу «Продмаш» до СПТУ-8 м. Одеси про звільнення будівлі по вул. Паустовського, 12, було вирішено вимогу заводу «Продмаш» про звільнення гуртожитку по вул. Паустовського, 12, - відхилити; зобов'язано Одеський завод «Продмаш» звільнити будівлю по вул. Паустовського, 12.
Рішенням Арбітражного суду від 15.10.1992 встановлено, що будівництво комплексу профтехучилища, в т.ч. будівлі по вул. Паустовського, 12, було розпочато Одеським заводом «Продмаш», будівництво комплексу здійснювалось заводом «Продмаш» за рахунок держкапіталовкладень без залучення коштів з бюджету заводу. Відповідно до п.5 Постанови РМ УРСР від 26.04.1965 року №396 гуртожитки для профтехучилищ, побудовані за рахунок держкапвкладень, підлягають переданню на баланс Головного управління профтехосвіти при РМ УРСР, ця ж вимога відображена у дорученні Кабінету Міністрів України від 25.05.1992 №7935/337. Однак, завод ухилився від передання будівель ПТУ.
24.12.1992 Арбітражним судом Одеської області у справі №5/363 було винесено Постанову про перевірку рішення (ухвали) в порядку нагляду. Цією Постановою встановлено, що на підставі постанови Ради Міністрів України №9222 від 06.06.1964 і відповідних рішень Одеського обласного та міського виконкомів Рад народних депутатів заявник, починаючи з 1972 року, розпочав проектування та будівництво комплексу профтехучилища у м. Одесі, яке складається із 3 навчальних корпусів та 9-етажного гуртожитку по вул. Паустовського, 12. Постановою Ради Міністрів України №396 від 25.04.1965 «Про прискорення будівництва та розширення професійно-технічних училищ в Українській РСР» встановлено, що міністерства та відомства республіки після закінчення будівництва та реконструкції ПТУ зобов'язані передавати їх на баланс Головного управління профтехосвіти при Раді Міністрів УРСР. Із наданих заводом документів вбачається, що по закінченню будівництва навчальних корпусів училища вони були передані на баланс ПТУ, а введений у 1983 році в експлуатацію гуртожиток на 6565 місць на баланс училища не передавався. Постановою рішення Арбітражного суду від 15.10.1992 залишено без змін.
22.01.1993 рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів «Про скасування рішення виконкому №234 від 19.04.1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» та перереєстрацію будівлі за СПТУ-8» (далі - рішення ВК 1993 року) було вирішено, зокрема: рішення виконкому №234 від 19.04.1991 р. «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» - скасувати; вважати гуртожиток по вул. Паустовського, 12 власністю СПТУ-8; СПТУ-8 зареєструвати гуртожиток по вул. Паустовського, 12 в ОМБТІ.
У рішенні ВК 1993 року зазначено, що рішення прийнято на підставі розгляду матеріалів, наданих СПТУ-8 та на підставі постанови Одеського обласного Арбітражного суду 5/363 від 15.10.1992 р., постанови Ради Міністрів УРСР від 26.05.1965 року №396, доручення Кабінету Міністрів України від 29.05.1992 року №7935/33 та арбітражного суду рішення №5/363 від 15.10.1992 року.
Постановою Ради Міністрів УРСР «Про прискорення будівництва і розширення професійно-технічних училищ в Українській РСР» від 26.04.1965 року №396 (п.5) зобов'язано раднаргоспи, міністерства і відомства УРСР після закінчення будівництва та реконструкції професійно-технічних училищ передавати їх на баланс Головного управління професійно-технічної освіти при Раді Міністрів УРСР.
Щодо заявлення позову до відповідачів, якими є Одеська міська рада та Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради місцевим господарським судом встановлено, що предметом позову є оскарження п.1 рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів №49 від 22.01.1993.
Згідно статті 1 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (чинний на час прийняття рішення виконкому №49 від 22.01.1993) місцеве самоврядування в Україні - це територіальна самоорганізація громадян для самостійного вирішення безпосередньо або через органи, які вони обирають, усіх питань місцевого життя в межах Конституції України, законів України та власної фінансово-економічної бази.
Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські Ради народних депутатів.
Відповідно до ч.1 ст. 31 «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (чинний на час прийняття рішення виконкому №49 від 22.01.1993) виконавчий комітет Ради народних депутатів є виконавчим і розпорядчим органом відповідної Ради, їй підпорядкованим та підзвітним.
12.06.1997 року набрав чинності Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якого (ст.2 у редакції від 12.06.1997 року) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Статтею 1 визначено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами;
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону районні у містах ради після набрання чинності цим Законом здійснюють свої повноваження відповідно до закону. Обрання нового складу цих рад проводиться в порядку, що передбачається цим та іншими законами. П.11 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено, що районні і обласні ради відповідно до вимог Конституції України та цього Закону у двомісячний термін після набрання чинності цим Законом обирають голів рад (де ці посади суміщають керівники місцевих державних адміністрацій) та утворюють виконавчий апарат рад, а також приймають рішення про делегування повноважень відповідним місцевим державним адміністраціям.
Статтею 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якого (ст.2 у редакції від 12.06.1997 року) питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад.
Районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах, формують, затверджують, виконують відповідні бюджети та контролюють їх виконання, а також здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, в обсягах і межах, що визначаються міськими радами.
Обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах.
Визначений міськими радами обсяг повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів не може змінюватися міською радою без згоди відповідної районної у місті ради протягом даного скликання.
Порядок формування, структура, форми діяльності районних у містах рад та їх органів визначаються відповідно до цього та інших законів.
На даний час районних рад у місті Одесі не створено.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якого (ст.2 у редакції від 12.06.1997 року) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання: утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск (п.3); затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання (п.5).
Виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з районним поділом), крім питань, зазначених у частині першій цієї статті, вирішуються такі питання:1) визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах; 2) встановлення нормативів централізації коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів міста.
Рішенням Одеської міської ради №4185-VI від 17.12.2013 «Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради та її виконавчих органів в новій редакції» затверджено структуру виконавчих органів Одеської міської ради, відповідно до якої, зокрема, Суворовська районна адміністрація ОМР входить до структури виконавчих органів Одеської міської ради.
На даний час відповідно до п.1.1. Положення про Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради (у новій редакції) (затверджене рішенням ОМР № №1934-VII від 26.04.2017) Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради та створюється нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Суворовського району міста Одеси згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Райадміністрація є самостійною юридичною особою, має гербову печатку, штампи, бланки, рахунок в органах державного казначейства, у своїй роботі керується чинним законодавством України, рішеннями міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями Одеського міського голови та цим Положенням. Райадміністрація підзвітна та підконтрольна Одеській міській раді, підпорядкована міському голові та виконавчому комітету міської ради (далі - виконком).
Колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог та зазначає наступне.
Предметом розгляду даної справи є визнання незаконним та частково скасувати пункт 1 рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів №49 від 22.01.1993 року «Про скасування рішення виконкому №234 від 19.04.1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» і перереєстрації будівлі за СПТУ-8» в частині скасування права власності на об'єкти нерухомого майна за адресами: проспект Добровольського, 41, 43, 45, 47, 49; вул. Курська, 64а, 66а, 68а, 70а, 72а; вул. 4 Лінія, 50; вул. 7 Лінія, 3; вул. Кап. Кузнецова, 103; вул. Паустовського, 12а, 12; дорога Котовського, 168.
Відповідно до статті 124 Конституції (Основного Закону) УРСР від 20.04.1978 (яка була чинна на час прийняття оскаржуваного рішення), органами державної влади в областях, районах, містах, районах у містах, селищах і селах Української РСР є обласні, районні, міські, районні в містах, селищні, сільські Ради народних депутатів.
Статтею 135 Конституції УРСР встановлено, що виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів приймають рішення і видають розпорядження в межах повноважень, наданих їм законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Статтею 49 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (чинний на час прийняття рішення виконкому №49 від 22.01.1993) визначено, що виконавчий комітет Ради народних депутатів у межах своїх повноважень приймає рішення і видає розпорядження. Рішення виконавчого комітету приймаються більшістю від загального складу виконавчого комітету.
Акти виконавчого комітету та його органів, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо не встановлено іншого строку введення цих актів у дію, доводяться до виконавців і є обов'язковими для виконання.
Колегія суддів зазначає, що у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суд повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (чинний на час прийняття рішення виконкому №49 від 22.01.1993) ради народних депутатів правомочні розглядати питання, віднесені законодавством України до їх відання. Так, встановлено, що виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів вирішується, зокрема, питання (п.12): скасування розпоряджень голови Ради, рішень та розпоряджень виконавчого комітету, за винятком рішень і розпоряджень з питань, віднесених до повноважень виконавчого комітету щодо здійснення державних функцій.
Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (чинний на час прийняття рішення виконкому №49 від 22.01.1993) виконавчий комітет Ради народних депутатів: 1) розробляє і подає на затвердження Ради схему організації самоврядування на відповідній території, структуру, загальну чисельність апарату управління та витрат на його утримання; 2) утворює, реорганізує і ліквідує відділи, управління та інші органи виконавчого комітету в межах затвердженої Радою структури, затверджує положення про них, призначає та звільняє їх керівників; 3) утворює і затверджує комісії при виконавчому комітеті Ради, змінює їх склад, керує їх роботою; 4) скасовує акти відділів, управлінь, інших підпорядкованих йому органів, а також підприємств (об'єднань), організацій і установ, які належать до комунальної власності; 5) утворює виборчі дільниці та виборчі комісії, сприяє комісіям у здійсненні ними своїх повноважень відповідно до законодавства; 6) організує виконання рішень Ради, а також затверджених нею планів та програм економічного і соціального розвитку, бюджету.
Частиною третьої статті 32 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (чинний на час прийняття рішення виконкому №49 від 22.01.1993) встановлено, що виконавчий комітет здійснює також окремі повноваження, делеговані йому державою. При цьому, згідно з положеннями ст. 42 цього Закону виконавчий комітет сільської, селищної, міської Ради народних депутатів відповідно до частини третьої статті 32 цього Закону здійснює повноваження, делеговані йому державою з наданим надалі переліком. Ч.2 ст. 42 передбачені додаткові повноваження виконавчого комітету міської (міста обласного підпорядкування) Ради. Цією ж статтею встановлено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської Ради несе відповідальність відповідно перед районною, обласною державною адміністрацією за здійснення делегованих йому державою повноважень.
Отже, рішення виконавчого комітету районної ради народних депутатів можуть бути скасовані виключно шляхом прийняття рішення на пленарних засіданнях Ради народних депутатів, з урахуванням передбачених законом виключень щодо цих правил.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (чинний на час прийняття рішення виконкому №49 від 22.01.1993) районна в місті Рада народних депутатів (крім районних Рад міст Києва і Севастополя) є складовою частиною системи міського самоврядування.
Порядок формування, структура і форми діяльності районної в місті Ради та її органів визначаються відповідно до положень статей 17, 19-32, 44-50 цього Закону.
Районна в місті Рада та її виконавчий комітет здійснюють повноваження, делеговані їм міською Радою та її виконавчим комітетом, а також обласною державною адміністрацією в обсязі, необхідному для забезпечення колективних потреб громадян району.
Районна в місті Рада та її виконавчий комітет несуть відповідальність перед міською Радою та її виконавчим комітетом за виконання делегованих їм повноважень.
Делегування міською Радою та її виконавчим комітетом окремих повноважень районній у місті Раді та її виконавчому комітету є обов'язковим.
Районна в місті Рада затверджує бюджет та звіт про його виконання, керує переданими їй об'єктами комунальної власності.
Згідно з частиною четвертою статті 57 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (чинний на час прийняття рішення виконкому №49 від 22.01.1993) органи місцевого та регіонального самоврядування мають право звертатися до суду або арбітражного суду з позовом про визнання недійсними актів державних органів, інших органів самоврядування, підприємств (об'єднань), організацій і установ, які ущемлюють їх повноваження, і до прийняття рішення судом або арбітражним судом зупиняти дію оскаржуваних актів на своїй території.
Статтею 58 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (чинний на час прийняття рішення виконкому №49 від 22.01.1993) встановлено, що правові акти органів місцевого та регіонального самоврядування, прийняті ними з порушенням Конституції та законодавства України, можуть бути зупинені місцевою державною адміністрацією до вирішення питань про їх законність в судовому порядку.
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, що із системного аналізу норм зазначеного Закону, виконавчий комітет районної ради народних депутатів не має повноважень скасовувати власні рішення, питання про скасування яких відповідно до п.12 ч.2 ст. 19 Закону віднесено до виключної компетенції пленарних засідань Рад народних депутатів.
Як вбачається із рішення Арбітражного суду 15.10.1992, предметом розгляду був спір щодо будівлі за адресою: вул. Паустовського, 12.
Водночас, пунктом 1 Рішення виконкому Суворовської районної ради народних 1993 року №49 зазначено «рішення виконкому №234 від 19.04.1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» - скасувати».
Тобто, зазначеним рішенням 1993 року виконком безпідставно та без наявності на те повноважень скасовано рішення виконкому №234 від 19.04.1991 у повному обсязі, незважаючи на те, що рішенням Арбітражного суду, на яке виконком посилався як на підставу скасування, було вирішено питання лише щодо будівлі за адресою: Паустовського, 12.
За таких обставин, вимога позивача про визнання незаконним та часткове скасування пункту 1 рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів №49 від 22.01.1993 року «Про скасування рішення виконкому №234 від 19.04.1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» і перереєстрації будівлі за СПТУ-8» в частині скасування права власності на об'єкти нерухомого майна за адресами: проспект Добровольського, 41, 43, 45, 47, 49; вул. Курська, 64а, 66а, 68а, 70а, 72а; вул. 4 Лінія, 50; вул. 7 Лінія, 3; вул. Кап. Кузнецова, 103; вул. Паустовського, 12а, 12; дорога Котовського, 168. є обґрунтованою.
Водночас, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, Суворовською районною адміністрацією ОМР надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.
Одеський орден «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «ПРОДМАШ» не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності з огляду на неправильне, на його думку, визначення початку її перебігу.
Мотиви з яких суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо застосування строків позовної давності та відхилення доводів апеляційної скарги Одеського ордену «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «ПРОДМАШ». Колегія суддів зауважує, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 зазначеного Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково, а саме з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18), від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14/101цс18), а також постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14, від 25.03.2015 у справі № 3-21гс15, від 13.04.2016 у справі № 3-224гс16, від 22.03.2017 у справі № 3-1486гс16, від 07.06.2017 у справі № 3-455гс17, від 18.10.2017 у справі № 3-932гс17.
Це правило пов'язано не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за змістом яких особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
У розумінні положень статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів і запобігати несправедливості, яка може статися у разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії2).
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем позовної давності з огляду на наступні факти:
- рішення, пункт якого оскаржується, було прийнято 22.01.1993 року, підставою вказаного рішення стало рішення Арбітражного суду 1992 року, в якому стороною був позивач;
- позивач не заперечує факт обізнаності із існуванням рішення виконкому 1993 року;
- зазначає, що довідався про порушення свого права у 2019 році, оскільки невизнання його права відбулося у лютому 2019.
- тлумачення рішення 1993 року Суворовською райадміністрацією у іншій судовій справі не може вважатися причиною несвоєчасного подання позову;
- оскаржуване рішення існує з 1993 року, тобто вже близько 26 років.
Оскільки, поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи і не може бути переоцінене.
Вказаним спростовуються доводи скаржника, стосовно того, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача стосовно пропуску позовної давності.
З огляду на зазначене, а також зважаючи на установлений судом першої інстанцією факт спливу позовної давності за наявності вимог про її застосування та за відсутності поважних причин для відновлення цього строку, колегія суддів погоджується із висновком суду, що правових підстав для задоволення позову у цьому випадку немає.
Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , що посилання суду першої інстанції на статтю 136 Конституції УРСР, яка закріплювала, що виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів мають право скасовувати рішення і розпорядження виконавчих комітетів нижчестояших Рад народних депутатів, є помилковим так як дана стаття Конституції України виключена згідно з Законом N 1213а-12 від 19.06.91.
Так, дійсно на час прийняття оскаржуваного рішення №49 від 22.01.1993 року, Законом Української РСР від 19.06.91 р. N 1213а-XIІ, стаття 136 Конституції УРСР була виключена, посилання суду першої інстанції на зазначену норму права є неправомірним, проте таке порушення не призвело до прийняття неправильного рішення, тому немає підстав для його скасування.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до прохальної частини апеляційної скарги ОСОБА_2 , останній просить суд апеляційної інстанції змінити підставу в відмові в задоволені Одеського ордену «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «ПРОДМАШ» до Одеської міської ради; Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, з підстав пропуску строку позовної давності.
Оскільки, як встановлено вище, рішення Арбітражного суду 15.10.1992, предметом розгляду був спір щодо будівлі за адресою: вул. Паустовського, 12.
Водночас, пунктом 1 Рішення виконкому Суворовської районної ради народних 1993 року №49 зазначено «рішення виконкому №234 від 19.04.1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» - скасувати».
Таким чином, зазначеним рішенням 1993 року виконком безпідставно та без наявності на те повноважень скасовано рішення виконкому №234 від 19.04.1991 у повному обсязі, незважаючи на те, що рішенням Арбітражного суду, на яке виконком посилався як на підставу скасування, було вирішено питання лише щодо будівлі за адресою: Паустовського, 12.
Крім того, відповідно ст.32 Закону УРСР Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування, від 07.12.1990, № 533-XII, закріплена загальна компетенція виконавчого комітету Ради народних депутатів: розробляє і подає на затвердження Ради схему організації самоврядування на відповідній території, структуру, загальну чисельність апарату управління та витрат на його утримання; утворює, реорганізує і ліквідує відділи, управління та інші органи виконавчого комітету в межах затвердженої Радою структури, затверджує положення про них, призначає та звільняє їх керівників; утворює і затверджує комісії при виконавчому комітеті Ради, змінює їх склад, керує їх роботою; скасовує акти відділів, управлінь, інших підпорядкованих йому органів, а також підприємств (об'єднань), організацій і установ, які належать до комунальної власності; утворює виборчі дільниці та виборчі комісії, сприяє комісіям у здійсненні ними своїх повноважень відповідно до законодавства; організує виконання рішень Ради, а також затверджених нею планів та програм економічного і соціального розвитку, бюджету. Виконавчий комітет є незалежним у виборі форм і методів при здійсненні своєї виконавчо-розпорядчої діяльності. Виконавчий комітет здійснює також окремі повноваження, делеговані йому державою.
Відповідно п.12, п.17 ст.19 Закону УРСР Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування, від 07.12.1990, № 533-XII, виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів вирішуються зокрема питання про скасування розпоряджень голови Ради, рішень та розпоряджень виконавчого комітету, за винятком рішень і розпоряджень з питань, віднесених до повноважень виконавчого комітету щодо здійснення державних функцій; регулювання земельних відносин відповідно до законодавства.
Вищевказана норма права за методом правового регулювання є імперативною тобто такою, що виражає в категоричних приписах держави чітко визначенні діяння, які не допускають ніяких відхилень від вичерпно перелічених прав та обов'язків.
Таким чином, скасування рішень та розпоряджень виконавчого комітету віднесено до виключної компетенції Ради народних депутатів.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем із порушенням вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим застосував до спірних правовідносин строк позовної давності, отже підставою у відмові даного позову є саме сплив строку позовної давності.
За наведених обставин доводи скаржників не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не спростовують висновків, викладених в основу оскаржуваного судового рішення.
Колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, визначених частиною 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення судом першої інстанції та неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав би застосуванню місцевим господарським судом під час прийняття ним рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2020 по справі № 916/1107/20 є законним та обґрунтованим, оскільки його винесено в результаті повного з'ясування обставин, що мають значення для справи та правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг ОСОБА_2 та Одеського ордену «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «ПРОДМАШ» суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до п. «в» ч.4 статті 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Одеського ордену «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «ПРОДМАШ») покладаються Одеський орден «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «ПРОДМАШ», оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Одеського ордену «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «ПРОДМАШ» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 у справі № 916/1107/19 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Одеського ордену «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «ПРОДМАШ».
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому параграфом 1 глави 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 29.05.2020.
Головуючий суддя І.Г. Філінюк
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя Л.В. Лавриненко