ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
28 травня 2020 року справа №640/1227/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доГоловного управління ДФС у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС)
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 02 березня 2018 року №0011145302 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 травня 2018 року №Ф-18848-17
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки відповідачем протиправно проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати грошових зобов'язань, у зв'язку з тим, що своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена в разі здійснення документальної перевірки; розрахунок штрафних санкцій проводився на підставі податкового повідомлення-рішення, яке оскаржувалося у судовому порядку станом на момент проведення камеральної перевірки; позивач вважає протиправною оскаржувану вимогу, у зв'язку із її невідповідністю вимогам законодавства; оскаржувана вимога містить суперечливі дані, які не співпадають з висновками акта перевірки від 16 лютого 2018 року №158/10-36-13-09/ НОМЕР_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/1227/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року представнику позивача відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки за наслідками проведеної камеральної перевірки встановлено порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України; заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла за наслідками судового оскарження у зв'язку з набранням законної сили рішенням у справі №826/6329/16.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 02 березня 2018 року №0011145302 за порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на підставі статей 122/126 Податкового кодексу України за затримку на 321, 321, 321, 313, 301 календарних дні сплати/за несплату (неперерахування) фізичною особою грошового зобов'язання/авансових внесків єдиного податку у сумі 54 991,70 грн. ОСОБА_1 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 10 997,34 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акта від 02 березня 2018 року №000649/10-36-53-02/ НОМЕР_1 камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (далі по тексту - акт перевірки.
Перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, а саме: за затримку сплати узгодженого грошового зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 22 січня 2016 року №0000861702 на 321 календарний день (граничний термін сплати - 24 вересня 2016 року, фактично сплачено 10 серпня 2017 року), на 313 календарних дні (граничний термін сплати - 24 вересня 2016 року, фактично сплачено 02 серпня 2017 року) та на 301 календарний день (граничний термін сплати - 24 вересня 2016 року, фактично сплачено 21 липня 2017 року).
Відповідно до вимоги ГУ ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 07 травня 2018 року №Ф-18848-17 станом на 30 квітня 2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені (необхідне підкреслити) ОСОБА_1 становить 441 390,74 грн.; відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, акта документальної перевірки ГУ ДФС вимагає сплатити (недоїмку, штрафи, пеню) в сумі 441 390,74 грн., з яких недоїмка становить 379 610,51 грн., штраф - 61 780,23 грн.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Таким чином, в спростування доводів позивача, суд зазначає, що відповідач згідно положень Податкового кодексу України мав право в межах камеральної перевірки перевіряти, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Наведена норма вказує, що платник податків може бути притягнений до відповідальності лише у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України.
У свою чергу відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Як вбачається з акта перевірки, вказано, що ОСОБА_1 порушив терміни сплати узгодженого грошового зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 22 січня 2016 року №0000861702 на 321 календарний день (граничний термін сплати - 24 вересня 2016 року, фактично сплачено 10 серпня 2017 року), на 313 календарних дні (граничний термін сплати - 24 вересня 2016 року, фактично сплачено 02 серпня 2017 року) та на 301 календарний день (граничний термін сплати - 24 вересня 2016 року, фактично сплачено 21 липня 2017 року).
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом з тим, відповідачем, на якого покладено тягар доказування, не надано суду доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення терміни сплати узгодженого грошового зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 22 січня 2016 року №0000861702, зокрема у справі відсутня копія такого податкового повідомлення-рішення, докази його узгодження, у тому числі надіслання та отримання позивачем, що, унеможливлює встановити граничний строк сплати грошового зобов'язання та факт порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 02 березня 2018 року №0011145302 є протиправним та підлягає скасуванню.
За визначенням статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску зокрема є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 7 статті Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з пунктом 5 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується на суми незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Частиною четвертою статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Так, згідно з підпунктом 14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.
Згідно з абзацами першим-четвертим частини першої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» контролюючий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Як зазначено у частині другій статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що контролюючий орган у разі виявлення на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску, який слідує за останнім місяцем коли було сплачено єдиний внесок, виносить вимогу про сплату боргу (недоїмки), яка може бути винесена протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника податків до акта перевірки.
При цьому, вимога формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.
засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б підтверджували проведення будь-яких перевірок у відношенні позивача, що могли б бути підставою для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки); відповідач не надав суду документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується єдиний внесок. Крім того, в оскаржуваній вимозі не зазначено обставин щодо наявності акта перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску та не відображено обставин з приводу проведення такої перевірки ГУ ДФС.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ГУ ДФС сформувало оскаржувану вимогу незаконно та за відсутності правових підстав, а також з порушенням процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки), зокрема, відповідачем не надіслано позивачу відповідного акта перевірки, що, у свою чергу, порушило право позивача на подання заперечень щодо такого акта тощо.
Суд зауважує, що підставою для відповідальності є саме несплата чи несвоєчасна сплата єдиного соціального внеску, а не відображення облікових даних в інформаційних системах фіскального органу.
Посилання відповідача на те, що оскаржувана вимога сформована у зв'язку із наявністю в інтегрованій картці платника заборгованості за наслідками розгляду адміністративної справи №826/6329/16, в межах якої розглядалося, зокрема, заниження позивачем суми нарахувань по єдиному внеску за 2014 рік, а також встановлення порушення позивачем сплати єдиного внеску за 2015-2017 роки за результатами документальної позапланової перевірки, результати якої оформлені актом від 16 лютого 2018 року №158/10-36-13-09/ НОМЕР_1 , не приймаються судом до уваги, оскільки у справі відсутні докази, які б свідчили про те, що оскаржувана вимога сформована саме на підставі зазначених порушень.
Надана позивачем роздрукована інтегрована картка не приймається у якості доказу правомірності прийняття оскаржуваної вимоги, оскільки не підтверджує наявності податкового боргу, а лише фіксує стан взаєморозрахунків з бюджетом.
Також судом не приймаються до уваги доводи позивача про суперечливість відомостей про нараховану оскаржуваною вимогою суму єдиного внеску та висновків акта перевірки від 16 лютого 2018 року №158/10-36-13-09/ НОМЕР_1 , оскільки відповідачем не доведено, що висновки зазначеного акта перевірки покладено в основу оскаржуваної вимоги.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога ГУ ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 07 травня 2018 року №Ф-18848-17 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних вимоги та податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить присудити понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 523,90 грн. рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 02 березня 2018 року №0011145302.
3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 07 травня 2018 року №Ф-18848-17.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 523,90 грн. (чотири тисячі п'ятсот двадцять три гривні дев'яносто копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 );
Головне управління ДФС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а; ідентифікаційний код 39393260).
Суддя В.А. Кузьменко