25 травня 2020 р.Справа № 480/1722/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 року (постановлену суддею Кравченко Є.Д.) по справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення по справі № 480/1722/19 за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 р. по справі № 480/1722/19, в якій просив постановити ухвалу, якою зобов'язати Управління соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації в 10 денний термін надати звіт про виконання судового рішення, надати суду зрозумілі, детальні та покрокові розрахунки житлової субсидії позивача у жовтні та листопаді 2018 року, починаючи від аналізу до використання доходів позивача, вирахування з них аліментів, заміни аліментів другою сумою, внесення доходів у формулу (з відображенням цієї формули на папері з конкретними цифрами, щоб можливо було перевірити результати цих математичних дій), і до отримання кінцевого результату, а в разі невиконання цієї ухвали накласти на відповідача відповідний штраф.
В обґрунтування вищевказаної заяви позивач зазначив, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 р. по справі № 480/1722/19 Управлінням соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації позивачу призначено субсидію не з реального доходу позивача, який залишився після виключення аліментів, а замінено виключені аліменти іншою сумою, та розраховано субсидію з доходів позивача, які він не отримував.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 р. відмовлено в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контрою за виконанням судового рішення.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 р. та прийняти нове рішення, яким зобов'язати Управління соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації подати звіт про виконання судового рішення, а саме: надати позивачу і суду зрозумілі, детальні та покрокові розрахунки житлової субсидії позивача у жовтні та листопаді 2018 року, починаючи від аналізу до використання доходів позивача, вирахування з них аліментів, заміни аліментів другою сумою, внесення доходів у формулу (з відображенням цієї формули на папері з конкретними цифрами, щоб можливо було перевірити результати цих математичних дій), і до отримання кінцевого результату, а в разі невиконання цієї ухвали накласти на відповідача відповідний штраф.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки відповідачем для призначення субсидії позивачу використаний дохід ОСОБА_1 в розмірі 23020,85 грн. без виключення з цієї суми розміру аліментів, у зв'язку з чим зменшився розмір субсидії, призначеної позивачу.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, відповідач подав до суду з заявою про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 р., яке набрало законної сили 23.07.2019 р. задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації, а саме: визнано протиправними дії відповідача щодо розрахунку житлової субсидії, призначеної позивачу рішеннями Управління соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації від 15.11.2018 р. та від 27.11.2018 р., без виключення із сукупного доходу сім'ї за перше півріччя 2018 року суми сплачених аліментів; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок житлової субсидії, призначеної позивачу рішеннями Управління соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації від 15.11.2018 р. та від 27.11.2018 р., без врахування до сукупного доходу сім'ї за перше півріччя 2018 року суми сплачених аліментів; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Заявник, вважаючи, що вищевказане рішення відповідачем не виконано, звернувся до суду з заявою про надання звіту про виконання судового рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 р.
Відмовляючи у задоволенні заяви про надання звіту про виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних доказів того, що ним вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження".
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р., "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р., "Шаренок проти України" від 22.02.2004 р. зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження.
У разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямованих на примусове виконання таких рішень.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, що у першу чергу забезпечується через примусове виконання судових рішень, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Судовим розглядом встановлено, що заявником доказів невиконання відповідачем рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 р. ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 виконавчого листа по вказаній справі, тобто, позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження".
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави для застосування судового контролю за виконанням рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 р.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.
Керуючись ст. ст. 14, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 року по справі № 480/1722/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 29.05.2020 року