ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 травня 2020 року м. Київ № 640/22976/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач/ ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними, а саме неврахування при розрахунку пенсії до страхового стажу періоду навчання в Київському інституті народного господарства ім. Д.С. Коротченко, і іншого неврахованого трудового стажу за даними трудової книжки з 11.12.1979 по 30.06.1984;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення з урахуванням до страхового стажу для обчислення пенсії періоду навчання в Київському інституті народного господарства ім. Д.С. Коротченко, і іншого неврахованого трудового стажу за даними трудової книжки з 11.12.1979 року по 30.06.1984;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (код ЄДРГІОУ 42098368) виплатити суми пенсії ОСОБА_1 у розмірі, який обчислено за результатами перерахунку, починаючи з дати її призначення з урахуванням різниці виплачених сум.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не включено до страхового стажу позивача періоди навчання в Київському інституті народного господарства ім. Д.С. Коротченко, і іншого неврахованого трудового стажу за даними трудової книжки з 11.12.1979 року по 30.06.1984.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності дій, оскільки пенсію позивачу обчислено відповідно до норм законодавства на підставі документів, які містяться в матеріалах пенсійної справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
21.06.2019 року позивач звернувся із заявою до Головного управління з проханням здійснити розрахунок пенсії Позивача за період до 01.01.2004 року згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» та період з 01.01.2004 року згідно Закону №1058 для «інформації, порівняння і вибору найкращого варіанту».
Листом №162807/03 від 24.07.2019 року позивачу було повідомлено, пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 29 років 2 місяці (коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1 - 0,29167) та заробітної плати 18089,14 грн. (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 2,92284), визначеної за періоди роботи з 01.12.1992 по 30.11.1997, з 01.07.2000 по 30.11.2008. з 01.01.2009 по 31.01.2009. з 01.01.2010 по 31.01.2010, з урахуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 - 6188.89 грн. Розмір пенсії з 28.05.2019 року складає 5276.06 грн.
Додатково було зазначено, що розрахунок пенсії було проведено з урахуванням заробітної плати за період роботи в публічному акціонерному товаристві «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», за період роботи з 01.12.1992 по 30.11.1997 pp., який є найбільш вигідним.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо неврахування при розрахунку пенсії до страхового стажу періоду з 11.12.1979 по 30.06.1984 року, звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Вимогами статті 2 Закону №1788-ХІІ передбачено за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VI (далі - Закон №1058-VI) визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно статті 24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-VI).
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-VI періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У законодавстві, що діяло раніше до 01 січня 2004 року, зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку №637, встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
З трудової книжки позивача вбачається, позивач 11.12.1979 позивач зарахований на підготовче відділення Київському інституті народного господарства ім. Д.С. Коротченко (очна форма навчання).
Суд зазначає, що підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені відповідно до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20 серпня 1969 року № 681 «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах» та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08 жовтня 1969 року №573 «Про організацію підготовчих відділень при вищих учбових закладах».
Вказаними нормативно-правовими актами визначалося, що: 1) "при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання...; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців" (п. 2 зазначених нормативних актів); 2) "на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв'язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій" (п. 3 зазначених нормативних актів). 3) "слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 5 та 10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09 липня 1963 року № 774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27 липня 1963 року № 1114".
Також, відповідно до вищевказаних нормативно-правових документів було розроблено та затверджено Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі (Накази Міністерства вищої та середньої освіти СРСР №712 від 26.09.1969 року; №394 від 17.05.1971 року; №468 від 31.05.1974 року та №504 від 14.07.1987 року, згідно з яким: а) "час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу" (пункт 21); в) "особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача", "на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов'язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу" (пункт 9-10).
Суд зазначає, що на момент навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 "Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій" (далі-Порядок).
Згідно підпункту "і" пункту 109 вказаного Порядку встановлено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті "і" зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.
Так, матеріалами справи встановлено, зокрема, з записів трудової книжки позивача, останній до зарахування на підготовчі курси, а саме:
- з 11.11.1977 по 01.11.1979 - військова строкова служба;
- з 11.12.1979 - зарахований на підготовче відділення Київському інституті народного господарства ім. Д.С. Коротченко (очна форма навчання);
- 01.09.1980 - зарахований на 1 курс стаціонара;
- 30.06.1984 закінчив повний курс.
Таким чином, враховуючи, що за нормами законодавства, що діяло1979 році, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, а час навчання позивача на підготовчому відділенні за денною формою навчання не переривав трудового стажу, відтак, відповідно до положень ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", час його навчання підлягає зарахуванню до трудового стажу.
Суд також звертає увагу, що під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.
Записами у трудовій книжці підтверджено період навчання позивача на підготовчому відділенні очної форми навчання.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано, а тому вищенаведені записи безпідставно не взяті для зарахування до страховаго стажу позивача
Таким чином, незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві в наявний страховий стаж ОСОБА_1 періоду з 11.12.1979 по 30.06.1984 є протиправним.
Оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, та враховуючи, що пенсійний орган не включив у підрахунок страхового стажу період спірний періоду, суд вважає за можливе задовольнити адміністративний позов шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві включити до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії період навчання у Київському інституті народного господарства ім. Д.С. Коротченк згідно даних трудової книжки з 11.12.1979 по 30.06.1984 та зробити перерахунок пенсії з моменту її призначення у зв'язку зі збільшенням страхового стажу.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (код ЄДРГІОУ 42098368) виплатити суми пенсії ОСОБА_1 у розмірі, який обчислено за результатами перерахунку, починаючи з дати її призначення з урахуванням різниці виплачених сум, то останні задоволенню не підлягають, у зв'язку з їх передчасністю, оскільки запитуваний перерахунок відповідачем ще не проведений.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 11.12.1979 по 30.06.1984.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві включити до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії період навчання у Київському інституті народного господарства ім. Д.С. Коротченка згідно даних трудової книжки з 11.12.1979 по 30.06.1984 та зробити перерахунок пенсії з моменту її призначення у зв'язку зі збільшенням страхового стажу.
4. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.К. Каракашьян