ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі в частині позовних вимог
28 травня 2020 року справа №826/13091/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) питання закриття провадження в частині позовних вимог в адміністративній справі
за позовомПублічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Дельта Банк»)
до1. Державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Валевського Олександра Олександровича (далі по тексту - відповідач 1, Державний виконавець); 2. Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач 2, Печерський ВДВС)
третя особаОСОБА_1 (далі по тексту - третя особа, ОСОБА_1 )
про1) визнання протиправними дій відповідача про відмову у знятті арешту з нерухомого майна, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ПАТ «Дельта Банк»; 2) зобов'язання Печерського ВДВС зняти арешт з майна, а саме: з квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ПАТ «Дельта Банк», накладений постановою про накладення арешту від 30 березня 2018 року №52087757 (номер запису обтяження 25581455 від 04 квітня 2018 року)
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва оскільки вважає протиправною відмову у знятті арешту з нерухомого майна, а саме, з квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ПАТ «Дельта Банк», відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва №757/25630/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття у власність квартири, оскільки під час винесення постанови про накладення арешту від 30 березня 2018 року №52087757 відповідачем не взято до уваги, що вказана на квартира була на балансі АТ «Дельта Банк»; зазначені дії порушують право позивача на розпорядження своїм майном.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року залучено до участі у справі Печерський ВДВС в якості співвідповідача.
Розглядаючи справу у письмовому провадженні, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Печерського ВДВС зняти арешт з майна.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
У свою чергу, згідно пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
Згідно із частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з частиною першою та другою статті 30 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Отже, спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 у справі №810/3508/16, від 24 березня 2020 року в справі №826/26460/15 та узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 серпня 2018 року у справі №658/715/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі №815/2969/16.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частина перша статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання зняти арешт з майна підлягає закриттю, а заявлені вимоги належить розглядати відповідному місцевому загальному суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, пункту 1 частини першої статті 238, статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Закрити провадження в адміністративній справі №826/13091/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Валевського Олександра Олександровича та Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Приватного виконавця Турчина Андрія Анатолійовича про зобов'язання Печерського ВДВС зняти арешт з майна, а саме: з квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ПАТ «Дельта Банк», накладений постановою про накладення арешту від 30 березня 2018 року №52087757 (номер запису обтяження 25581455 від 04 квітня 2018 року).
Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.А. Кузьменко