ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 травня 2020 року м. Київ № 640/16651/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши без виклику учасників справи клопотання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування наказу і рішення, зобов'язання вчинити дії,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 (далі - третя особа) про визнання протиправними та скасування наказу і рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Представником третьої особи подано до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки вважає, що право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. У даному випадку, предметом оскарження є наказ відповідача про присудження наукового ступеня доктора (кандидата) наук з галузей науки та за науковими спеціальностями, тобто акт індивідуального характеру, прийнятий стосовно ОСОБА_2 , а тому, на думку представника третьої особи, позивач не є учасником правовідносин, що виникли з оскаржуваного рішення, а тому не породжує для нього жодних прав та обов'язків і не надає права на захист, тобто права звернення з даним позовом до суду.
Розглянувши подане клопотання, дослідивши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним наказом ОСОБА_2 присуджено науковий ступінь доктора історичних наук за захист дисертації на тему «Еволюція традицій використання глиняного посуду в народній культурі харчування Наддніпрянщини другої половини XIX - початку XXI століття» за спеціальністю 07.00.05 - етнологія.
Водночас, позивач є доктором історичних наук, професором за спеціальністю 07.00.05 «Етнологія», який не погоджується з рішенням відповідача, яке прийнято, на його думку, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, є протиправним, оскільки у дисертації ОСОБА_2 «Еволюція традицій використання глиняного посуду в народній культурі харчування Наддніпрянщини другої половини XIX - початку XXI століття» за спеціальністю 07.00.05 - етнологія використано його власні наукові результати.
Завданням адміністративного судочинства згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пункті 8 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.
У статті 5 КАС України остаточне закріплення знайшов взаємозв'язок між правом особи на звернення до суду і порушенням її суб'єктивних прав, в якій зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Водночас, визначальними ознаками справи адміністративної юрисдикції є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, характеру спірних правовідносин, зміст та юридична природа обставин у справі.
На підставі викладеного, суд вважає, що позивач не позбавлений права на звернення з даним позовом до суду, а заявлені вимоги підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі відмовити.
Ухвала набирає законної сиди з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені у апеляційній скарзі на рішення суду.
Суддя В.П. Шулежко