Справа № 580/3649/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко
29 травня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Черкаської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання незаконним повідомлення, рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:
- визнати незаконним повідомлення управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №1554-01-14 від 11 листопада 2019 року «Повідомлення про анулювання паспорта прив'язки тимчасової споруди» щодо анулювання паспорта прив'язки тимчасової споруди від 11.04.2013 №157 на розі вул. Кривалівська та бульвар Шевченка у м. Черкаси фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та скасувати його;
- визнати незаконним рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №1328 від 13 листопада 2019 року «Про демонтаж тимчасової споруди на розі АДРЕСА_2 » фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та скасувати його.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані повідомлення та рішення прийнято службовими особами з перевищенням повноважень у сфері питання анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд, оскільки спеціальним нормативним актом, що регулює спірні правовідносини є Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, з аналізу приписів якого вбачається, що анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд знаходиться поза межами повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування. Крім того, не встановлено та не підтверджено належними доказами фактів невідповідності розміщення позивачем тимчасової споруди вимогам чинного законодавства, містобудівної документації та громадського інтересу, з огляду на, що оскаржувані рішення та повідомлення підлягають скасуванню..
Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що підставою для анулювання паспортів прив'язки є недотримання позивачем вимог п.2.27 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, а саме: мощення «ФЕМ» виконано не в повному обсязі, вікна заклеєні рекламою. На підставі недотримання позивачем вимог вказаного Порядку, департаментом архітектури та містобудування, як належним органом анульовано паспорт прив'язки тимчасової споруди позивача, що оформлено повідомленням №1554-01-14 від 11 листопада 2019 року та на підставі пояснювальної записки до спірного рішення та в межах Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правомірно прийнято рішення про демонтаж тимчасової споруди, оскільки у разі анулювання паспорта прив'язки така тимчасова споруда підлягає демонтажу, як самочинно встановлена.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошує, що внаслідок перекладання на відповідачів обов'язку доведення правомірності дій інших осіб, судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі. Вказує, що посадові особи відповідача під час здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою м. Черкаси мають повноваження на складання акту щодо перевірки розміщення тимчасових споруд.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи обгрунтованості рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Наголошено про безпідставність та протиправність рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №1328 від 13 листопада 2019 року «Про демонтаж тимчасової споруди на розі вул. Кривалівська та бульвар Шевченка» фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в мотивувальній частині.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є фізичною особою-підприємцем з 09.09.2004.
11.04.2013 управлінням планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради видано паспорт прив'язки №157 на тимчасову споруду на розі АДРЕСА_3 , загальною площею 21,65 кв.м., з терміном дії до 19.03.2017. В подальшому термін дії паспорту прив'язки продовжено до 19.03.2022.
11.11.2019 департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради, на підставі акту перевірки від 16.10.2019 прийнято повідомлення №1554-01-14 про анулювання паспорту прив'язки позивача на розі АДРЕСА_3 , у зв'язку з тим, що недотримано вимоги паспорта прив'язки при встановленні тимчасової споруди.
В акті перевірки від 16.10.2019 управління інспектування Черкаської міської ради зазначено, що тимчасова споруда розміщена з порушенням паспорта прив'язки №157 від 11.04.2013, а саме: мощення «ФЕМ» виконано не в повному обсязі, вікна заклеєні рекламою.
На підставі пояснювальної записки начальника управління інспектування Черкаської міської ради ОСОБА_2 з підстав того, що паспорт прив'язки тимчасової споруди позивача №157 від 11.04.2013 анульовано, виконавчим комітетом Черкаської міської ради прийнято рішення №1328 від 13.11.2019 «Про демонтаж тимчасової споруди на розі АДРЕСА_3» , вказаним рішенням також вирішено доручити робочій групі з впорядкування території м. Черкаси до 31.12.2019 із залученням підрядної організації організувати та провести демонтаж тимчасової споруди ОСОБА_1 на розі АДРЕСА_2.
Позивач вважаючи вказані рішення та повідомлення протиправними, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачами, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано жодного доказу на обґрунтування обставин необхідності проведення такої перевірки та складання акту, жодного розпорядження керівника та не вказано жодну підставу призначення такої перевірки. Крім того, суду не надано жодного доказу, що за результатами проведення перевірки позивача щодо правомірності розміщення ТС, складено на його ім'я вимогу про демонтаж позивачем тимчасової споруди.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 1 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Приписами статті 25 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Частиною 1 статті 59 Закону №280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Законом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).
Стаття 28 Закону №3038-VI визначає поняття тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 28 Закону №3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (ч.3-4 ст.28 вказаного Закону).
Відповідно до статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2804-IV), якою визначено повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів, встановлено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів (частина перша) належить: затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою; а до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (частина друга) належить: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; організація місць відпочинку для населення; затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою; визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; визначення на об'єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою; визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку»; видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 року (далі - Порядок №244), яким визначений механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, в тому числі отримання паспорту прив'язки тимчасової споруди (далі ТС) та підстави анулювання дії паспорту прив'язки ТС.
Згідно з п.1.3 Порядку тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Відповідно до пункту 1.6 Порядку №244, до повноважень виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської, районної ради та районної державної адміністрації, відноситься: затвердження своїм рішенням (розпорядженням, наказом) комплексної схеми розміщення тимчасової споруди та архітипу, що розроблені за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради.
Пунктом 2.7 Порядку №244 визначено, що паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
Відповідно до п.1.12. Порядку при розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами.
Пунктом 2.1 Порядку визначено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС.
Згідно з п. 2.2. вказаного Порядку замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
Згідно з пунктом 2.27 Порядку №244, дія паспорта прив'язки ТС анулюється за таких умов:
- недотримання вимог паспорта прив'язки при її встановленні;
- не встановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив'язки;
- надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив'язки ТС.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з метою встановлення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності вчинив ряд дій встановлених законом, зокрема: у 2013 році отримав дозвіл на виготовлення комплексної схеми розміщення малої архітектурної форми, виготовив комплексну схему розміщення малої архітектурної форми та за замовленням отримав паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності та схему його розміщення. Документація погоджена з усіма суб'єктами містобудування.
Паспорт прив'язки №157 на тимчасову споруду на розі вулиць АДРЕСА_3 , загальною площею 21,65, з терміном дії до 19.03.2017, в подальшому термін дії паспорту прив'язки продовжено до 19.03.2022.
Проте повідомленням департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №1554-01-14 від 11 листопада 2019 року анульовано дію паспорта прив'язки ТС для здійснення підприємницької діяльності.
Дане повідомлення відповідачем прийнято на підставі акту від 16.10.2019, в зв'язку з порушенням позивачем п. 2.27 Порядку, а саме у зв'язку з недотриманням вимог паспорта прив'язки при встановленні ТС.
Суд першої інстанції вказав, що відповідачами, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано жодного доказу на обґрунтування обставин необхідності проведення такої перевірки та складання акту, жодного розпорядження керівника та не вказано жодну підставу призначення такої перевірки з посиланням на положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю є діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Таким чином, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» застосовується лише безпосередньо до правомірності ведення господарської діяльності суб'єктами господарювання і не застосовується до перевірки правомірності розміщення тимчасової споруди.
В свою чергу, відповідно до ст.20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Згідно ст.38 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ст.39 даного Закону державний контроль за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів здійснюється місцевими державними адміністраціями. Порядок здійснення державного контролю у сфері благоустрою населених пунктів визначається цим Законом та іншими законодавчими актами.
Згідно ст.40 даного Закону самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.
Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.
Відповідно до Положення про управління інспектування Черкаської міської ради, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 12.06.2018 №2-3397, до основних напрямків діяльності управління та його повноважень відноситься забезпечення в межах своїх повноважень контролю з метою дотримання законодавства та захисту прав і законних інтересів територіальної громади міста Черкаси за виконанням відповідними підприємствами усіх форм власності, установами організаціями, юридичними, фізичними особами, мешканцями міста рішень міської ради та її виконкому, розпоряджень міського голови з питань екології та раціонального природокористування, архітектури, містобудування та рекламної діяльності, землекористування, торгівлі, побутового обслуговування , послуг, ресторанного господарства, ринків, вуличної інфраструктури, транспортного обслуговування та зв'язку, інформаційних технологій та дорожнього господарства.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що питання самоврядного контролю, що не пов'язані із господарською діяльністю в сфері благоустрою населених пунктів нормуються Кодексом України про адміністративні правопорушення, спеціальними законами та іншими нормативно-правовими актами у конкретній сфері.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що дії управління інспектування Черкаської міської ради під час здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою міста Черкас щодо виявлення невідповідності розміщення тимчасової споруди позивача є правомірними, а тому висновку суду першої інстанції про необхідність дотримання інспекторами порядку встановленого Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є необґрунтованим.
Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідач приймаючи повідомлення №1554-01-14 від 11 листопада 2019 року та рішення №1328 від 13 листопада 2019 року не забезпечив позивача правом надати свої пояснення чи заперечення з приводу встановлених в акті перевірки від 16.10.2019 обставин.
При цьому, дана обставина не можу нівелюватися при вирішенні питання правомірності вищевказаних рішень контролюючого органу, оскільки прийняття таких рішень тягне за собою порушення прав позивача, зокрема, майнових.
Відповідачі посилаючись на п. 2.30 та п 2.31 Порядку зазначають, що у разі анулювання паспорта прив'язки тимчасова споруда відноситься до самовільно встановленої ТС.
Згідно з положеннями ч. 1, 7 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Таким чином передумовою демонтажу ТС розміщеної без дозвільних документів слугує звернення уповноваженого органу до власника такої споруди про її самостійний демонтаж.
Разом з тим, відповідачем не надано жодного доказу, що за результатами проведення перевірки позивача щодо правомірності розміщення ТС, складено на його ім'я вимогу про демонтаж позивачем тимчасової споруди, натомість спірним рішенням вирішено доручити робочій групі з впорядкування території м. Черкаси до 31.12.2019 із залученням підрядної організації організувати та провести демонтаж тимчасової споруди позивача, тобто рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №1328 від 13 листопада 2019 року «Про демонтаж тимчасової споруди на розі вул. Кривалівська та бульвар Шевченка» прийнято передчасно, що суперечить законодавчо визначеній процедурі для його прийняття.
За таки обстав, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних повідомлення та рішення було порушено права позивача, не дотримано приписи чинного законодавства в частині надання можливості позивачу самостійно усунути виявленні порушення або надати пояснення чи заперечення з цього приводу, тому повідомлення №1554-01-14 від 11 листопада 2019 року та рішення №1328 від 13 листопада 2019 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, однак рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року - змінити в мотивувальній частині.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 29.05.2020.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна