Справа № 33/824/15/2020 Суддя 1 інстанції - Горбатовська С.А.
Категорія: ч. 2 ст. 172-6 КУпАП Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
22 травня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника Притули Л.О., прокурора Сироватки В.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06.11.2019 року щодо -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Миронівського ВП ГУ НП у Київській області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП,
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06.11.2019 року, накладено на ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700 грн.), поряд з цим стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 384, 20 грн.
Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 , будучи з 2017 року поліцейським Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, а з 14.06.2019 - рядовим поліції поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Миронівського ВП ГУ НП у Київській обл., являючись суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року, не повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані щодо придбання (13.11.2018) легкового транспортного засобу «Кіа Сеrato», 2007 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 , вартість якого перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 липня 2018 року, чим порушив встановлений десятиденний термін (23.11.2019) з моменту придбання автомобіля.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року у справі № 760/27665/19 про визнання винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.) та закрити провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
За доводами апелянта, оскаржувана постанова є необґрунтованою, та такою, що винесена за неповного з'ясування судом всіх фактичних обставин справи, з зазначенням у постанові спотворених фактів та відомостей, а також з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що висновок про доведеність винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 2 ст. 172-6 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами та суперечить вимогам закону. Судом першої інстанції при дослідженні доказів обставин в судовому засіданні не було дотримано повноти та об'єктивності в оцінці доказів.
Апелянт вказує на те, що в оскаржуваній постанові було спотворено його покази, надані в судовому засіданні, оскільки в постанові зазначено, що він надав покази про те, що «У щорічній декларації за 2018 рік вказав реальну суму вартості автомобіля на момент придбання її ОСОБА_2 у розмірі 147 318 грн.», проте, апелянт стверджує, що такі покази ним не надавалися, так як в судовому засіданні він пояснював, що в дійсності придбав автомобіль за 40 000 грн. На підтвердження цього суду було надано виписку з банку про отримання кредиту на вказану суму напередодні укладення угоди з придбання автомобіля. Також пояснив, що автомобіль придбав по такій ціні в зв'язку з тим, що у нього був пошкоджений двигун, в декларації за 2018 рік вказав вартість автомобіля 147318 грн. тому, що помилково вважав що потрібно зазначати саме вартість автомобіля такої марки та року випуску, а не його ціну на момент придбання.
Окрім того, ОСОБА_1 зазначає, що також в постанові суду спотворено покази свідка ОСОБА_2 , оскільки зазначено, що свідок «підтвердив, що продав ОСОБА_1 автомобіль за 6 тис. грн. під час телефонної розмови з працівником ДВБ НП»., однак, апелянт стверджує, що ОСОБА_2 таких показів не надавав, на запитання суду підтвердив, що до нього телефонувала якась особа, яка представилася працівником поліції і розпитувала про автомобіль, його характеристики, проте свідок категорично заперечив суду те, що ним озвучувалася вартість автомобіля в 6 тисяч доларів. Покази свідка ОСОБА_2 про те, що він продав автомобіль за 40 000 грн. так як у нього був пошкоджений двигун суддя в постанові не зазначила.
Відтак, на переконання апелянта, у постанові не повно описано всі обставини, що були встановлені під час розгляду справи. Відомості в частині його показів є спотвореними та неповними, що свідчить про необ'єктивне дослідження всіх обставин справи, та надання їм судом неправильної правової оцінки.
Крім цього ОСОБА_1 зазначає, що не ґрунтується на вимогах закону відхилення судом першої інстанції доводів захисту щодо відсутності в його ( ОСОБА_1 ) діях суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172 -6 КУпАП, оскільки судом зазначено, що при кваліфікації діяння, пов'язаного з корупцією, не вимагається встановлення і доведення таких кваліфікуючих ознак складу правопорушення, як наявність ознак корупції та умислу на вчинення діяння, проте, судом не враховано, що в Законі «Про запобігання корупції» сформульоване лише визначення поняття правопорушення, пов'язаного з корупцією. В цей же час специфіка кваліфікації протиправних дій міститься в галузевих нормативних актах.
Апелянт вказує на те, що в оскаржуваній постанові судом першої інстанції його визнано винним у вчиненні саме адміністративного правопорушення, при цьому судом проігноровано вимоги Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині необхідності встановлення складу адміністративного правопорушення, так як для встановлення наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення обов'язковою є наявність комплексу ознак, який передбачає чотири елементи, а саме: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
ОСОБА_1 зазначає, що протоколі № 7/2019 від 01.10. 2019 року зазначено, що вартість автомобіля на момент укладення договору купівлі - продажу становила 40 000 грн. Відомостей про придбання автомобіля за іншою вартістю на момент укладення договору купівлі - продажу протокол не містить. Той факт, що ним було сплачено 40 000 грн. за вказаний автомобіль підтверджується також показами свідка ОСОБА_2 в судовому засіданні, договором купівлі - продажу автомобіля, випискою по картковому рахунку АТ «Ощадбанк», згідно з якою ним ( ОСОБА_1 ) 29.10.2018 року отримано кредитні кошти у розмірі 40 000 грн.
Апелянт стверджує, що матеріали адміністративної справи не містять доказів про передачу ним грошових коштів у розмірі 147318 грн. ОСОБА_2 у день підписання договору чи в будь- який інший період часу.
Також ОСОБА_1 вказує на те, що в матеріалах справи міститься рапорт старшого оперуповноваженого Київського обласного управління Департаменту внутрішньої безпеки НП України А.Г. Момота на ім'я начальника Київського обласного управління ДБР НП України від 16.09.2019 року, згідно з яким повідомляється про те, що в ході перевірки, що проводилася відносно ОСОБА_1 було здійснено телефонний зв'язок за № НОМЕР_3 , котрий належить гр-ну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , який повідомив, що він до 13.11.2018 року був власником автомобіля марки Кіа Cerato д.н.з. НОМЕР_4 , який в подальшому продав ОСОБА_1 за 6 000 доларів США, проте, на переконання апелянта, вказаний рапорт не може бути належним та допустимим доказом обставин укладення договору купівлі - продажу автомобіля 13.11.2019 р., оскільки відсутні докази про здійснення такого телефонного з'єднання, фіксації розмови, встановлення особи з якою проводилася розмова та визначення її процесуального статусу.
Окрім того, апелянт зазначає, що Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну особу для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року у розмірі 1723 грн. Таким чином, відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» 50 прожиткових мінімумів буде становити 86150 грн. Сума сплачених ним згідно з договором купівлі - продажу автомобіля від 13.11.2018 року грошових коштів, є майже вдвічі меншою за встановлений в частині 2 статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» розмір, відтак, відсутня основна ознака об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, а саме суттєвість зміни в майновому стані, проте судом в оскаржуваній постанові не наведено обґрунтування в зв'язку з чим вказані доводи не було взято до уваги.
Окрім того, ОСОБА_1 вказує на те, що судом не надано оцінку доводам захисту щодо відсутності повноважень у органів Національної поліції на право перевіряти як декларації, так і зміни у майновому стані суб'єктів декларування та складання протоколу про адміністративне правопорушення.
На переконання апелянта, посадові особи правоохоронних органів здійснюючи перевірку особи, як суб'єкта декларування, та складаючи протокол без відповідного звернення (доручення) НАЗК, виходять за межі своїх повноважень, та діють поза межами діючого законодавства.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Притули Л.О., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позицію прокурора Сироватки В.В., який частково підтримав апеляційну скаргу, вказавши на те, що вона підлягає задоволенню, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, допитавши свідка ОСОБА_2 , ретельно перевіривши матеріали справи в повному обсязі та доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП при розгляді адміністративної справи органом (посадовою особою) повинно бути вжито всіх необхідних заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів та з'ясовано: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, ці вимоги закону суддею, як убачається з матеріалів справи, належним чином не виконані, внаслідок чого залишились нез'ясованими обставини, які мають значення для її правильного вирішення.
Ухвалюючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-6 КУпАП, суддя районного суду обгрунтувала своє рішення тим, що ОСОБА_1 інкримінується правопорушення, повязане з корупцією, і при кваліфікації такого правопорушення не вимагається встановлення і доведення таких кваліфікуючих ознак складу правопорушення, як наявність корупції та умислу на вчинення діяння, на що вказувала захисник під час розгляду справи. Крім того, суд першої інстанції виходив з факту неподання ОСОБА_1 змін у майновому стані з приводу придбання 13.11.2018 року автмообіля. При цьому, фактично відхиливши інші, представлені у справі докази, у тому числі поснення самого ОСОБА_1 з приводу купівлі автомобіля за 40 000 тис. грн., пояснення в цій частині в судовому засіданні свідка ОСОБА_2 , та не надала оцінки як цим доказам, так і іншим письмовим доказам у справі, зокрема, самому договору купівлі - продажу від 13.11.2018 р.
Ці обставини беззаперечно свідчать про допущені процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції та помилковість висновків судді, у зв'язку із чим постановлене по справі рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
При цьому, розглядаючи протокол про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 станом на 13.11.2018 року перебував на посаді рядового поліції.
Відповідно до підпункту "з" пункту 1 частини першої статті Закону №1700-VII, поліцейські є суб'єктами на яких поширюється дія цього Закону.
Відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 1 наведеного Закону, суб'єкти декларування - особи, зазначені у п. 1 п.п."а" п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію, відповідно до цього Закону.
Таким чином, рядовий поліції ОСОБА_1 є суб'єктом декларування, на якого поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції".
Відповідно до договору купівлі - продажу № 3249/2018/1187887 від 13.11. 2018 року, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 транспортний засіб "Кіа Cerato", д.н.з. НОМЕР_5 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, а саме, неповідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування, зважаючи на те, що такий автомобіль ОСОБА_1 придбав за 147 318 грн.
З даного приводу слід вказати, що частиною 2 ст. 172-6 КУпАП, дійсно передбачено адміністративна відповідальність за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.
Дана норма Кодексу не розкриває змісту словосполучення "суттєві зміни у майновому стані".
Але про такі зміни йдеться у ст. 52 Закону України "Про запобігання корупції", якою передбачено додаткові заходи здійснення фінансового контролю стосовно суб'єктів декларування.
Як визначено частиною 2 зазначеної норми Закону, у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме, отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб - сайті Національного агентства.
У зазначеній нормі Закону законодавець чітко визначився щодо змін у майновому стані суб'єкта декларування. Такі зміни передбачають наявність однієї з зазначених у ч. 2 ст. 52 Закону України "Про запобігання корупції" ознак, це: а) отримання суб'єктом декларування доходу і б) придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.
Проте, з досліджених під час апеляційного розгляду доказів вбачається, що у ОСОБА_1 за результатами придбання автомобіля, не виникло обов'язку по повідомленні про суттєві зміни у майновому стані.
Так, Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік" від 13 грудня 2017 року № 2246- VIIІ визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений з 1 липня 2018 року в розмірі 1777 грн.
Відповідно, 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 липня 2018 року становить суму 88 850 грн. Відповідно лише у разі придбання майна чи отримання доходу на суму, що перевищує 88 850 грн. була могло стати підставою для подання, відповідно до вимог ч. 2 ст. 52 Закону України "Про запобігання корупції" повідомлення про зміни у майновому стані.
З показань же ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду вбачається, що автомобіль "Кіа Cerato", д.н.з. НОМЕР_5 він придбав у ОСОБА_2 13.11. 2018 року за 40 000 грн., куди ввійшли його особисті збереження та кредитні кошти, отримані ним у АТ "Ощадбанк", тому обов'язку по повідомленню про зміни у майновому стані у нього не виникало. Не заперечував того факту, що при подачі у 2019 році основної декларації за 2018 рік він задекларував купівлю вказаного транспортного засобу за суму 147 318 грн. разом з тим, пояснив, що оскільки таку декларацію подавав вперше, і не був належним чином ознайомлений з правилами її заповнення, за порадою товариша задекларував транспортний засіб не сумою фактичного придбання (40000 грн.), а за ринковою сумою такого транспортного засобу, яку дізнався на сайті "РІО".
Такі показання ОСОБА_1 повністю узгоджуються з іншими дослідженим під час апеляційного розгляду доказами, зокрема, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань, свідок ОСОБА_2 суду апеляційної інстанції пояснив, що дійсно 13.11. 2018 року продав належний йому на праві власності автомобіль "Кіа Cerato", д.н.з. НОМЕР_5 ОСОБА_1 за 40 000 грн. При цьому вказав, що сума продажу дійсно була 40000 грн., оскільки автомобіль був не в належному технічному стані, а саме, потребував ремонту двигуна та заміни інших запчастин.
Згідно договору купівлі продажу транспортного засобу № 3249/2018/1187887 від 13.11.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , автомобіль "Кіа Cerato", д.н.з. НОМЕР_5 , реалізований ОСОБА_1 . У відповідності до вказаного договору, передача вказаного транспортного засобу Продавцем і прийняття Покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна, а саме, 40000 грн.
З наведених доказів вбачається, що ОСОБА_1 автомобіль "Кіа Cerato", д.н.з. НОМЕР_5 був придбаний за 40 000 грн., що в свою чергу свідчить про те, що у нього не виникало обов'язку у десятиденний строк з моменту придбання автомобіля подати письмове повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, передбаченого ч. 2 ст. 52 Закону України "Про запобігання корупції".
При цьому, наявний у справі рапорт старшого оперуповноваженого Київського обласного управління ДВБ НП України капітана поліції Момота А. не може слугувати однозначним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів. Тим, більше, що допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_2 категорично заперечив, що вказував особі, яка телефонувала і представилась працівником поліції, про продаж автомобіля ОСОБА_1 за 6000 доларів США. Як повідомив свідок, особа, яка телефонувала дійсно поцікавилась, чи був у його власності автомобіль, чи проданий він та за скільки. На це свідок відповів, що дійсно мав автомобіль, який продав ОСОБА_1 за 40 000 грн. з пробігом 290 тис. км. На запитання особи, яка телефонувала чому за таку незначну суму проданий автомобіль, ОСОБА_2 повідомив, що автомобіль був не в належному технічному стані. Після цього, особа, що телефонувала поцікавилась сумою, за яку ОСОБА_2 придбавав цей автомобіль, на що він дійсно повідомив, що придбав автомобіль у 2016 році з пробігом 170 тис. км. за 6 тис. доларів.
Відтак, оцінивши, кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, доходжу висновку про те, що рішення суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172 КУпАП, є помилковим, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню, а провадження у справі при притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172 -6 КУпАП, закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
При цьому, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення щодо нього складено неуповноваженою на те посадовою особою, оскільки, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП, яка була чинною як на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і на момент апеляційного розгляду вбачається, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються судами, протоколи про правопорушення, передбачені, зокрема, статтями 172-4 - 172-9 КУпАП, мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).
Таким чином, розглянувши справу в межах апеляційної скарги та протоколу про адміністративне правопорушення, доходжу висновку про скасування постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року та закриття провадження у справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП за виписаних в протоколі обставин.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06.11.2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП та накладеного стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700 грн.)- скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Л.І. Кепкал