26 травня 2020 року м. Київ
Справа № 22-7315 Головуючий у1-й інстанції - Шевченко Т. М.
Унікальний № 752/4535/20 Доповідач - Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Пікуль А. А.
суддів Гаращенка Д. Р.
Невідомої Т. О.
за участю секретаря Пузикової В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 березня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування запису про речові права та їх обтяження,-
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування запису про речові права та їх обтяження, в якому просила скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо об'єкта нерухомого майна за реєстровим номером 779569580000, а саме запису про право власності № 32150390, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47516742 від 26 червня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороз Д. О. (а.с.3-15).
Разом із позовом ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та х обтяжень, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, але не обмежуючись, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, державним виконавцям, приватним та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування.
В обґрунтування заяви було зазначено, що на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А. 26 січня 216 року, зареєстрованого за реєстровим номером 168, їй належала на праві власності квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . З інформаційної довідки № 198075909 від 29 січня 2020 року їй стало відомо, що право власності на вказану квартиру, яка перебувала в іпотеці, було перереєстровано 21 червня 2019 року за ОСОБА_2 на підставі рішення державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Мороз Д. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47516742 від 26 червня 2019 року. Позивач вважала, що вказаний запис про державну реєстрацію підлягає скасуванню, оскільки в пункті 3 Іпотечного договору, укладеного 10 травня 2018 року в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А. А., заставна вартість квартири була визначена в розмірі 230 000 грн, незважаючи на те, що ринкова вартість аналогічних об'єктів нерухомого майна є значно вищою, що свідчить про те, що іпотечний договір містить несправедливі умови, які призводять до істотного дисбалансу між договірними права та обов'язками сторін. Перехід права власності на належну позивачу квартиру до відповідача відбувся в примусовому порядку за відсутності волевиявлення позивача, а сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння. На думку позивача, оформлення права власності на належну їй квартиру відбулося незаконно, з порушенням ст.ст. 35 та 37 Закону України «Про іпотеку», без проведення оцінки на момент набуття відповідачем права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна та без оформлення відповідного рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 березня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконної та необґрунтованої ухвали, просить ухвалу районного суду скасувати та постановити нову, якою її заяву задовольнити (а.с.35-38).
Відзиву на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходило.
В суд апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з'явився, про місце та час апеляційного розгляду повідомлявся за адресою АДРЕСА_6. Конверт з судовим повідомленням про розгляд справи повернувся на адресу суду як не вручений із зазначенням підстави повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.49). Ураховуючи положення ст. 131 ЦПК України, ОСОБА_2 вважається таким, що отримав судову повістку, отже є належно повідомленим про імсце та час розгляду справи.
Суд ухвалив розглядати справу у відсутність ОСОБА_2 , оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення представника ОСОБА_1 , адвоката Сколоздри В. Р., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 районний суд виходив з того, що спосіб забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_1 , не є співмірним із заявленими позовними вимогами та жодним чином не забезпечить виконання рішення суду. Позовні вимоги є вимогами немайнового характеру і в разі їх задоволення рішення державного реєстратора вважатимуться протиправними та будуть скасовані, а також будуть скасовані записи про право власності з моменту набрання рішенням суду законної сили. Саме рішення суду за наслідками розгляду даної справи не потребуватиме примусового виконання.
При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_1 предметом позову по даній справ є скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо об'єкта нерухомого майна за реєстровим номером 779569580000, а саме запису про право власності № 32150390, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47516742 від 26 червня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороз Д. О.
Так, ч. 1 ст. 151 ЦПК України встановлені вимоги до змісту заяви про забезпечення позову, серед яких: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник: пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчилися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
У разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову позивач буде змушений захищати своє порушене право шляхом подання інших позовів до суду, у зв'язку з чим невжиття заходів до забезпечення позову не забезпечить реального захисту прав позивача в разі задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування) щодо спірної квратири є саме тим заходом забезпечення позову, який, у разі задоволення позову, забезпечить ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, для вжиття яких існували усі передбачені законодавством підстави, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що позивач має обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до відчуження квартири відповідачем, що зробить неможливим ефективний захист прав позивача у разі виконання потенційного рішення суду про скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру за відповідачем.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 березня 2020 року скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
В порядку забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування запису про речові права та їх обтяження заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта 779569580000.
Стягувач: ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржник: ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.
Повний текст постанови складений 29 травня 2020 року.
Головуючий А. А. Пікуль
Судді Д. Р. Гаращенко
Т. О. Невідома