27 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника власника майна ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 , погоджене начальником відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про арешт майна та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на кошти в сумі 72 750 доларів США, 1100 чеських крон та 2700 тайських бат.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року, постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_10 вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на кошти в сумі 2 750 доларів США, 1100 чеських крон та 2700 тайських бат.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що грошові кошти в сумі 70 000 доларів США є власністю матері підозрюваного ОСОБА_10 - ОСОБА_7 та залишком від отриманої нею суми внаслідок продажу нерухомого майна. Після продажу квартири ОСОБА_7 зберігала кошти у квартирі свого сина, оскільки боялась їх викрадення та вважала, що квартирі сина вони будуть зберігатись надійно. Всі інші грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку є власністю сина та були ним одержані від господарської діяльності як фізичної особи - підприємця. У відкритому кримінальному провадженні, в рамках якого накладено арешт на майно, ОСОБА_7 не є підозрюваною, а відтак відсутні правові підстави для арешту її майна.
Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то, як зазначає апелянт, повний текст ухвали було отримано лише 19.02.2020 року, а апеляційна скарга подана в строк, визначений ч. 3 ст. 395 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а тому необхідності залишення її без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання органу досудового розслідування про арешт майна відбувся без повідомлення власника майно або її представника, колегія суддів, виходячи з положень ст. 395 КПК України, погоджуються з доводами апелянта про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017000000000375 від 10.04.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 361, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.
06.02.2020 року старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 , за погодженням з начальником відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на майно підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на кошти в сумі 72 750 доларів США, 1100 чеських крон та 2700 тайських бат, посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 5 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.02.2020 року клопотання задоволено та накладено арешт на вказане майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про арешт майна, є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно на яке слідчий просить накласти арешт відповідає вимогам ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на вказане майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати щодо наявності снування ризиків, передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 , погоджене начальником відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про арешт майна та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на кошти в сумі 72 750 доларів США, 1100 чеських крон та 2700 тайських бат, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/1757/2020 Категорія ст.170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1