Справа № 824/867/17-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк Олег Васильович
Суддя-доповідач - Охрімчук І.Г.
28 травня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Охрімчук І.Г.
суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (повний текст постанови складено 29.11.2017 року, м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування відмови, стягнення грошової допомоги,
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач), з врахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 27.10.2017 року № 669/ц/24-13-04-08.
- стягнути з Головного управління ДФС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, відповідно Закону України "Про міліцію" та Порядку умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 в розмірі 240000,00 грн.
- cтягнути з Головного управління ДФС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1280, 00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що у жовтні 2017 року, позивач звертався із заявою до відповідача про виконання судового рішення, а саме про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності. Однак, відповідач 27.10.2017 відмовив йому в черговий раз у задоволенні заяви, з чим не погоджується позивач, так як ця відмова повністю дублює відмови відповідача попередні, які були оскаржені до суду, визнані судом протиправними та скасовано. Вважає, що такі дії відповідача є небажанням виконувати вимоги Закону стосовно виплати йому одноразової грошової допомоги.
Представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов, зазначивши при цьому, що 07.11.2015 р. втратив чинність Закон України "Про міліцію", а Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції та Закон України "Про Національну поліцію" не поширюється на працівників податкової поліції. Вважає, що для проведення розрахунків та виплати одноразової грошової допомоги позивачу згідно з цими нормативно-правовими актами у відповідача немає підстав. Також зазначив, що оскільки резолютивна частина Постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.05.2017 року не містить зобов'язань ГУ ДФС у Чернівецькій області провести нарахування та виплату позивачу допомоги, підстави для проведення нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, відсутні.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування відмови, стягнення грошової допомоги - задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління ДФС у Чернівецькій області, оформлену листом від 27.10.2017 року № 669/ц/24-13-04-08, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та проведенні одноразової грошової допомоги.
Стягнуто з Головного управління ДФС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, відповідно Закону України «Про міліцію» та Порядку умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 в розмірі 240000,00 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати - судовий збір в сумі 1280, 00 гривень.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 28.11.2017 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що ГУ ДФС у Чернівецькій області не може направляти висновок щодо виплати грошової допомоги в МВС, відповідно МВС не буде приймати рішення про призначення допомоги працівникам податкової міліції, оскільки позивач проходив службу не в органах внутрішніх справ, а в органах податкової міліції, з якої і був звільнений. Таким чином, відмовляючи у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю ГУ ДФС у Чернівецькій області діяло правомірно в межах наданих повноважень та у спосіб визначений законом.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у Чернівецькій області залишено без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги, зокрема, зазначено, що у постанові суду апеляційної інстанції від 24.01.2018 року вказано, що сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, а тому справу може бути вирішено на підставі наявних у справі доказів, в порядку письмового провадження. Апелянт зауважив, що вказане у постанові твердження щодо належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання є неправдивим, оскільки повістки сторонам не надсилались. Натомість, 23.01.2018 року, у другій половині дня, у телефонному режимі, ГУ ДФС у Чернівецькій області повідомлено про призначення судового засідання по даній справі на 24.01.2018 року о 14:30 год. у приміщенні апеляційного суду. Враховуючи неможливість вчасного прибуття представника відповідача на засідання, ГУ ДФС у Чернівецькій області надіслало факсом на адресу суду клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, встановлену судом із належним повідомленням апелянта про судове засідання, проте судом було проігноровано дане клопотання.
Постановою Верховного Суду від 12.03.2020 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області задоволено частково. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що розгляд адміністративним судом справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання (якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою), є обов'язковою підставою для скасування відповідного судового рішення. Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду, ухвалену 24 січня 2018 року і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Поряд із цим, колегія суддів зауважила, що оскільки в процесі розгляду касаційної скарги ГУ ДФС у Чернівецькій області суд касаційної інстанції встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, в межах розгляду даної скарги Верховний Суд не переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції на предмет дотримання останнім норм матеріального права.
Адміністративна справа надійшла до Сьомого апеляційного адміністративного суду 23 березня 2020 року.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про про визнання протиправною та скасування відмови, стягнення грошової допомоги до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 травня 2020 року о 10:00 у залі судового засідання № 1 Сьомого апеляційного адміністративного суду, про що повідомлено осіб, які беруть участь у справі, та надіслано на їхні адреси інформацію про їхні права і обов'язки.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року колегія суддів вирішила здійснювати апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Встановлено, що у січні та лютому 2017 року, позивач звернувся до відповідача із заявами про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності. Однак, відповідач відмовив йому у задоволенні заяв, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про визнання протиправними та скасування відмов, зобов'язання вчинити дії.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.05.2017 року у справі №824/115/17-а за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Чернівецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування відмов, зобов'язання вчинити дії, позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправними та скасовано відмови Головного управління ДФС у Чернівецькій області, оформлені листами від 06.02.2017 р. №14/ц/24-13-04-18 та від 15.02.2017 р. №32/ц/24-13-04-18, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та проведенні виплати одноразової грошової допомоги;
- визнано протиправною та скасовано відмову Державної фіскальної служби України, оформлену листом від 03.04.2017 р. №4618/ц/99-99-04-04-02-14, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та проведенні виплати одноразової грошової допомоги.
- зобов'язано Головне управління ДФС у Чернівецькій області та Державну фіскальну службу України повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 30.01.2017 р., 13.02.2017 р. та 01.03.2017 р. щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до Закону України "Про міліцію", Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. № 850 та за результатами розгляду прийняти мотивовані рішення (а.с. 15-18).
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.05.2017 скасовано в частині стягнення судового збору та в цій частині прийнято нову постанову, а саме стягнути з ГУ ДФС у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань судові витрати (судовий збір) на користь ОСОБА_1 в сумі 1280,00 грн. та стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань судові витрати (судовий збір) на користь ОСОБА_1 в сумі 1280,00 грн. В решті постанову Чернівецького окружного адміністративного суду залишено без змін. (а.с. 19-21).
Відповідно до рішень першої та апеляційної інстанції у правовідносинах сторін було встановлено наступне:
ОСОБА_1 з 06.12.2000 р. прийнятий на службу в податкову міліцію, звільнений з якої 09.12.2016 р., що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Наказом Головного управлінням ДФС у Чернівецькій області від 09.12.2016 р. №263-о звільнено з податкової міліції за п. 65 п.п. "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу викриття кримінальних правопорушень в митній сфері оперативного управління Головного управління ДФС у Чернівецькій області підполковника податкової міліції ОСОБА_1 з 09.12.2016 р.
30.01.2017 р. позивач звернувся до Головного управління ДФС у Чернівецькій області із заявою (рапортом) про проведення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлено третю групу інвалідності по захворюванню, пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ (податкової міліції) на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу викриття кримінальних правопорушень у митній сфері оперативного управління Головного управління ДФС у Чернівецькій області, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. №850.
До вказаної заяви позивачем додано: довідку МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 13.12.2016 р. серія 10ААА№007457; копію довідки МСЕК до акта огляду медико-соціальною комісією від 13.12.2016 р. серія 12 ААА №240867; копію свідоцтва про хворобу від 08.12.2016 р. видану військово - лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Чернівецькій області", копію паспорта та копію ідентифікаційного коду.
Розглянувши вказану заяву, Головне управління ДФС у Чернівецькій області листом від 06.02.2017 р. №14/9/24-13-04-18 повідомило позивача, що відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" втратив чинність, тому відсутні підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням групи інвалідності та втратою працездатності колишнім працівником податкової міліції.
13.02.2017 р. позивач повторно звертався про виплату одноразової грошової допомоги, однак листом від 15.02.2017 р. №32/ц/24-13-04-18 йому відмовлено в задоволенні заяви.
01.03.2017 р. позивач звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України, в якій просив розглянути питання, щодо призначення та виплати йому грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, відповідно до Закону України "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. №850.
03.04.2017 р. Державна фіскальна служба України, розглянувши скаргу позивача роз'яснила, що виплата одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції здійснювалась підрозділом, у якому проходив службу працівник податкової міліції. Також повідомлено, що працівники податкової міліції проходять службу у складі Державної фіскальної служби України і не належать до органів внутрішніх справ. На сьогодні проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції законодавчо не врегульовано.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи зазначене вище, позивач 19.10.2017 року подав заяву до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про виконання судового рішення, в якій просив виконати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.05.2017 року та призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановлення йому ІІІ групи інвалідності (а.с. 22).
Листом від 27.10.2017 №669/ц/24-13-04-08 відповідач повідомив позивача, що на виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.05.2017 та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 року, ним повторно розглянуто заяви від 30.01.2017 року та від 13.02.2017 року щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановлення йому ІІІ групи інвалідності.
При цьому, відповідач, незважаючи на висновки судових інстанцій, вказаним листом позивачу в черговий раз вказав про те, що відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" втратив чинність, тому відсутні підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням групи інвалідності та втратою працездатності колишнім працівником податкової міліції. Крім цього, враховуючи те, що постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.05.2017 та постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 року в резолютивній частині не містить зобов'язань ГУ ДФС у Чернівецькій області провести нарахування та виплату позивачу допомоги, підстави для проведення нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, відсутні. (а.с.23).
Колегія суддів, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону № 565-XII та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Згідно з частиною шостою статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Закон № 565-XII втратив чинність 07 листопада 2015 року у зв'язку з набранням чинності Законом № 580-VIII від 02 липня 2015 року. При цьому у пункті 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
У зв'язку з прийняттям Закону України від 13.02.2015 року "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції", Кабінет Міністрів України постановою від 21.10.2015 №850 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції (далі - Порядок №850). Дана постанова набрала чинності з 31.10.2015р.
Пунктом 2 Порядку №850 передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІІ групи.
Пунктом 2 зазначеного Порядку установлено, що особам, які до набрання чинності (12 березня 2015 року) Законом № 208-VIII мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку № 707.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.
Грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи (пп.2 п. 3 Порядку №850).
Працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України) (п. 7 Порядку №850).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції (п. 8 Порядку №850).
Варто відмітити, що сторонами не заперечувався той факт, що позивачем при зверненні були подані всі необхідні документи, що також і вбачається з рішень попередніх судових розглядів справи.
Відповідно до п. 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Колегія суддів вважає правильним твердження суду першої інстанції, що законодавцем визначено чітку процедуру, яка є вичерпною, і додатковому тлумаченню не підлягає, якою визначено порядок дій особи, яка звертається по отримання допомоги, та органи, які приймають управлінські рішення та безпосередньо здійснюють виплату грошової допомоги.
Суд першої інстанції правильно зауважив, що у даних правовідносинах відповідач самоусунувся від виконання наведених вище норм, та і рішення суду, яке набрало законної сили, та в якому аналогічно в мотивувальній частині витлумачено норми законодавства в спірних правовідносинах.
Отримавши відповідну заяву позивача та додані до неї документи, керуючись п. 8 Порядку № 850, відповідач зобов'язаний був направити висновок про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в податковій поліції, та інші документи, перелік яких визначений Порядком № 850, для прийняття рішення.
Матеріалами справи підтверджено, що інвалідність ІІІ групи ОСОБА_1 встановлено з грудня 2016 року, тобто після набрання чинності Законом № 280-VIII та Порядку № 850.
Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що за колишніми працівниками міліції, в тому числі і податкової міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги на умовах, передбачених Законом № 565-XII та Порядку № 850.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 20 травня 2019 року № 295/3198/18, від 02 жовтня 2019 року 822/911/17, від 05 листопада 2019 року №405/705/17.
Отже, наведені вище обставини свідчать про наявність підстав для призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Відповідач відмовляючи позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги діяв не у спосіб та не в порядку, визначеному чинним законодавством, а тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 27.10.2017 року № 669/ц/24-13-04-08 - підлягають задоволенню.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду попередньої інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не впливають на правильність судового рішення.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з Головного управління ДФС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, колегія суддів зважає на таке.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивач оскаржує протиправні дії чи бездіяльність відповідача у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.
У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб стягнути з відповідача кошти, суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.
Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, що обрана позивачем форма захисту порушеного права в частині стягнення грошової допомоги ,у даному випадку, є належним способом захисту з урахуванням того, що позивач звертався неодноразово до відповідача, а також і до суду намагаючись захистити своє право та інтерес, однак такі дії позивача не призвели до очікуваного результату.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо можливості задовольнити вимоги позивача у обраний ним спосіб судового захисту, який колегія суддів вважає належним та дієвим у спірних правовідносинах.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду у постанові 12 лютого 2020 року у справі № 813/2869/17.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 77 КАС не доведено правомірність своїх дій при наданні відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу, тому позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягали задоволенню.
Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення грошових коштів з відповідача є належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, а тому підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи та аргументи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої інстанції і свідчать про незгоду відповідача із правовою оцінкою суду першої інстанції.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги - відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 28 травня 2020 року.
Головуючий Охрімчук І.Г.
Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.