ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 травня 2020 року м. Київ № 826/13664/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» Новікової Марії Миколаївни,
про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» Новікової Марії Миколаївни в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ненадання відповіді на заяву про виплату гарантованої суми відшкодування;
-визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «БГ Банк» Новікової Марії Миколаївни щодо невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «БГ Банк», які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
-зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «БГ Банк» Новікову Марію Миколаївну внести ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «БГ Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 , стосовно здійснення їй виплати по відшкодуванню вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором від 27 червня 2014 року № ДФ-063130 банківського вкладу (депозиту) (вклад «Класичний» без права поповнення зі щомісячною сплатою процентів.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки відповідача про нікчемність переказу коштів є необґрунтованими та позивачка має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «БГ Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року зупинено провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України питання конституційності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 29.05.2020р провадження в адміністративній справі поновлено, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (письмове провадження).
15.12.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.
Так, відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач-1 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» Новікова М.М. своїми правами на подання заперечень на адміністративний позов не скористалася, а тому суд відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України вирішує спір за наявними матеріалами у справі
Відповідач-2 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб через свого представника подав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що позовні вимоги позивача в частині визнання бездіяльності протиправною щодо ненадання відповіді на звернення позивача є передчасними, оскільки термін визначений законом на надання відповіді на день подачі позову ще не настав. Просили у позові відмовити.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.
Судом установлено, що 03 червня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк Перший» правонаступником якого після реорганізації є ПАТ «БГ Банк» було укладено договір банківського рахунку № НОМЕР_1 .
Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору Банком відкрито позивачу поточний рахунок в національній валюті України.
27 червня 2014 року на підставі цивільно-правової угоди між позивачем та іншою фізичною особою, згідно з платіжним дорученням № 108545 на поточний рахунок позивача було перераховано 180000,00 гривень.
Цього ж дня, між позивачем та Банком було укладено договір № ДФ-063130 банківського вкладу (депозиту) (вклад «Класичний» без права поповнення зі щомісячною сплатою процентів.
Згідно з пунктом 1.1 вказаного Договору, договір укладено строком на 91 день, з 27 червня 2014 року по 26 вересня 2014 року.
Відповідно до пункту 1.2. вказаного Договору, в день укладання цього Договору Вкладник (тобто позивач) передав, а Банк прийняв на зберігання на Рахунок грошові кошти у розмірі 180000,00 гривень, що підтверджується платіжним доручення № 108582 від 27 червня 2014 року. згідно з яким, позивач перерахувала кошти зі свого поточного рахунку на депозитний.
Також судом установлено, що для обслуговування депозитного Договору між позивачем та Банком укладено Договір № VC/2014-06/45 про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи для проведення операцій з використанням електронного платіжного засобу від 27 червня 2014 року(а.с. 18).
Депозитний договір виконувався обома сторонами, про що свідчить виписка про угоді № ДФ-063130 від 27 червня 2014 року за період з 27 червня 2014 року по 26 вересня 2014 року, згідно з якою, грошові кошти було зараховано на депозит, та на них нараховувалися відсотки у розмірі 10652,05 гривень та сплачувалися податки (а.с.19-20).
06 листопада 2014 року постановою правління Національного банку України №709/БТ ПАТ "БГ Банк", який є правонаступником ПАТ "Банк Перший", віднесено до категорії проблемних та запроваджено режим контролю за діяльністю ПАТ "БГ Банк" строком до 180 днів.
27 листопада 2014 року на підставі постанови Правління Національного банку України №745 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №131 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БГ Банк", згідно з яким з 28 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві "БГ Банк".
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26 лютого 2015 року №134 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БГ Банк", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27 лютого 2015 року №43 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "БГ Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "БГ Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Новікову Марію Миколаївну строком на 1 рік з 27 лютого 2015 року по 26 лютого 2016 року включно.
Позивач вважає, що в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БГ Банк» Новікової М.М. виник обов'язок щодо формування та подачі до Фонду повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, з включенням до такого переліку відомостей про відшкодування коштів ОСОБА_1 за договором № ДФ-063130 від 27 червня 2014 року банківського вкладу (депозиту) (вклад «Класичний» без права поповнення зі щомісячною сплатою процентів в національній валюті України в розмірі 180000,00 гривень.
На підставі даного переліку у Фонду виникає обов'язок включити позивача в реєстр вкладників для здійснення виплат.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненадання їй відповіді на звернення та щодо не включення її до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України, статті 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 у справі №826/4406/16, від 26 червня 2018 у справі №802/1064/17-а, від 03 липня 2018 у справі №826/16634/16.
Поряд з цим, слід відмітити, що звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Згідно з ч.2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР.
Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до ч.1,3 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що зміст права на звернення полягає у тому, що кожен громадянин України та особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, службових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Таким чином, Закон України «Про звернення громадян» регулює правовідносини щодо практичної реалізації фізичними особами (громадянами України або особами, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, якщо інше не передбачено міжнародними договорами) наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
Положеннями статті 7 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національний банк України» банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про Національний банку України» головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.
Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті, крім випадку, передбаченого статтею 33 цього Закону.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон).
Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до пункту 3 статті 2 Закону вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (пункт 4 статті 2 Закону).
Статтею 1062 Цивільного кодексу України встановлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1068 ЦК України Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Пунктом 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493 передбачено, що Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.
Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Відповідно до пункту 10.12 вказаної Інструкції, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.
Згідно з пунктом 14 статті 2 Закону реєстр учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - реєстр учасників Фонду) - реєстр, який ведеться Фондом та містить відомості про участь банку в системі обов'язкового гарантування вкладів фізичних осіб.
Система гарантування вкладів фізичних осіб - сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб'єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники (пункт 15 статті 2 Закону).
Пунктом 17 статті 2 Закону передбачено, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування вкладникам.
Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами, тому його не можна вважати спором у зв'язку з процесом ліквідації банку.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 та від 27 червня 2018 у справі № 804/15260/15.
У спірних правовідносинах судом враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі №826/1476/15.
Відповідно до ч.1 статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною другою статті 26 Закону передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).
Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).
Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.
При цьому, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону.
Так, відповідно до ч.1 статті 27 Закону уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Згідно з частиною другою зазначеної статті уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Відповідно до статті 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).
Фонд не пізніше наступного дня після закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку розміщує на офіційному веб-сайті Фонду оголошення про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (в редакції до внесення змін згідно із рішенням від 29 вересня 2014 № 104, які набрали чинності 11 листопада 2014 року) (далі - Положення № 14) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за № 1548/21860, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).
Між тим, після внесення змін до пункту 3 розділу ІІІ Положення № 14, цим пунктом передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім іншого, формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Положення № 14 перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Після внесення змін до пункту 4 розділу ІІІ Положення № 14 абзацом першим цього пункту передбачено, що перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом (пункт 5 розділу ІІІ Положення № 14).
Пунктом 2 розділу IV Положення № 14 передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Пунктом 4 розділу IV Положення № 14 передбачено, що Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Пунктом 6 цього розділу Положення № 14 встановлено, що на підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Судом встановлено, що 10 травня 2015 року позивачем направлено до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заяву на виплату йому гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у ПАТ «Банк Перший», правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк». Вказану заяву 15 червня 2015 року отримано відповідачем 2, про що свідчить відмітка в повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 11).
Таким чином, місячний термін для надання відповіді на звернення, відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» спливав 15 липня 2015 року.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів надання відповідачем 2 відповіді на звернення позивача.
Разом з тим, судом також встановлено, що позивач не дочекавшись спливу місячного строку для надання відповіді на його звернення, 10 липня 2015 року звернувся до суду з позовом.
Судовому захисту підлягає не будь-яке право особи, яке на її думку, може бути порушене в майбутньому, а лише те право, яке на час звернення до суду з позовом вже є порушеним внаслідок неправомірних дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.
При цьому, жодних підтверджень того, що відповідачем не було розглянуто по суті звернення позивача у місячний термін з наданням обґрунтованої відповіді, позивачем надано не було.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду є передчасним що суперечить вимогам Закону України «Про звернення громадян».
Встановлені обставини свідчать про відсутність протиправної бездіяльності відповідача-2 щодо можливого ненадання відповіді на заяву позивача про виплату гарантованої суми відшкодування, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в даній частині.
Судом також встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 26 червня 2014 року № 383 «Про застосування до ПАТ «Банк Перший» заходів впливу та призначення куратора було прийнято рішення заборонити ПАТ «Банк Перший» з 27 червня до 27 грудня 2014 року (включно) здійснення залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб (у тому числі з видачею депозитних сертифікатів) у національній та іноземній валютах, відкриття поточних рахунків ( у тому числі карткових) фізичних особам, зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих у ПАТ «Банк Перший».
11 червня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "БГ Банк" (протокол №126/15), про що також опубліковано оголошення на офіційному веб-сайті Фонду.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 11 лютого 2016 року №146 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "БГ Банк" на два роки до 26 лютого 2018 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 31 травня 2017 року №2214 змінено уповноважену особу та делеговано повноваження ліквідатора ПАТ "БГ Банк" визначені Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53, у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Луньо Іллі Вікторовичу з 06 червня 2017 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01 лютого 2018 №305 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "БГ Банк" на один рік з 27 лютого 2018 року до 26 лютого 2019 року включно та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "БГ Банк" Луньо І.В. на цей же строк.
З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що Уповноважена особа наділена правом перевірки правочину на предмет виявлення серед них нікчемних.
Разом з тим, право перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину очевидно недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається судом, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність правочину.
Однак, відповідачем 1 не надано до суду документальних доказів на підтвердження обставин того, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави та/або про визнання в судовому порядку недійсними договору банківського рахунку, правочину з перерахування коштів на поточний рахунок позивача в ПАТ «БГ Банк», та про існування відповідних судових рішень не повідомив.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права судом зауважується, що на момент укладення спірного договору та поповнення депозитного рахунку на виконання Договору законодавцем не встановлено обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником.
Аналогічні правові висновки наведені в постановах Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року № К/800/28390/15 і №К/800/33908/15.
Окрім того, відповідачами не було наведено жодних підстав для відмови у відшкодування коштів позивачу, передбачених статтею 26 Закону.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що внесення на банківський рахунок позивача грошових коштів відповідає вимогам чинного законодавства, а тому операція з внесення коштів на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених частиною другою статті 38 Закону, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності, та як наслідок, визнані нікчемними.
У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.
Із системного аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача-1 включити позивача до переліку вкладників які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, що є підставами для задоволення позовних вимог в даній частині.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За таких обставин, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «БГ Банк» Новікової Марії Миколаївни щодо невключення позивача до переліку вкладників Пат «БГ Банк», які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
3.Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «БГ Банк» Новікову Марію Миколаївну внести ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «БГ Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 , стосовно здійснення їй виплати по відшкодуванню вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором від 27 червня 2014 року № ДФ-063130 банківського вкладу (депозиту) (вклад «Класичний» без права поповнення зі щомісячною сплатою процентів.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб витрати зі сплати судового збору в розмірі 35 грн. (тридцять пять гривні ) 0 копійки.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська