ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 травня 2020 року м. Київ № 640/13615/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 )
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980)
про визнання протиправною та скасування вимоги,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року за №Ф-6238-17 в розмірі 21 030,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має вік 67 років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і трудовий стаж більше 47 років, являється пенсіонером, а тому підпадає під умови частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно якого звільняється від сплати за себе єдиного внеску. Тому вимога про сплату боргу (недоїмки) в сумі 21030,90 грн. є безпідставною та підлягає скасуванню.
Відповідач подав до суду відзив, у якому з позовними вимогами позивача не погоджується та вважає, що для їх задоволення відсутні підстави. Також зазначає, що згідно інформаційних баз даних органів ДПС ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ДПІ у Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат з 27.02.1997 року по теперішній час. Позивачем згідно інформаційних баз даних органів ДПС, до контролюючого органу за основним місцем обліку не подано заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою №8-ОПП та заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою 7-ЄСВ. Оскільки позивач не перебував на дату формування оскаржуваної вимоги в стані припинення/зупинення незалежної діяльності, а тому згідно з даними інформаційної системи органу доходів і зборів, заборгованість позивача станом на 30.04.2019 становить 21030,90 грн., на підставі чого і була відповідачем сформована оскаржувана вимога.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1166/10, позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю з 27.02.1997 року та отримує пенсію за вислугу років, що підтверджується наявним у матеріалах справи пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 від 13.04.2017 року.
11.05.2019 року відповідачем була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6238-17, згідно якої станом на 30.04.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені позивача становить 21030,90 грн.
Як вбачається із названої вище вимоги, позивачу нарахована недоїмка за 2017 рік-09.02.2018 в сумі 8448,00 грн. з нарахуванням сплати штрафу в розмірі 1689,60 грн., а всього - 10137,60 грн. За І-IV квартал 2018 року - недоїмка склала 9828,72 грн. і штраф в сумі 1965,76 грн., а всього - 11794,48 грн. За І квартал 2019 року сплаті підлягає недоїмка в сумі 2754,18 грн. і штраф в сумі 550,84 грн.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6238-17 від 11.05.2019 року позивач 31.05.2019 року подав до Державної фіскальної служби України скаргу, в якій зазначив, що він являється пенсіонером, а відповідно до частини 4 статті 4 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За результатами розгляду скарги позивача, Державна фіскальна служба України 05.07.2019 року Рішенням №30907/6199-99-11-05-02-25 залишила без змін вимогу ГУ ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-6238-17, а скаргу позивача від 31.05.2019 року - без задоволення.
Позивач, не погоджуючись з вимогою ГУ ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-6238-17 в сумі 21030,90 грн. звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Так, відповідно до пп. 14.1.1-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.
Згідно з абз. 1-4 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відвід 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI), контролюючий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", під єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування розуміється консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України №2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464-VI).
Згідно з п. 5 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується на суми незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Згідно із частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до платників єдиного внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до ст.13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Суд вважає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.
Аналогічне застосування норм права здійснено Верховним Судом у постанові від 05.11.2018 по справі №820/1538/17 (адміністративне провадження №К9901/38076/18).
За приписами пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI, платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
Особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої статті 4 Закону України №2464-VI, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 4 статті 4 Закону України №2464-VI).
Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 15 квітня 2014 року справа № 21-59а14, постанові від 23 лютого 2016 року справа № 822/4655/14 та Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2018 року справа № 826/28012/15.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Враховуючи викладене, суд не погоджується з доводами позивача, що на нього поширюється частина 4 статті 4 Закону України №2464-VI, оскільки позивач являється фізичною особою, яка займається незалежною професійною адвокатською діяльністю, а норми частини 4 статті 4 Закону України №2464-VI передбачають звільнення від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до ч. 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» осіб, а саме: фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI) та членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах (пункт 51 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI).
Як вбачається, в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за техногічним кодом 710400000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність), код територіального органу ДПІ 2654, станом на 01.11.2019, обліковуються нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за 2017 рік як самойзайнятій особі - адвокату у розмірі 8448,00 грн., а також щоквартальні нарахування єдиного внеску на загальну суму 18091,26 грн., в т.ч. за І кв. 2018 - 2457,18 грн., за ІІ кв. 2018 - 2457,18 грн., за ІІІ кв. 2018 - 2457,18 грн., за IV кв. 2018 - 2457,18 грн. та І кв. 2019 - 2754,18 грн., ІІ кв. 2019 - 2754,18 грн., ІІІ кв. 2019 - 2754,18 грн.
Крім того, позивачем не надав суду належних доказів, які б підтверджували припинення чи зупинення незалежної професійної діяльності, а також доказів, що позивач являється фізичною особою - підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем за наявності законних підстав та відповідно до вимог законодавства, а позивач належними доказами не спростував висновки контролюючого органу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 ) - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська