ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 травня 2020 року м. Київ № 640/15932/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
21.08.2019 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (Київська міська митниця ДФС) про:
- скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 25.06.2019 №UA100010/2019/000236/2;
- скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.06.2019 №UA100010/2019/00798;
- зобов'язання Київську міську митницю ДФС вчинити дії, спрямовані на прийняття митної декларації від 25.06.2019 №UA100010/2019/338126 за самостійно визначеною позивачем митною вартістю товару в сумі 7400 Євро.
В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів від 25.06.2019 №UA100010/2019/000236/2, яким збільшено митну вартість автомобіля позивача, заявлену ним у митній декларації від 25.06.2019 №UA100010/2019/338126, та прийнята на підставі вказаного рішення картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.06.2019 №UA100010/2019/00798, є протиправними, адже прийняті на підставі необґрунтованого висновку відповідача про недостатність наданих позивачем документів для підтвердження заявленої ним митної вартості автомобіля Opel Insignia, номер кузова НОМЕР_1 , робочий об'єм циліндрів двигуна 1956 см.куб., 2015 року випуску (Автомобіль).
Так, позивач переконаний, що додані до митної декларації від 25.06.2019 №UA100010/2019/338126 документи в повній мірі підтверджують заявлену вартість автомобіля та не викликають сумніву у правильності її визначення згідно основного методу визначенням митної вартості - за ціною договору. До суду позивач також подав лист продавця Автомобіля, у якому підтверджено факт придбання позивачем Автомобіля за ціною 7400 Євро.
Доводи відповідача про необхідність включення до митної вартості автомобіля вартості транспортування автомобіля до митниці та вартості страхування також є безпідставними. Так, автомобіль був ввезений позивачем на митну територію України особисто своїм ходом, відповідно витрати на транспортування товару в розумінні Митного кодексу України не здійснювались. Страхування також не відбувалось, що пов'язує відсутність відповідних витрат у структурі заявленої позивачем митної вартості автомобіля.
Також позивач зазначає, що у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а необхідність застосування резервного методу визначення вартості товару відповідачем не обґрунтована.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому вказав на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 . Наголосив, що документи, подані позивачем до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару, у повній мірі не підтверджують заявлену позивачем митну вартість Автомобіля та містять розбіжності. Зокрема, відповідач зазначає, що:
- наданий до митного оформлення рахунок-фактура від 13.06.2019 №AKU10949 підписаний лише продавцем, а отже підтверджує лише намір позивача придбати вказаний Автомобіль, а не факт придбання;
- відсутній зовнішньоекономічний договір;
- відповідно до рахунку-фактури від 13.06.2019 №AKU10949 продавцем товару виступає Dobrokar sp.Z.o.o., а відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ власником є ALD AUTOMOTIVE ITALIA SRL;
- відповідно до даних з офіційного сайту продавця Dobrokar для оформлення документів обов'язково має бути страховка, однак, для митного оформлення не надано документів про вартість страхування;
- у платіжному документі від 13.06.2019 №2485 та інвойсі від 13.06.2019 №AKU10949 відрізняються адреси продавця Автомобіля;
- чек від 13.06.2019 №2485 неможливо ідентифікувати з поданим інвойсом від 13.06.2019 №AKU10949.
Також відповідач зауважив, що обов'язок доведення заявленої ціни товару покладено на декларанта, а на митний орган - обов'язок доведення обґрунтованості своїх сумнівів, які у даному випадку є обґрунтованими. Право органів доходів і зборів упевнюватися в достовірності, точності будь-якого документа, поданого до митного оформлення, передбачено також і статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам та торгівлі 1994 року, відповідно до якої, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання. У рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та застосовано резервний метод.
В свою чергу суд, дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, встановив наступне.
25.06.2019 декларант позивача подав до Київської міської митниці ДФС митну декларацію від 25.06.2019 №UA100010/2019/338126 з метою митного оформлення автомобіля Opel Insignia, номер кузова НОМЕР_1 , робочий об'єм циліндрів двигуна 1956 см.куб., 2015 року випуску.
Митна вартість вказаного Автомобіля визначена декларантом та заявлена за ціною договору в сумі 7400 Євро.
Разом із декларацію №UA100010/2019/338126 подано документи на підтвердження заявленої вартості Автомобіля:
- рахунок-фактуру від 13.06.2019 №AKU10949;
- акт про проведення огляду (переогляду) транспортного засобу від 13.06.2019 №UА20903/2019/41416;
- свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 03.04.2015 №А10887RM15;
- платіжний документ від 13.06.2019 №2485;
- договір про надання послуг митного брокера;
- квитанції про сплату митних та інших платежів;
- копію митної декларації країни відправлення;
- паспорт фізичної особи.
Під час проведення митних формальностей спрацював АСАУР, адже заявлена позивачем фактурна вартість Автомобіля є меншою від встановленого індикатора ризику для такого транспортного засобу. Так, за результатом форматологічного контролю системою АСАУР згенеровано ризик та визначено, що заявлена позивачем вартість Автомобіля нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Системою АСАУР встановлено вартість автомобіля на рівні 12950 Євро.
Виявлення вказаного ризику зумовило перевірку достовірності заявленої фактурної вартості Автомобіля та витребування у позивача додаткових документів. В обґрунтування необхідності подання додаткових документів під час проведення консультації відповідач зазначав про те, що наявні документи не місять усіх відомостей щодо вартості транспортного засобу - згідно наявних документів неможливо встановити відомості про власника транспортного засобу та щодо якого товару проводиться оплата.
Однак, у ході проведення консультації між позивачем та відповідачем щодо визначення митної вартості Автомобіля, позивач не подав жодних додаткових документів.
25.06.2019 відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA100010/2019/000236/2 в якому митну вартість Автомобіля визначив за резервним методом в сумі 12950 Євро у зв'язку із недостатність наданих позивачем документів для підтвердження заявленої ним митної вартості. В обґрунтування даного рішення зазначено про те, що декларантом для підтвердження заявленої митної вартості не подано достатніх документів та відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
У вказаному рішенні зазначено, що у зв'язку із відсутністю вихідних вартісних даних неможливо застосувати інші методи визначення митної вартості, ані ж резервний. Митна вартість визначена шляхом порівняння заявленого рівня митної вартості з ціновою інформацією зовнішніх джерел з урахуванням VIN-коду, марки, моделі, країни походження, календарного року виготовлення, виробника.
Також 25.06.2019 відповідач сформував картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2019/00798, у якій повідомив про відмову у митному оформленні Автомобіля, проведене коригування митної вартості та можливість подати нову митну декларацію.
Позивач не погоджується із рішенням про коригування митної вартості товарів від 25.06.2019 №UA100010/2019/000236/2 та карткою відмови від 25.06.2019 №UA100010/2019/00798, вважає, що відповідач зобов'язаний здійснити митне оформлення Автомобіля за ціною договору, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.
Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу України).
Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті....;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:
1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;
2) витрати на транспортування після ввезення;
3) податки, які справляються в Україні.
Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Стаття 57 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За приписами частин п'ятої - восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Відповідно до частини першої статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Згідно статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Системний аналіз наведених вище норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
Визначаючись щодо обґрунтованості доводів Митниці щодо неможливості підтвердження поданими позивачем документами митної вартості Автомобіля заявленої у МД від 25.06.2019 №UA100010/2019/338126, суд виходить з наступного.
Встановлено, що заявлена позивачем митна вартість Автомобіля простежується у рахунку-фактури від 13.06.2019 №AKU10949 та чекові від 13.06.2019 №2485
Відповідно до рахунку-фактури від 13.06.2019 №AKU10949 продавцем товару виступає Dobrokar sp.Z.o.o., а відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ власником є ALD AUTOMOTIVE ITALIA SRL.
Зміст платіжного документу від 13.06.2019 №2485 однозначно не свідчить про те, що Dobrokar sp.Z.o.o. отримано кошти у сумі 7400 Євро саме від позивача в якості оплати за Автомобіль.
Крім того, у платіжному документі від 13.06.2019 №2485 та рахунку-фактурі від 13.06.2019 №AKU10949 відрізняються адреси продавця Автомобіля Dobrokar sp.Z.o.o.
Тому, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що з поданих позивачем документів неможливо встановити хто був власником та продавцем Автомобіля, і як наслідок, врахувати дані щодо вартості Автомобіля зазначені у рахунку-фактури від 13.06.2019 №AKU10949.
Відтак, вказані обставини свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки надані митному органу документи містили розбіжності з приводу особи, яка зазначена покупцем вказаного транспортного засобу та особи, яка фактично здійснила оплату транспортного засобу, що в свою чергу було правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта та надало митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі №804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З рішення про коригування митної вартості товарів від 25.06.2019 №UA100010/2019/000236/2 та наявних у матеріалах справи роздруківок на яких відображено проведення процес митної консультації, судом встановлено, що відповідач лише зазначив про наявність вказаних розбіжностей у поданих позивачем документах без зазначення конкретного переліку документів.
Оскільки позивач не подав жодних додаткових документів, вказані сумніви у правильності визначення митної вартості не були спростовані, що мало наслідком коригування заявленої позивачем митної вартості Автомобіля.
Судом встановлено, що митним органом митна вартість товарів визначалась шляхом послідовного використання методів та застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки на думку митного органу неможливо застосувати інших методів. Митна вартість визначена шляхом порівняння заявленого рівня митної вартості з ціновою інформацією зовнішніх джерел з урахуванням VIN-коду, марки, моделі, країни походження, календарного року виготовлення, виробника.
За змістом рішення про коригування митної вартості товарів від 25.06.2019 №UA100010/2019/000236/2 та доводів відповідача, джерелом інформації про те, що митна вартість Автомобіля складає 12950 Євро, слугували дані з інформаційних систем відповідача. Так, під час проведення митних формальностей спрацював АСАУР, адже заявлена позивачем фактурна вартість Автомобіля є меншою від встановленого індикатора ризику для такого транспортного засобу. Так, за результатом форматологічного контролю системою АСАУР згенеровано ризик та визначено, що заявлена позивачем вартість Автомобіля нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Системою АСАУР встановлено вартість автомобіля на рівні 12950 Євро.
У постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 Верховний Суд виходив з того, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд у цій справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Отже, відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.
Крім того, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 25.06.2019 №UA100010/2019/000236/2 зазначено, що АСАУР згенеровано критерії ризику та вказано, що: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - Євро, вартість - 12950».
Таким чином вказані відомості, щодо митної вартості транспортного засобу є інформативними і не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів. Для її визначення є обов'язковим залучення відповідного спеціалізованого підрозділу.
Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.07.2003 за №1074/8395 (Методика) у пункті 7.35 вказано, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань.
Пунктом 7.53.5 Методики, дозволяється використання ресурсів мережі Інтернет, однак довідкові дані, які використовуються під час оцінки отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження).
Разом з цим, матеріали справи свідчать про те, що відповідач визначив митну вартість Автомобіля на рівні 12950 Євро без жодних додаткових перевірок та залучення відповідного спеціалізованого підрозділу.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем не доведено правильність скоригованої митної вартості Автомобіля.
Суд враховує поданий позивачем до суду лист Dobrokar sp.Z.o.o. від 09.08.2019 у якому підтверджено факт придбання позивачем Автомобіля за ціною 7400 Євро та проведення розрахунків у сумі 7400 Євро згідно квитанції від 13.06.2019 №2485. Разом з цим, даний лист не може свідчити про необґрунтованість зазначених сумнівів відповідача чи протиправність спірних рішень, адже такий лист не існував на момент митного оформлення Автомобіля та прийняття спірних рішень.
При цьому, суд вважає, вказаний лист підтверджує заявлену позивачем митну вартість Автомобіля та спростовує вказані сумніви відповідача у цій частині. Станом на дату ухвалення даного судового рішення наявні докази, які підтверджують вартість Автомобіля на рівні 7400 Євро.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Згідно пункту 7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування цих товарів.
Щодо доводів відповідача про неподання позивачем страхових документів, суд зазначає, що то такі документи не стосуються спірних правовідносин, оскільки згідно законодавства України подання останніх під час декларування транспортного засобу є правом декларанта, а не обов'язком.
Так, за змістом пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування є документами, які підтверджують митну вартість товарів, виключно у разі якщо страхування здійснювалось.
Судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що позивачем здійснювалось страхування Автомобіля.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про протиправність рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 25.06.2019 №UA100010/2019/000236/2 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.06.2019 №UA100010/2019/00798.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Київську міську митницю ДФС вчинити дії, спрямовані на прийняття митної декларації від 25.06.2019 №UA100010/2019/338126 за самостійно визначеною позивачем митною вартістю товару в сумі 7400 Євро, суд зазначає наступне.
Митний кодекс України передбачає процедуру прийняття митної декларації, зокрема, частина дванадцята статті 264 Кодексу визначає, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Суд зазначає, що після скасування спірних рішень процедура прийняття митної декларації та митного контролю є незавершеною, бо відповідне рішення органом не прийняте. Тому, митний орган зобов'язаний самостійно завершити вказані процедури шляхом прийняття рішення за результатами розгляду декларації.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованості оскаржуваних рішень, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом задоволення позовних вимог в цій частині.
Частинами четвертою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки, згідно наявної у справі квитанції від 15.08.2019 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 3865 грн, а даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень підлягає задоволенню частково - в межах двох вимог немайнового характеру, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає судовий збір у розмірі 3842 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-246, 255 КАС України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 25.06.2019 №UA100010/2019/000236/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.06.2019 №UA100010/2019/00798.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути з Київської міської митниці Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Відповідач - Київська міська митниця Державної фіскальної служби (місцезнаходження юридичної особи: 03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39422888).
Суддя О.М. Чудак