ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 травня 2020 року м. Київ № 640/13240/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом
ОСОБА_1 До Третя особаСолом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг»
проскасування постанови
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі-відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Черкасова Євгена Володимировича від 04.07.2019 р. ВП № 49694339 «Про скасування процесуального документу».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2019 р. прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Одночасно вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» (далі - третя особа/ТОВ «ОТП Факторинг»).
Позовні вимоги мотивовані протиправністю спірної постанови, оскільки остання винесена відповідачем в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження», оскільки право на прийняття оскаржуваної постанови належить начальнику відділу або керівнику вищого рівня.
Відповідно до частин 1-3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Як зазначено позивачем, про порушення своїх прав останньому стало відомо 10.07.2019 р., під час ознайомлення з матеріалами справи.
Доказів, які б достовірно підтверджували, освіченість позивача про порушення своїх прав, ніж вказано у позовній заяві, відповідачем до суду не надано, зокрема доказів направлення спірної постанови на адресу позивача та отримання її останньою.
Згідно з частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Відповідач в письмовому відзиві на позов вказав на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.
Старшим державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Черкасовим Є.В. 04.07.2019 р. винесено постанову Про скасування процесуального документу по виконавчому провадженні № 49694339, відповідно до якої скасовано документ «Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу» від 17.03.2016 р., що видав Черкасов Є.В. при примусовому виконанні виконавчого напису № 648, виданого 24.02.2014 р. ДМНО про звернення стягнення на нерухоме майно - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 для задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг» у розмірі 1 482 473,57 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Отже, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до абз. 4 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
Відповідно до абзаців 2,3 наведеної норми начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
З наведених норм вбачається, що у разі виявлення протиправності постанови, прийнятої державним виконавцем, керівник вищого органу державної виконавчої служби наділений повноваженнями надавати доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець на скасування постанови.
Відтак постанова про скасування виконавчого документа може бути винесена виключно начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, а не самим виконавцем, у зв'язку із чим старший державний виконавець Черкасов Є.В., скасовуючи власну постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, діяла поза межами наданих законом повноважень, а отже, протиправно, що свідчить про наявність правових підстав для скасування спірної постанови.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх дій та правомірності рішень.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Черкасова Євгена Володимировича від 04.07.2019 р. ВП № 49694339 «Про скасування процесуального документу».
Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 768,40 грн. за рахунок Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті (03036, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 76-А, код ЄДРПОУ 35008087).
Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П.Васильченко