29 травня 2020 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 368/1231/19
Номер провадження № 22-ц/824/5258/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В.В., Шахової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадженняв місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 14 січня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Шевченко І. І., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
У жовні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія» звернулось до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останнього шкоди в порядку регресу у розмірі 38 400 грн. та суми сплаченого судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 липня 2016 року між ПрАТ «СТ «Гарантія» та ОСОБА_2 укладено договір (поліс) № АЕ/8827620 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого забезпеченим транспортним засобом визнано автомобіль HYUNDAI SONATA, д.н.з. НОМЕР_1 , термін дії договору - з 17 липня 2016 року по 16 липня 2017 рік.
Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 00 год. 35 хв. ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння керуючи автомобілем HYUNDAI SONATA, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Київській в місті Вінниця, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості чи зупинки транспортного засобу, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , після чого, самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Так, в результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 , помер.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року, який ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 листопада 2017 року залишено без змін, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
08 травня 2018 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 звернувся до ПрАТ «СТ «Гарантія» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та з заявою про виплату страхового відшкодування з яких, зокрема вбачається, що взаєморозрахунки із заподіювачем шкоди проводилися лише в частині витрат пов'язаних з похованням та спорудженням надгробного пам'ятника, разом з тим, відшкодування пов'язане із втратою годувальника та моральна шкода відшкодовані не були.
Позивач зазначає, що на підставі довідки № 3017121350712938 про дорожньо-транспортну пригоду від 15 травня 2017 року, вироку Вінницького міського суду від 18 серпня 2017 року, який ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 листопада 2017 року залишений без змін, свідоцтв про народження та смерть ОСОБА_4 та страхового акту № 647-17 від 25 липня 2018 року сума страхової виплати (страхового відшкодування) моральної шкоди становить 38 400 грн.
Так, ПрАТ «СТ «Гарантія» відповідно до заяви ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 від 08 травня 2018 року здійснило виплату страхового відшкодування у сумі 30 912 грн., при цьому, 18 % податку з доходів фізичних осіб та 1,5 % військового збору було утримано та перераховано до державного бюджету України.
Таким чином, на думку позивача після сплати ним страхового відшкодування він, відповідно до чинного законодавства України, набув право регресної вимоги до ОСОБА_2 .
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 14 січня 2020 року (а.с. 103-109) позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарантія» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарантія» шкоду в порядку регресу у розмірі 38 400 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 грн.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 11 лютого 2020 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 направила апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 14 січня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог, відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом даного спору являється стягнення з відповідача в порядку регресу страхової виплати у розмірі 38 400 грн., які позивачем були сплачені на користь потерпілої сторони у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася на вулиці Київській у місті Вінниці.
Скаржник зазначає, що в ході досудового слідства та суду ОСОБА_2 свою вину у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди визнав, щиро розкаявся та відшкодував в добровільному порядку потерпілій ОСОБА_6 матеріальну та моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки. Так, під час призначення покарання судом враховано, зокрема те, що ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння, після наїзду на пішохода самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, разом з тим, добровільно відшкодував завдану ним шкоду, крім того, ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, роботи, та інше.
Таким чином, на думку скаржника, останній добровільно та в повному обсязі відшкодував завдану потерпілій особі шкоду, що також підтверджується заявою ОСОБА_6 .
Скаржник зазначає, що під час розгляду справи судом було допитано в якості свідка слідчого СВ ВВП ОСОБА_7., який підтвердив факт відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 та вказав, що потерпіла в присутності свого адвоката склала заяву про відшкодування їй шкоди, останній було роз'яснено значення написаного, будь-яких заперечень як і бажання отримати додаткових коштів вона не мала.
Крім того, скаржник зазначає, що при прийнятті позивачем рішення про виплату моральної шкоди потерпілій особі, останній знав, що така шкода вже відшкодована відповідачем, проте помилково повторно сплатив потерпілій стороні відшкодування в сумі 38 400 грн.
На думку скаржника судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення не були взяті до уваги вищевказані докази, крім того, судом залишено поза увагою вимоги законодавства щодо порядку відшкодування шкоди та неможливості повторного відшкодування однієї й тієї ж шкоди та невірно застосовано вимоги Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як підтвердження правомірності здійснених позивачем виплат в межах укладеного полісу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які брали участь у справі.
06 квітня 2020 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від ПрАТ «СТ «Гарантія» з підтвердженням про направлення його відповідачу. З вказаного відзиву вбачається, що позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим, не може бути скасовано або змінено.
На думку позивача, доводи скаржника про те, що ОСОБА_2 , якого визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди в ході досудового розслідування відшкодував завдані матеріальні та моральні збитки матері загиблого ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , а тому, страхове товариство безпідставно провело виплату страхового відшкодування, є безпідставними.
Позивач зазначає, що 16 липня 2016 року між ПрАТ «СТ «Гарантія» та ОСОБА_2 укладено договір (поліс), згідно якого, було застраховано цивільно-правову відповідальність водія, а не майна, а відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст.. 32, 37 Закону № 1961-ІV. Таким чино, на підставі страхового акту № 547/17 від 25 липня 2018 року страховим товариством було проведено виплату страхового відшкодування (моральну шкоду) в сумі 38 400 грн., з урахуванням податку з доходів фізичних осіб 18% та військового збору 1,5 % які перераховані до державного бюджету.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно виплатив на користь потерпілої особи страхове відшкодування у сумі 38 400 грн. в зв'язку з чим набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, враховуючи, що останній під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 16 липня 2016 року між ПрАТ «СТ «Гарантія» та ОСОБА_2 укладено поліс № АЕ/8827620 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до якого, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки HYUNDAI SONATA з номерним знаком НОМЕР_1 , термін дії договору - з 17 липня 2016 року по 16 липня 2017 рік (а.с. 8).
Як вбачається з довідки № 3017121350712938 про дорожньо-транспортну пригоду, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 00 год. 35 хв. легковий автомобіль марки HYUNDAI SONATA з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , в результаті чого ОСОБА_4 , загинув (а.с. 9).
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року, який ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 листопада 2017 року залишено без змін, визнано винуватим ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки (а.с. 10-12, 13-16).
08 травня 2019 року ПрАТ «СТ «Гарантія» отримало повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 17) та заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 18).
Як вбачається із страхового акту № 647-17 від 25 липня 2018 року та розрахунку страхової виплати (страхового відшкодування) сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті ОСОБА_6 становить 38 400 грн. (а.с. 19, 20).
Згідно платіжного доручення № 1019 від 27 липня 2018 року ПрАТ «СТ «Гарантія» виплатило на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 30 912 грн. згідно страхового акту № 647-17 від 25 липня 2018 року (а.с. 21).
Згідно платіжного доручення № 1020 від 27 липня 2018 року ПрАТ «СТ «Гарантія» перерахувало на рахунок Казначейства України 576 грн. в рахунок сплати військового збору (а.с. 22).
Згідно платіжного доручення № 1021 від 27 липня 2018 року ПрАТ «СТ «Гарантія» перерахувало на рахунок Казначейства України 6 912 грн. в рахунок сплати податку з доходів фізичних осіб (а.с. 23).
Як вбачається з листа Вих. № 1792/18 від 11 грудня 2018 року ПрАТ «СТ «Гарантія» запропонувало ОСОБА_2 протягом 10 днів з моменту отримання листа сплатити на користь страхового товариства грошові кошти у сумі 38 400 грн. в рахунок відшкодування збитку заподіяного ОСОБА_6 в порядку регресу (а.с. 24-25).
Із заяви ОСОБА_6 вбачається, що майнова та моральна шкода їй відшкодована в повному обсязі, цивільний позов остання заявляти не буде (а.с. 41).
Згідно із статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Як вбачається з приписів 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності)(ст. 980 ЦК України).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування», розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Як вбачається з приписів ст.. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст.. 23 вищевказаного закону, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до приписів ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відповідно до ст.. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з приписів ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частиною 1 ст. 988 ЦК України, ч. 2 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як вбачається з приписів ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що ПрАТ «СТ «Гарантія» виплатило ОСОБА_6 страхове відшкодування (моральну шкоду) у сумі 30 912 грн. у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 , крім того, страховиком було утримано та перераховано до державного бюджету України 576 грн. військового збору та податок з доходів фізичних осіб у сумі 6 912 грн. Як вбачається з вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року, який ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 листопада 2017 року залишено без змін, ОСОБА_2 під час вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди в результаті якої помер ОСОБА_4 , не лише перебував у стані алкогольного сп'яніння, а й самовільно залишив місце пригоди. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу грошові кошти у сумі 38 400 грн.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідач в добровільному порядку відшкодував потерпілій особі завдану ним шкоду, про що було відомо позивачу під час прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, таким чином, позивач помилково сплатив на користь ОСОБА_6 грошові кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 38 400 грн.
Так, ст.. ст.. 32, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» містять виключний перелік випадків, за яких страховик не відшкодовує шкоду, чи може відмовити у виплаті страхового відшкодування. Разом з тим, з аналізу вищевказаних статей вбачається, що відшкодування шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди винною особою потерпілому, не надає право страховику по договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відмовити у виплаті страхового відшкодування потерпілій особі.
Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою вимоги законодавства щодо порядку відшкодування шкоди, крім того, невірно застосовано норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», разом з тим, останній не зазначає які на його думку вимоги законодавства щодо порядку відшкодування шкоди судом залишено поза увагою та в чому саме проявляється невірне застосування норм вищевказаного закону, в зв'язку з чим, колегія суддів ставиться критично до вищевказаного твердження скаржника.
Щодо посилання скаржника на неможливість повторного відшкодування однієї й тієї ж шкоди, слід зазначити, що як вбачається з вироку Вінницького міського суду Вінницької області, зокрема, з пояснень потерпілої особи, останній було відшкодовано ОСОБА_2 лише матеріальну шкоду. Крім того, у заяві на виплату страхового відшкодування, яка була отримана позивачем 08 травня 2018 року, ОСОБА_6 посилається на те, що їй були відшкодовані витрати на поховання та встановлення надгробного пам'ятника, разом з тим, витрати по втраті годувальника та моральна шкода жодним чином відшкодована не була.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, про відсутність в даному випадку ознак повторності щодо відшкодування ОСОБА_6 моральної шкоди.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 14 січня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повне судове рішення складено 29 травня 2020 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В. В. Саліхов
О. В. Шахова