29 травня 2020 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 355/1841/19
Номер провадження № 22-ц/824/8335/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Вербової І.М., суддів: Саліхова В.В., Шахової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадженняв місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Баришівського районного суду Київської області від 30 березня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Коваленка К. В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2019 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Баришівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором № б/н від 26 вересня 2013 року у розмірі 57 955 грн. 81 коп. та судових витрат у розмірі 1 921 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ «КБ «Приватбанк» та підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 26 вересня 2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 18 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду, що підписана ним Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг.
Крім того, підписуючи вищевказану заяву, ОСОБА_1 підтвердив факт його ознайомлення з умовами кредитування в АТ КБ «Приватбанк».
Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредиту у розмірі встановленому договором. Натомість ОСОБА_1 , не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 19 листопада 2019 року складає 57 955 грн. 81 коп., з яких 27 161 грн. 43 коп. - заборгованість за тілом кредиту в тому числі 27 161 грн. 43 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 3 125 грн. 50 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, 24 432 грн. 89 коп. - нарахована пеня, 00 грн. - нарахована комісія, а також штрафи, а саме 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2 735 грн. 99 коп. - штраф (процентна складова).
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 30 березня 2020 року (а.с. 59-61) у задоволенні позову Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 10 квітня 2020 року АТ КБ «Приватбанк» направило апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на необґрунтованість та незаконність оскаржуваного судового рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Баришівського районного суду Київської області від 30 березня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що на підставі Анкети-заяви підписаної відповідачем, останньому було відкрито картковий рахунок та видано кредитну карту з кредитним лімітом 2 800 грн., який неодноразово змінювався. Після отримання вищевказаної карти, відповідач здійснив дії для її активації, користувався нею та отримував кредитні кошти з власної ініціативи, що свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Крім того, відповідач звертався до банку з метою перевипуску карти, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахункам з якої також вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість за договором кредиту.
На думку скаржника, суд першої інстанції не врахував вищевказані обставини під час ухвалення оскаржуваного рішення та безпідставно звільнив відповідача від відповідальності за невиконання вимог кредитного договору.
Скаржник зазначає, що з виписки по рахунку вбачається, що відповідач не лише користувався кредитним лімітом, а й скористався послугою «оплата частинами», що призвело до виникнення заборгованості у розмірі, заявленому позивачем.
На думку скаржника, відмовляючи у стягненні фактично отриманих кредитних коштів та відсотків по кредиту, суд першої інстанції допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування, крім того, вказаним рішенням суд ставить під загрозу фінансову стабільність банку та наносить фінансову шкоду споживачам банківських послуг.
Скаржник зазначає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції порушуючи норми матеріального права звільнив відповідача від відповідальності за договором № б/н від 26 вересня 2013 року.
На думку скаржника, під час ухвалення судового рішення суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач заперечує факт укладення кредитного договору, ознайомлення його з умовами та розмір заборгованості.
Скаржник зазначає, що в оскаржуваному рішенні міститься посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, разом з тим, судом проігноровано висновки викладені в ній, щодо обов'язку повернення позичальником всієї суми фактично отриманих коштів та сплати процентів.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Відзиву подано не було.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які брали участь у справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем Пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, Правил надання послуг (виконання робіт) і Тарифів, що в сукупності з Анкетою-заявою свідчило б про наявність між сторонами договірних відносин про надання банківських послуг. Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з позивачем саме тих умов, на які наполягає банк, а відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 26 вересня 2013 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 12).
При підписанні вказаної Анкети-заяви відповідач надав свою згоду на те, що підписана заява, разом Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 підтвердив ознайомлення його з договором про надання банківських послуг до його підписання та погодився з його умовами. Крім того, останній зобов'язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті позивача.
До позовної заяви банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а. с. 14 - 30).
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за договором № б/н від 26 вересня 2013 року, у ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 19 листопада 2019 рік наявна заборгованість у розмірі 57 955 грн. 81 коп., яка складається з заборгованості: за тілом кредиту - 27 161 грн. 43 коп. в тому числі за простроченим тілом кредиту - 27 161 грн. 43 коп.; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит - 3 125 грн. 50 коп.; заборгованість по пені - 24 432 грн. 89 коп., заборгованість по судовим штрафам - 3 235 грн. 99 коп. (а.с. 11).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 638 ЦК України визначені умови за яких договір вважається укладеним, а саме договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Пунктом 3, 4, 6, 8 та 9 частини 3 вищевказаної статті встановлено, що інформація, яка надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про: суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України; реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.
Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки.
Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); попередження про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит.
Відповідно до п. 2.1.1 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ці Умови використання кредитних карт ПАТ «КБ «Приватбанк», Пам'ятка Клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск та обслуговування кредитних карт, а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карток Банку. Дані Умови регулюють відносини між банком та клієнтом з випуску та обслуговування карт. Банк випускає клієнту картку на підставі заяви, належним чином заповненої та підписаної клієнтом. Випуск карти та відкриття рахунку карти здійснюється в разі прийняття банком позитивного рішення про можливість випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування та використання карт банку та при наявності додаткових карт забезпечити виконання правил власниками додаткових карт.
Пунктом 2.1.1.2.1 вищевказаних Правил встановлено, що для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.
Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що в Анкеті-заяві, доданій до позовної заяви, містяться лише анкетні дані відповідача та волевиявлення останнього на отримання кредитної картки.
Відповідно до Витягу з Умов та правил надання банківських послуг банк у разі прийняття позитивного рішення випускає клієнту картку на підставі Заяви.
Разом з тим, з копії Анкети-заяви неможливо встановити, яке саме рішення було прийнято банком та тип банківської картки, яку отримав відповідач: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», у разі її отримання, а, отже, і відсоткову ставку за користування кредитом, яка безпосередньо залежить від типу банківської картки.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27 161 грн. 43 коп., оскільки позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, у підписаній сторонами Анкеті-заяві, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, строки повернення кредитних коштів.
Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті банку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 26 вересня 2013 року шляхом підписання Анкети-заяви.
Крім того, у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді строк виконання договору, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, в зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, пенею та штрафами (фіксованої частини та процентної складової).
Скаржником до апеляційної скарги додано довідку, в якій відображено номери карток, термін їх дії та дати відкриття рахунків на ім'я ОСОБА_1 , довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 , виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 01 січня 1999 року по 04 квітня 2020 рік. Разом з тим, дані доказ було подано з порушенням приписів процесуального законодавства без підтвердження неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від позивача, а тому, керуючись ч. 3 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів не враховує їх під час перегляду оскаржуваного рішення.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що оскаржуваним рішенням відповідача безпідставно звільнено від сплати заборгованості по кредитному договору. Колегія суддів частково погоджується з вищевказаними доводами з огляду на те, що фактично отримані відповідачем кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» повернуті не були, а отже наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 27 161 грн. 43 коп.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що підписана Анкета-заява є належним підтвердженням ознайомлення відповідача з умовами кредитування, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки скаржником не надано Умов та правил надання банківських послуг, підписаних ОСОБА_1 .
З Анкети-заяви, долученої до позовної заяви, вбачається, що відповідач підтвердив ознайомлення з вищевказаними Умовами, однак не відомо в якій саме редакції.
Крім того, шляхом дослідження електронних доказів, до яких скаржник відносить Умови та правила надання банківських послуг, розміщені на сайті банку, неможливо встановити факт ознайомлення відповідача з Умовами саме у тій редакції, на якій наполягає банк.
Посилання скаржника на те, що відповідач користувався кредитними коштами, частково сплачував заборгованість за кредитом, крім того, заперечень щодо розміру заборгованості відповідачем надано не було, а отже останній погодився із розміром заборгованості зазначеної банком, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що під час укладення договору сторони обумовили у письмовому вигляді строк його виконання, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів).
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення не можна назвати в повній мірі законним та обґрунтованим в розумінні ст. 263 ЦПК України, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до приписів ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з платіжного доручення № PROM2B3JRM від 22 липня 2019 року скаржником сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 921 грн.
Як вбачається з платіжного доручення № PROM0B9Z18 від 10 квітня 2020 року скаржником сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 881 грн. 50 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 30 березня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Баришівським РС Управлінням ДМС України в Київській області 27 вересня 2012 року) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 26 вересня 2013 року у розмірі 27 161 (двадцять сім тисяч сто шістдесят один) грн. 43 коп.
У іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Баришівським РС Управління ДМС України в Київській області 27 вересня 2012 року) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) грн. 72 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повне судове рішення складено 29 травня 2020 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В.В. Саліхов
О.В. Шахова