27.05.2020 Справа № 440/971/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/971/20
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Секретаря Полтавської міської ради ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення коштів за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Полтавської міської ради та Секретаря Полтавської міської ради ОСОБА_2 про:
- визнання протиправним та скасування розпорядження Секретаря Полтавської міської ради ОСОБА_2 №27-к від 20 січня 2020 року в частині ОСОБА_1 ;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу освіти Виконавчого комітету Полтавської міської ради - начальника відділу фінансово-економічної діяльності із 20 січня 2020 року;
- стягнення із Виконавчого комітету Полтавської міської ради та Секретаря Полтавської міської ради ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 42291,04 грн, моральної шкоди - 15000,00 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частин другої, п'ятої статті 160 та частин першої, четвертої та сьомої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та роз'яснено позивачеві спосіб усунення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради та Секретаря Полтавської міської ради ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та моральної шкоди повернуту позивачеві.
Позивач, не погодившись з такою ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову з направленням справи для продовження розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену ухвалу судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався ч. 1, 4 ст. 169 КАС України та виходив з того, що позивачем не надано до суду належну кількість копій апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів, відповідно до кількості учасників справи та оригіналу або належним чином засвідченої копії оскаржуваного розпорядження №27-к від 20 січня 2020 року та не заявлено клопотання про витребування цього розпорядження у разі його відсутності у позивача.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви зобов'язаний з'ясувати чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Частиною четвертою вказаної норми передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Зі змісту наведених норм вбачається, що КАС України покладає обов'язок на позивача подати разом з позовною заявою докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Водночас, якщо такі докази є додатком до позовної заяви, то позивач також зобов'язаний надати таку кількість їх копій, яка дорівнює кількості учасників справи.
Зазначена норма має на меті створення умов для забезпечення рівних можливостей учасникам справи для підготовки до справи.
З матеріалів справи встановлено, що 20.02.2020 року ОСОБА_1 подано позовну заяву про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Відповідно до акту про втрату документів від 24.02.2020, складеного працівниками відділу документального забезпечення-канцелярії Полтавського окружного адміністративного суду, в матеріалах позовної заяви ОСОБА_1 не виявилося вказаних у додатку документів, а саме: паспорт позивачки (3 екз.), табель обліку використання робочого часу (3 екз.), копія з медичної картки (3 екз.), посадова інструкція (3 екз.), заява ОСОБА_1 (3 екз.), позовна заява з додатками (3 екз.).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частин другої, п'ятої статті 160 та частин першої, четвертої та сьомої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та роз'яснено позивачеві спосіб усунення недоліків шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду:
- належним чином засвідченої копії паспорта та його копій відповідно до кількості учасників справи;
- позовної заяви із зазначенням ідентифікаційного коду відповідача - Виконавчого комітету Полтавської міської ради та копій такої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи;
- належним чином засвідчених копій документів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги (у тому числі засвідчених позивачем у разі знаходження у нього оригіналів доказів), та копій цих документів відповідно до кількості учасників справи;
- оригіналу або належним чином засвідченої копії оспорюваного розпорядження, а у разі його відсутності у позивача - клопотання про витребування такого розпорядження, оформленого відповідно до статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України.
Того ж дня, 28.02.2020 року позивачкою було направлено до суду уточнену апеляційну скаргу, разом із належним чином засвідченими копіями документів, які відповідно до акту про втрату документів від 24.02.2020 були відсутні при поданні позовної заяви.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що також додано копію службового чеку із ПАТ «Укрпошта», відповідно до яких позивачкою були направлені поштові відправлення позовної заяви відповідачам (а.с. 52).
13.03.2020 року засобами поштового зв'язку позивачкою направлено заяву про усунення недоліків, в якій позивач зазначила, що надає до суду уточнений адміністративний позов у кількості 4 екземплярів та належним чином засвідчені копії документів відповідно до кількості учасників справи по 4 екземпляри, а саме: паспорта позивача, заяви від 27 грудня 2019 року, медичної картки, табеля використання робочого часу за грудень 2019 року, посадової інструкції, розрахункового листа за листопад 2019 року, розрахункового листа за грудень 2019 року, розрахункового листа за січень 2020 року, положення про преміювання працівників від 21 листопада 2016 року. Також позивачем подано до суду клопотання про залучення співвідповідача у справі, клопотання про витребування доказів та копію конверта із трек-номером та роздруківку із офіційного джерела "УКРПОШТА".
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано до суду лише 2 примірника уточненої позовної заяви від 12 березня 2020 року та 2 примірника додатків до такої позовної заяви, а подання позивачем, який не є суб'єктом владних повноважень, фіскальних чеків про надіслання позовної заяви іншим учасникам справи Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема частинами першою та другою статті 161, не передбачено.
У зв'язку з чим, колегія суддів звертає увагу, на те, що матеріали справи містять підтвердження надсилання копій позовної заяви відповідачам, крім того, з врахуванням уточненої позовної заяви, яку направлено позивачкою до суду 28.02.2020 року та двома примірниками уточненої позовної заяви, які надіслані 13.03.2020 року, у суду першої інстанції була достатня кількість примірників апеляційної скарги відповідно до кількості учасників процесу. Відсутність у примірнику позовної заяви, яку подано 28.02.2020 ідентифікаційного коду відповідача - Виконавчого комітету Полтавської міської ради не є значним недоліком позовної заяви, оскільки не впливає на оцінку обставин, які є підставою для відкриття провадження у справі.
Стосовно ненадання позивачкою оригіналу або належним чином засвідченої копії оспорюваного розпорядження, а у разі його відсутності у позивача - клопотання про витребування такого розпорядження, колегія суддів зазначає, у відповідності до приписів ч.6 ст. 94 КАС України суд першої інстанції не був позбавлений можливості витребувати з власної ініціативи у позивача оригінали письмових доказів та оцінити їх на предмет належності, допустимості та достовірності у відповідності до приписів ст. 90 КАС України вже у судовому засіданні під час розгляду даної справи.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, яка була викладена в постанові від 25.04.2019 р. по справі №826/12627/18.
Відповідно до вимог ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Аналогічна норма закріплена також у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини вказує про те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України»).
Зокрема, у рішенні по справі «Miragall Eckolano v.» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Perez de Rada Cavanilles v.» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з цим, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі "Беллет проти Франції", в якому Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
За встановлених обставин справи на наведених норм процесуального законодавства з урахуванням практики Європейського Суду колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку вказані судом першої інстанції недоліки позовної заяви не є істотними, оскільки не впливають на оцінку обставин, які є підставою для відкриття провадження у справі, так само як і не порушують жодних прав відповідача на належну підготовку до справи з урахуванням того, що всі додані позивачем до позовної заяви докази є (або мають бути) у розпорядженні відповідача.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апелянта, що повертаючи позовну заяву позивачу суд першої інстанції допустився надмірного формалізму та фактично позбавив позивача гарантованого йому національним та Європейським законодавством права на доступ до правосуддя.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Таким чином, оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, апеляційна скарга підлягає задоволенню з скасуванням ухвали суду про повернення позовної заяви із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року по справі № 440/971/20 - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Секретаря Полтавської міської ради ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення коштів за час вимушеного прогулу направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, без врахування в цей строк терміну карантину встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19.
Головуючий суддя Спаскін О.А.
Судді Присяжнюк О.В. Любчич Л.В.
Повний текст постанови складений та підписаний 29.05.2020 року