Справа № 320/2505/19 Головуючий у 1 інстанції - Панова Г.В.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
26 травня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Баглай О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби (правонаступник Київської митниці Державної фіскальної служби) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби (правонаступник Київської митниці Державної фіскальної служби) про визнання протиправними та скасування рішень, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2019 № UA125000/2019/000163/2;
- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125010/2019/00044;
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним Київська митниця Держмитслужби (правонаступник Київської митниці Державної фіскальної служби) звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2019 ОСОБА_1 з метою митного оформлення придбаного ним легкового автомобіля марки SKODA, модель Octavia, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер № НОМЕР_2 , країни походження Болгарія (BG), було подано до Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA125010/2019/002771 від 07.02.2019 (а.с.31-32).
Митна вартість автомобіля була визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту), а саме: 116 451, 47 грн., що еквівалентно 7 200,00 BGN (болгарських левів).
На підтвердження митної вартості товару позивачем надано відповідачу такі документи:
- рахунок-фактура (invoice) №1000000170 від 23.01.2019;
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA408020/2019/001909 від 03.02.2019;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 14.03.2016;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 24.01.2019;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 14.03.2019;
- платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 28.01.2019;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 06855 від 10.01.2019;
- некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) б/н від 23.01.2019;
- договір про надання послуг митного брокера №EN-41 від 09.01.2019;
- висновок про проходження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №UA.008.20285-19 від 05.02.2019;
- заява про транспортні витрати від 07.02.2019;
- фото;
- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.008.20285-19 від 05.02.2019;
- паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України № С0683564 виданий 17.07.2001.
За результатами перевірки митної декларації Київською митницею ДФС прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № UA125010/2019/00044 (а.с.15) та рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 18.02.2019 № UA125000/2019/000163/2 (а.с.13-14).
Не погоджуючись з правомірністю здійснення відповідачем коригування митної вартості, позивач звернувся до суду першої інстанції із даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Натомість, на думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах стала підставою для коригування заявленої митної вартості ввезених товарів за резервним методом, оскільки надані позивачем документи не підтверджували задекларовану митну вартість товару.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VІ (далі - МК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно п. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до статті 54 МК України, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік основних документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, а саме: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, що передбачені статтею 53 МК України.
Згідно із пунктом 1 глави 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених наказом Мінфіну від 24 травня 2012 року № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 року за № 883/21195, рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 МК України.
Статтею 57 МК України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно матеріалів справи, позивач при подачі митної декларації для підтвердження заявлених відомостей подав перелік документів для підтвердження митної вартості товару відповідно до ст.53 Митного кодексу України.
Враховуючи вищенаведені норми закону, колегія судді погоджується із висновками суду першої інстанції, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15, від 11.09.2012 у справі № 2а-18673/09/0570 та в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач придбав транспортний засіб за ціною заявленою для митного оформлення. Та як уже було зазначено вище, на підтвердження митної вартості імпортованого транспортного засобу позивач надав:
- рахунок-фактура (invoice) № 1000000170 від 23.01.2019;
- рахунок № 000170 від 23.01.2019;
- товаросупровідні документи, сформовані 23.01.2019;
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA408020/2019/001909 від 03.02.2019;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 14.03.2016;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 24.01.2019;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 14.03.2019;
- платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 28.01.2019;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №06855 від 10.01.2019;
- некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) б/н від 23.01.2019;
- договір про надання послуг митного брокера №EN-41 від 09.01.2019;
- висновок про проходження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом № UA.008.20285-19 від 05.02.2019;
- заява про транспортні витрати від 07.02.2019;
- фото;
- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.008.20285-19 від 05.02.2019;
- паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України № С0683564 виданий 17.07.2001.
Отже, враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем були подані документи, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, а відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до наявних у матеріалах справи копії рахунку № НОМЕР_6 /2019-01-23 та рахунку-фактури №1000000170, судом апеляційної інстанції встановлено, що вони виставлені за аналогічний товар, а саме: легковий автомобіль, марки Skoda, модель Octavia, дата реєстрації 27.09.2012 року, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна № НОМЕР_7 .
Крім того, слід зазначити, що серед документів, які були надані представником позивача для митного оформлення автомобіля, були також рахунок-фактура (інвойс) від 23.01.2019 р. №1000000170 на суму 7 200,00 BGN, заява про витрати на транспортування автомобіля до митної території України ВІД 07.02.2019р. в розмірі 100 євро, платіжне доручення від 28.01.2019 р. на суму 7200 BGN, які згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України є документами, що підтверджують митну вартість товару.
Разом з тим, згідно висновку № 06855 експертної оцінки від 10.01.2019 виготовленої болгарською експертною установою ЕООД «Сюрвейанс», 8000 Бургас, ул. «Цар Симеон І» №10, ет. І, вартість не розмитненого легкового автомобіля, бувшого у використанні, марки Skoda модель Octavia, номер кузова НОМЕР_8 , реєстраційний номер № НОМЕР_2 , країни походження Болгарія (BG), що ввезений на територію України складає 6 775 BGN (лев), що згідно офіційного курсу НБУ станом на 10.01.2019 (1 лев - 16, 4709 грн.) відповідно складає 111 590, 34 грн. ( сто одинадцять тисяч гривень п'ятсот дев'яносто гривень 34 коп.).
Відтак, доводи апелянта щодо того, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних, об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та відомостей щодо ціни що була фактично сплачена суд відхиляє, як такі що не є достатньо обґрунтованими, відтак є безпідставними.
При цьому, у поданих до митного оформлення документах (договорі, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо), відомостях про вартість придбаного автомобіля, не позбавляло можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, однак, невідповідності цифрового зазначення у поданих документах та невідповідність митній вартості, заявленій позивачем у митній декларації від 07.02.2019 №UA125010/2019/002771, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу-для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2. 4 частими другої статті 55 МК України.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16.
Отже, враховуючи вищевикладене та оскільки наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2019 № UA125000/2019/000163/2 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.
Також, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125010/2019/00044, оскільки вони є похідними від попередніх, що вірно було встановлено судом першої інстанції.
При цьому, посилання апелянта на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин, зокрема, в спірному рішенні лише формально зазначено, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, однак, жодним чином не зазначено, які саме.
В той же час, інші аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби (правонаступник Київської митниці Державної фіскальної служби) залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Повний текст постанови виготовлений 28.05.2020.