29 травня 2020 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 754/2136/19
Номер провадження № 22-ц/824/8160/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Вербової І.М., суддів: Саліхова В.В., Шахової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадженняв місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року, ухвалене під головуванням судді Саламон О. Б., у справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2019 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , з урахуванням подальших уточнень, про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором № б/н від 31 травня 2010 року у розмірі 18 500 грн. 87 коп. та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ «КБ «Приватбанк» та підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 31 травня 2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 5 700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду, що підписана ним Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг.
Крім того, підписуючи вищевказану заяву, ОСОБА_1 підтвердив факт його ознайомлення з умовами кредитування в АТ «КБ «Приватбанк».
Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Натомість ОСОБА_1 , не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 03 червня 2019 року складає 18 500 грн. 87 коп., з яких 5 215 грн. 73 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 10 177 грн. 96 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 1 750 грн. 00 коп. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи, а саме 500 грн. - штраф (фіксована частина), 857 грн. 18 коп. - штраф (процентна складова).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року (а.с. 128-130) у задоволенні позову Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 14 квітня 2020 року АТ «КБ «Приватбанк» направило апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити, стягнути з відповідача судові витрати.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення простроченого тіла кредиту та неустойки суд першої інстанції виходив з того, з відсутності підстав вважати, що при укладенні договору з АТ «КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, на які наполягає банк, з чим не погоджується скаржник.
На думку скаржника відсутність підпису відповідача на Умовах та Правилах не свідчать про те, що останній не був ознайомлений з ними, та те, що між сторонами відсутні договірні правовідносини та відсутня заборгованість, оскільки 31 травня 2010 року відповідач підписав Анкету-заяву чим засвідчив свою згоду на отримання кредиту на умовах, вказаних банком. Крім того, останнім було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», а відтак, було ознайомлено з усіма істотними умовами договору. Разом з тим, судом першої інстанції вищевказані обставини було проігноровано.
Скаржник зазначає, що судом не надано юридичної оцінки характеру заборгованості за простроченим тілом кредиту, що призвело до прийняття незаконного рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, останнім було надано розрахунок заборгованості, який відображає рух коштів за карткою та відображає стан нарахувань в певні періоди часу, вказане також підтверджується й випискою по рахунку, яка є належним доказом по справі.
На думку скаржника, факт користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування, а розрахунок заборгованості підтверджує її розмір, в тому числі, й за тілом кредиту, крім того, вказаний розрахунок відповідачем не оспорювався, а доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 травня 2020 року поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які брали участь у справі.
25 травня на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від відповідача з відповідним підтвердженням про направлення його скаржнику.
З вказаного відзиву вбачається, що відповідач вважає рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року законним та обґрунтованим.
Відповідач зазначає, що в процесі розгляду справи судом першої інстанції не були порушені норми матеріального чи процесуального права, натомість обставини викладені в апеляційній скарзі не відповідають дійсним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Анкета-заява підписана відповідачем не містить умов кредитування, відомостей про встановлення кредитного ліміту, розміру відсоткової ставки та штрафних санкцій, крім того, на її підставі останньому мала бути видана дебетова, а не кредитна картка.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 31 травня 2010 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 07).
При підписанні вказаної Анкети-заяви відповідач надав свою згоду на те, що підписана заява, разом Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 підтвердив ознайомлення його з договором про надання банківських послуг до його підписання та погодився з його умовами. Крім того, останній зобов'язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті позивача.
До позовної заяви банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а. с. 09 - 23).
Згідно з наданим банком розрахунком, у ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 31 травня 2010 року станом на 03 червня 2019 рік наявна заборгованість у розмірі 18 500 грн. 87 коп., яка складається з заборгованості: за простроченим тілом кредиту - 5 215 грн. 73 коп.; пенею за прострочене зобов'язання - 10 177 грн. 96 коп.; нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 1 750 грн.; по судовим штрафам - 1 357 грн. 18 коп. (а.с. 73).
В довідці виданої ПАТ «КБ «Приватбанк» зазначено, що між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, за яким останньому надано кредитні картки № НОМЕР_1 , дата відкриття якої - 27 вересня 2010 року з терміном дії до липня 2014 року, № НОМЕР_2 , дата відкриття якої - 12 жовтня 2011 рік з терміном дії до серпня 2015 року та № НОМЕР_3 , дата відкриття якої - 27 серпня 2014 року з терміном дії до липня 2018 року (а.с. 80).
Матеріали справи містять виписку по рахунках ОСОБА_1 по карті № НОМЕР_1 та № НОМЕР_4 за період з 01 січня 1999 року по 01 червня 2019 рік (а.с. 81-86).
27 вересня 2010 року ОСОБА_1 підписано довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду за договором № SAMDN50000036248692 (а.с. 08).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 638 ЦК України визначені умови за яких договір вважається укладеним, а саме договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Пунктом 3, 4, 6, 8 та 9 частини 3 вищевказаної статті встановлено, що інформація, яка надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про: суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України; реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.
Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки.
Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); попередження про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит.
Відповідно до п. 2.1.1 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ці Умови використання кредитних карт ПАТ «КБ «Приватбанк», Пам'ятка Клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск та обслуговування кредитних карт, а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карток Банку. Дані Умови регулюють відносини між банком та клієнтом з випуску та обслуговування карт. Банк випускає клієнту картку на підставі заяви, належним чином заповненої та підписаної клієнтом. Випуск карти та відкриття рахунку карти здійснюється в разі прийняття банком позитивного рішення про можливість випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування та використання карт банку та при наявності додаткових карт забезпечити виконання правил власниками додаткових карт.
Пунктом 2.1.1.2.1 вищевказаних Правил встановлено, що для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.
Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що Анкета-заява (а.с. 07) підписана відповідачем 31 травня 2010 року містить анкетні дані відповідача та волевиявлення останнього на отримання дебетової особистої картки, згідно відмітки у відповідній графі. Довідка про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду підписана відповідачем 27 вересня 2010 року за договором № SAMDN50000036248692, крім того, з довідки виданої АТ «КБ «Приватбанк» (а.с. 80) вбачається, що відповідач отримував банківські карти 27 вересня 2010 року, 12 жовтня 2011 року та 27 серпня 2014 року виписки по рахунках за якими, наявні в матеріалах справи. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що будь-яка з вказаних карток надана відповідачу на підставі підписаної ним 31 травня 2010 року Анкети-заяви.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, з Анкети-заяви підписаної відповідачем 31 травня 2010 року вбачається, що останній виявив намір отримати дебетову, а не кредитну картку.
З ч. 2 розділу ІІІ Постанови № 705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням платіжних засобів», зокрема, вбачається, що залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням електронних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми. Дебетова платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу в межах залишку коштів, що обліковуються на його рахунку. З аналізу вищевказаного розділу вбачається, що дебетова картка - це різновид банківської платіжної картки, яка призначена для оплати, зокрема, товарів та послуг у тому числі з використанням електронних терміналів, отримання готівки, здійснення інших операцій, доступних у меню банкомата чи установі банку.
Таким чином, за Анкетою-заявою підписаною відповідачем 31 травня 2010 року, відповідач мав отримати дебетову картку, яка дозволяє використовувати кошти доступного залишку депозитного рахунку, на основі якого вона емітована, а відтак, в даному випадку не можна застосовувати норми, які регулюють правовідносини в сфері кредитування.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення вказаних позовних вимог.
Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту та неустойкою, оскільки з Анкети-заяви, підписаної відповідачем 31 травня 2010 року вбачається, що останній мав намір отримати дебетову картку, яка дозволяє використовувати кошти доступного залишку депозитного рахунку. Доказів того, що за вказаною Анкетою-заявою відповідач отримав кредитну, а не дебетову картку, матеріали справи не містять.
Посилання скаржника на те, що кредитний договір був укладений шляхом оформлення і підписання Анкети-заяви 31 травня 2010 року та в послідуючому підписанню 27 вересня 2010 року довідки, в якій визначено умови щодо розміру та порядку нарахування процентів, комісії та штрафних санкцій, є безпідставним, оскільки, з вказаної Анкети-заяви вбачається, що відповідач мав намір отримати дебетову, а не кредитну картку, доказів того, що за вказаною заявою останній отримав кредитну картку, матеріали справи не містять. Крім того, з вищевказаної довідки вбачається, що вона була підписана 27 вересня 2010 року за договором № SAMDN50000036248692, а не за договором № б/н від 31 травня 2010 року.
Посилання скаржника на те, що відсутність підпису відповідача на Умовах та Правилах не свідчать про те, що останній не був ознайомлений з ними, та те, що між сторонами відсутні договірні правовідносини та відсутня заборгованість, оскільки 31 травня 2010 року відповідач підписав Анкету-заяву чим засвідчив свою згоду на отримання кредиту на умовах, вказаних банком, є недоцільним, оскільки за вказаною заявою відповідач мав отримати дебетову, а не кредитну картку.
Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що дії пов'язані з користуванням кредитними коштами, зокрема, погашення заборгованості свідчать про визнання відповідачем заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування, оскільки, в позовній заяві та апеляційній скарзі скаржник просить стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 31 травня 2010 року на підставі підписаної відповідачем Анкети-заяви, разом з тим, з вказаної заяви вбачається, що останній мав намір отримати дебетову картку, підтвердження того, що за вищевказаним договором останнім було отримано кредитну картку, матеріали справи не містять.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повне судове рішення складено 29 травня 2020 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В.В. Саліхов
О.В. Шахова