27 травня 2020 р.Справа № 820/2524/17
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Сіренко О.І.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., повний текст складено 16.03.20 року по справі № 820/2524/17
за позовом ОСОБА_1
до Голови конкурсної комісії військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Бабарицького Олександра Васильовича
про зобов'язання вчинити певні дії,
19.06.2017 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом по справі № 820/2524/17. Обґрунтовуючи свій позов ОСОБА_1 зазначив, що відповідач - голова конкурсної комісії ОСОБА_2 допустив невиконання військового наказу Міністерства оборони та Міністерства освіти і науки України від 27 січня 2015 року № 37/51, оскільки конкурс був проведений Вченою радою Національного юридичного університету поза межею своєї компетенції. Було порушене його право бути обраним на військову посаду науково-педагогічного складу. Просив суд визнати неправомірною бездіяльність голови конкурсної комісії Військово-юридичного факультету Національного юридичного університету України імені Ярослава Мудрого по виконанню спільного наказу Міністерства оборони та міністерства освіти і науки України від 27 січня 2015 року № 37/51 та скасувати протокол конкурсної комісії від 31 жовтня 2016 року.
12 липня 2017 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/2524/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України (в редакції чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) у зв'язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом та відсутністю підстав для його поновлення.
01.12.2017р. на адресу Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017р. у справі №820/2524/17 за нововиявленими обставинами (а.с.178-180 том 1).
27.02.2018 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/2524/17, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. (а.с.125-132 том 2).
04 вересня 2019 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вищезазначені рішення Харківського окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду залишені без змін.
08 січня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 року, в якій, просив суд: - скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 року у справі № 820/2524/17 про залишення без розгляду позову, щодо визнання неправомірною бездіяльності голови конкурсної комісії військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (ВЮФ НЮУ) ОСОБА_3 , по виконанню спільного наказу Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 27 січня 2015 року № 37/51, яким затверджена “ІНСТРУКЦІЯ про порядок заміщення вакантних посад командування (керівного складу), наукових, науково-педагогічних (педагогічних) працівників у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів та науково-дослідних установах Збройних Сил України на конкурсній основі”, щодо виконання п.6 ст. 35 Закону України “Про вищу освіту” при роботі конкурсної комісії ВЮФ НЮУ, та скасування протоколу конкурсної комісії ВЮФ НЮУ від 31.10.2016 року; - провести розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України та повернути позивачу за рахунок відповідача сплачені суми судового збору за розгляд цієї справи.
ОСОБА_1 зазначив, що нововиявленою обставиною є те, що 30.12.2019 року позивачу стало відомо про прийняття Верховним Судом України постанови від 18.12.2019 по справі №910/13825/18 (складом колегії суддів Касаційного господарського суду), яка містить докази та обставини, котрі у нього та у суду були відсутні на остаточному судовому слуханні, а також стало очевидним, що ці докази є вирішальними, тому що виявляють низку істотних обставин, які могли суттєво вплинути на вирішення справи, але були невідомі як позивачу так і судам, які розглядали справу №820/2524/17. Так, Верховним Судом України у постанові від 18.12.2019 у справі №910/13825/18 встановлено, що до 01 серпня 2016 року, під час видання наказів про зарахування курсантів та студентів на ВЮФ НЮУ, відповідач ВЮФ та відповідач Університет (НЮУ) з 21.06.2016 року знали обсяги державного замовлення. Цивільний Університет мав намір та був зобов'язаний укласти Контракт з Міноборони на підготовку військових фахівців за державним замовленням. Після відповідних узгоджень Контракт був заключений 23.12.2016. Відповідачі також достовірно знали ще у липні 2016 року обсяги держзамовлення відповідно до Постанови КМУ від 06.07.2016 року №408 та необхідність укладення контракту Міноборони з цивільнім університетом. 01.12.2016 року позивача було звільнено з військової служби та 08.12.2016 року відправлено у відпустку з обов'язком, після відпустки з'явитися до військкомату для постановки на військовий облік, як офіцера запасу. Саме тому, про укладення Контракту 23.12.2016 Університетом з Міноборони позивачу не було відомо та не було відомо суддям під час розгляду справ за позовом ОСОБА_1 у 2016 -2019 роках. Отже, вважає, що нові докази чітко визначають, що у березні 2016 року, відповідач знав, про відсутність потреби у збільшенні штатної чисельності НПП у військовому штаті ВЮФ НЮУ, яке було здійснено ОСОБА_4 , Д17 та Переліком змін до штату ВЮФ НЮУ від 31.08.2016 року, що обумовило проведення конкурсу на заміщення вакантних зайвих посад, який відбувся 03.11.2017 року та обумовили порушення законодавства України під час організації, проведення та реалізації підсумків цих Директив та цього конкурсу.
12.03.2020 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за позовом ОСОБА_1 до Голови конкурсної комісії військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Бабарицького О.В. про зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 року по справі №820/2524/17 - залишено без змін.
В апеляційній скарзі позивач просить суд апеляційної інстанції ухвалу суду першої інстанції скасувати, задовольнити вимоги заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 року.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: неповне з'ясування нововиявлених обставин, що мають суттєве значення для справи, що призвело до протиправної відмови у задоволенні його заяви. Зазначив, що нововиявлені обставини справи, які містяться у постанові Верховного Суду України від 18.12.2019 по справі №910/13825/18 мають бути враховані судом, а тому заява підлягає задоволенню.
Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, такою, що скасуванню не підлягає.
Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм процесуального права, просив задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 року.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 19.06.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до Голови конкурсної комісії військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого - Бабарицького О.В. про визнання неправомірною бездіяльності відповідача по виконанню спільного наказу МО України та МОН України №37/51 від 27.01.2015р. при роботі конкурсної комісії ВЮФ НЮУ та скасувати протокол конкурсної комісії ВЮФ НЮУ від 31.10.2016р.
12.07.2017 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/2524/17, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017р. у справі №820/2524/17, адміністративний позов ОСОБА_1 залишений без розгляду, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України ( в редакції чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції).
Вищезазначена ухвала суду мотивована тим, що позивачем пропущений, встановлений ст. 99 КАС України, місячний строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права, та відсутністю підстав для його поновлення, що відповідно до ст. 101 КАС України є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України (а.с. 81-86 том 1).
З заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017р. у справі №820/2524/17 за нововиявленими обставинами (а.с. 6- 62 том 4),убачається, що нововиявленою обставиною, яка не була відома йому та суду першої інстанції під час прийняття ухвали від 12.07.2017р. позивач вважає що 30.12.2019 року позивачу стало відомо про прийняття Верховним Судом України постанови від 18.12.2019 по справі №910/13825/18 (складом колегії суддів Касаційного господарського суду), яка містить докази та обставини, котрі у нього та у суду були відсутні на остаточному судовому слуханні, а також стало очевидним, що ці докази є вирішальними, тому що виявляють низку істотних обставин, які могли суттєво вплинути на вирішення справи, але були невідомі як позивачу так і судам, які розглядали справу №820/2524/17. Так, Верховним Судом України у постанові від 18.12.2019 у справі №910/13825/18 встановлено, що до 01 серпня 2016 року, під час видання наказів про зарахування курсантів та студентів на ВЮФ НЮУ, відповідач ВЮФ та відповідач Університет (НЮУ) з 21.06.2016 року знали обсяги державного замовлення. Цивільний Університет мав намір та був зобов'язаний укласти Контракт з Міноборони на підготовку військових фахівців за державним замовленням. Після відповідних узгоджень Контракт був заключений 23.12.2016.
Відповідачі також достовірно знали ще у липні 2016 року обсяги держзамовлення відповідно до Постанови КМУ від 06.07.2016 року №408 та необхідність укладення контракту Міноборони з цивільнім університетом. 01.12.2016 року позивача було звільнено з військової служби та 08.12.2016 року відправлено у відпустку з обов'язком, після відпустки з'явитися до військкомату для постановки на військовий облік, як офіцера запасу. Саме тому, про укладення Контракту 23.12.2016 Університетом з Міноборони позивачу не було відомо та не було відомо суддям під час розгляду справ за позовом ОСОБА_1 у 2016 -2019 роках. Отже, вважає, що нові докази чітко визначають, що у березні 2016 року, відповідач знав, про відсутність потреби у збільшенні штатної чисельності НПП у військовому штаті ВЮФ НЮУ, яке було здійснено ОСОБА_4 , Д17 та Переліком змін до штату ВЮФ НЮУ від 31.08.2016 року, що обумовило проведення конкурсу на заміщення вакантних зайвих посад, який відбувся 03.11.2017 року та обумовили порушення законодавства України під час організації, проведення та реалізації підсумків цих Директив та цього конкурсу.
В ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 р. по справі №820/2524/17 зазначено, що 31 жовтня 2016 року конкурсна комісія військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого на засіданні за результатами голосування ухвалила допустити полковника юстиції ОСОБА_1 до участі в конкурсі на заміщення посад начальника кафедри військового управління та права та начальника кафедри загальновійськових дисциплін військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, як такого, що відповідає кваліфікаційним вимогам для заміщення посади.
Документи, подані на конкурс відповідними кандидатами, в тому числі ОСОБА_1 , попередньо розглядала конкурсна комісія Факультету, призначена наказом начальника військово- юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 5.06.2016 № 30 «Про призначення конкурсної комісії у військово-юридичному факультеті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого на 2016 - 2017 навчальний рік».
Відповідно до рішення конкурсної комісії (протокол від 04.10.2016 року № 4) ОСОБА_1 було допущено до участі в конкурсі, про що 02 листопада 2016 року останнього було особисто повідомлено начальником Факультету, а також повідомлено про необхідність прибути на засідання вченої ради Університету о 12:00 год. 03 листопада 2016 року.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що 03 листопада 2016 року ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися про можливе, на його погляд, порушення його прав у вигляді бездіяльності голови конкурсної комісії Факультету Бабарицького О.В. та наявності рішення конкурсної комісії факультету, тоді як до Харківського окружного адміністративного суду звернувся більше ніж через шість місяців - 19 червня 2017 року, що свідчить про пропуск позивачем встановленого законодавством як спеціального місячного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом так і загального - шість місяців, передбаченого статтею 99 КАС України.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Стаття 361 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, неправосудність яких зазвичай обумовлена обставинами, незалежними від суду.
Істотними обставинами справи вважаються такі обставини, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі особам, які брали участь у розгляді адміністративної справи, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Такі юридичні факти характеризуються тим, що вони одночасно повинні бути передбачені нормами права, спричиняють виникнення, зміну або припинення правовідносин, мають істотне значення для вирішення справи, тобто такі фактичні дані, які спростовують факти, покладені в основу судового рішення, існували на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи судом, проте не могли бути відомі ані особі, яка заявила про це, ані суду, в провадженні якого перебувала справа.
З огляду на вищезазначене, під час розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд повинен дослідити, чи впливають зазначені позивачем обставини на юридичну оцінку обставин, здійснену судом під час постановлення рішення, що переглядається, надати оцінку тому, чи відповідають зазначені позивачем обставини ознакам нововиявлених обставин, а також встановити, чи дійсно позивач не знав та не міг знати про наявність обставин, на які він посилається як на нововиявлені.
Не є нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.
Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 2а-7523/10/1270, від 02 травня 2018 року у справі № 303/3535/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 809/824/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 826/14224/15, від 01.02.2019 року у справі №2040/7218/18, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
12 липня 2017 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду вирішено процесуальне питання - щодо порушення позивачем строку для звернення до суду з цим позовом.
Позивач вважає нововиявленою обставиною те, що постановою Верховного Суду України від 18.12.2019 у справі №910/13825/18 встановлено, що до 01 серпня 2016 року, під час видання наказів про зарахування курсантів та студентів на ВЮФ НЮУ, відповідачі та Університет (НЮУ) з 21.06.2016 року знали обсяги державного замовлення, та досліджені у вказаній постанові докази визначають, що не було потреби у відповідачів у збільшенні штатної чисельності НПП у військовому штаті ВЮФ НЮУ Директивами Д 15,Д 17 та Переліком змін до штату ВЮФ НЮУ від 31.08.2016, що обумовило проведення конкурсу на заміщення вакантних зайвих посад, що відбувся 03.11.2017 року та обумовили порушення законодавства України під час організації, проведення та реалізації підсумків цих Директив та цього конкурсу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова Верховного Суду України від 18.12.2019 у справі №910/13825/18 не свідчить про наявність нововиявлених обставин у даній справі.
Крім того, нововиявлені обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на п Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Правєдная проти Росії" від 18 листопада 2004 року зазначає, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин.
Як вказано Європейським судом з прав людини в рішеннях у справах “Пономарьов проти України”, “Брумареску проти Румунії”, одним з фундаментальних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи.
Так, колегія суддів звертає увагу на те, що заява позивача про перегляд справи за нововиявленими обставинами, на підставі рішення Верховного суду по іншій справі, не відповідає принципу юридичної визначеності.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що фактично доводи позивача зводяться до переоцінки доказів судом, суперечать принципу юридичної визначеності та вказують на незгоду ОСОБА_1 із судовою ухвалою, що відповідно до норм ст.361 КАС України не є підставою для її перегляду за нововиявленими обставинами.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду України від 18.12.2019 у справі №910/13825/18 колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків Харківського окружного адміністративного суду в ухвалі від 12.07.2017 року по даній справі про відсутність у позивача процесуальної дієздатності у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою, наведені в ній обставини не є нововиявленими в розумінні положень ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, підстави для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 по справі №820/2524/17 відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року по справі № 820/2524/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 29.05.2020 року