07 травня 2020 року м. Дніпросправа № 212/6055/19 (2-а/216/77/20)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дурасової Ю.В.,
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу поліцейського взводу №3 роти№1 батальйону №2 ППП в місті Криви Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП капрала поліції Полякової Ганни Сергіївни
на рішення Центрально-Міського суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.03.2020 (головуючий суддя Кузнецов Р.О.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Полякової Ганни Сергіївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив:
- визнати протиправними дії інспектора роти №1 батальйону №2 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Полякової Г.С. та скасувати постанову серії ЕАВ №1325355 від 13.07.2019 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на у розмірі 255 грн., а провадження по адміністративній справі - закрити.
Позов обґрунтовано тим, що 13 липня 2019 року о 16 год 10 хв, позивач в м. Кривому Розі по проспекту Миру, керуючи автомобілем Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю приблизно 55-65 км/год, був зупинений відповідачем, яка прийняла постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача, у розмірі 255,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення швидкісного режиму в населених пунктах (п.12.4 ПДР України). Зі вказаним правопорушенням він не згодний, вважає що вказана вище постанова серії ЕАВ №1235355, прийнята незаконно, так як з його боку не було допущено порушення правил ПДР України, крім того, з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, Конституції України, що призвело до незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Зокрема, інспектор Полякова Г.С. вчинила такі незаконні дії: не ознайомила позивача з його правами, відмовилась брати до уваги його пояснення, щодо відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, розглянула справу на місці зупинки транспортного засобу, проігнорувала клопотання щодо перенесення часу розгляду справи для використання права на захист - залучення до розгляду справи адвоката. Вказане вище свідчить про те, що відповідач розглянула справу та притягнула його до відповідальності за відсутністю будь-яких доказів вчинення ним правопорушення, упереджено, оскільки не прийняла до уваги пояснення, не дослідила обставини справи в сукупності, а керувалась лише домислами та припущеннями.
Рішенням Центрально-Міського суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.03.2020 позов задоволено частково.
Скасувано постанову серії ЕАВ №1325355 від 13 липня 2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн 00 коп. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. У задоволенні решти вимог - відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції в частині задоволення позовних вимог обґрунтував тим, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 виявив бажання скористатись правовою допомогою та просив відкласти розгляд справи, про що зазначив відповідачу у своїх поясненнях. Однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доказів, які б могли спростувати вказані обставини відповідачем до суду не надано. Зокрема, дослідивши диск з відеозаписом з боді камери, суд прийшов до висновку про відсутність будь-яких доказів, які б могли свідчити про дотримання відповідачем порядку розгляду справи, вирішення клопотань позивача, роз'яснення прав та обов'язків, тощо, та взагалі спілкування відбувалося з іншим представником поліції..
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказує на те, що від відповідача жодних клопотань не надходило, вимірювання швидкості здійснено на прилад TruCam, який зафіксував перевищення швидкості позивачем. Вказує на те, що правильне рішення суб'єкта владних повноважень не може бути скасоване лише з процедурних мотивів.
На адресу суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, 13 липня 2019 року інспектором роти T70; 1 батальйону № 2 патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Поляковою Г.С. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №1325355, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
У постанові зазначено, що 13.07.2019 о 16:11 год в м. Кривому Розі по проспекту Миру, 5, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі швидкістю 81 км/год, чим порушив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 31 км/год, передбачене п. 12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем ТruСАМ LTI20/20.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми КУПАП, Закону України про «Національну поліцію», норми Правил дорожнього руху України.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
При цьому, порушення суб'єктом владних повноважень зазначених меж, як наслідок тягнуть визнання протиправними дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
В силу ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20-ть кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 15-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати:
- чи було вчинено адміністративне правопорушення,
- чи винна дана особа в його вчиненні,
- чи підлягає вона адміністративній відповідальності,
- чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність,
- чи заподіяно майнову шкоду,
- чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу,
- а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, на підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення суб'єктом владних повноважень мають бути подані відповідні докази.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Вказана норма зазначає, що саме суб'єкт владних повноважень має доводити правомірність своїх дій/рішень; саме суб'єкт владних повноважень має надати докази, які підтверджують правильність прийняття ним рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що оскільки законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, то з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем винесено щодо позивача постанову про адміністративне правопорушення за ст. 121 ч. 1 КУпАП від 13.07.2019 Серії ЕАВ № 1325355, а саме накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. за порушення водієм п. 12.4. ПДР.
При цьому, як доказ вчиненого правопорушення до матеріалів справи надано диск з відеозаписами та фото (а.с. 36, 37).
Досліджуючи вказаний диск, судом апеляційної інстанції встановлено, що диск містить фіксацію розмови позивача з інспектором поліції, будь-якої фіксації розгляду справи про адміністративне правопорушення запис не містить.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право:
- знайомитися з матеріалами справи,
- давати пояснення,
- подавати докази,
- заявляти клопотання;
- при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи,
- виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;
- оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Позивач вказує на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, виявив бажання скористатись правовою допомогою та просив відкласти розгляд справи, про що зазначив відповідачу у своїх поясненнях.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що інспектором вжито дії щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, матеріали справи не містять доказів, які б могли спростувати вказані позивачем обставини.
При цьому, відеозапис з боді камери, не фіксує вчинення позивачем правопорушення (не фіксує перевищення швидкісного руху транспортним засобом), натомість фіксація спілкування працівників патрульної поліції з водієм не дає підстав для висновку про вчинення особою правопорушення (а.с. 37).
Бездоганне виконання суб'єктом владних повноважень процесуальних/процедурних норм є запорукою притягнення винної особи до відповідальності. Однак порушення таких приписів може бути покладено в основу скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів апеляційної інстанції враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній справі повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Доведення «поза розумним сумнівом» означає, що позиція представлена суб'єктом владних повноважень, має бути доведена таким чином, щоб у «розумної (розсудливої) людини» не лишилося «розумного сумніву» що особа винна.
Натомість, долучений до матеріалів справи відеозапис не спростовує доводи позивача та не підтверджує правомірність дій відповідача.
Крім того, у відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Однак, матеріали справи не містять доказів, що інспектором вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а.
Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що постанова у справі про адміністративне правопорушення містить лише відомості, внесені особою яка може бути зацікавленою, отже підтвердження зазначених фактів іншими безсторонніми особами матеріали справи не містять. На думку колегії суддів апеляційної інстанції ця обставина обґрунтовано ставить під сумнів надання доказів відповідачем щодо вчинення правопорушення відповідачем.
Аналогічна правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17.
Враховуючи, що обов'язок доказування в даній справі покладено саме на відповідача, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Рішенням суду права, свободи та інтереси позивача захищені, а права та інтереси відповідача не порушені.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
В силу ч. 3 ст. 272 КАС України справи, визначені статтею 286 КАС не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
З огляду на характер спірних правовідносин, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу поліцейського взводу №3 роти№1 батальйону №2 ППП в місті Криви Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП капрала поліції Полякової Ганни Сергіївни - залишити без задоволення.
Рішення Центрально-Міського суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.03.2020 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова