Справа №357/2017/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2115/2020 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
« 25 » травня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду від 03 квітня 2020 року, якою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на шістдесят днів, тобто до 01.06.2020р., -
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду м. Києва перебувають обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №12020110030000579 та №12020110030000239 щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
03.04.2020р. під час судового засідання прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_6 заявлене клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою на 60 днів, обґрунтоване наявністю ризиків та обставин, передбачених п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчиняти інше кримінальне провадження.
03.04.2020р. ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду продовжено щодо ОСОБА_8 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60, тобто до 01.06.2020р.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід посилаючись на необґрунтованість ухвали, оскільки відсутні ризики, зазначені у клопотанні прокурора; просив врахувати "Мирову пандемію", його стан здоров'я та відсутність фінансування медичної частини слідчого ізолятора.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
13.02.2020р. ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у кримінальному провадженні №12020110030000579 застосовано щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, тобто до 12.04.2020 року включно, з визначенням розміру застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 42040 грн., при цьому слідчим суддею було враховано, що ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання, а саме позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, відсутність міцних соціальних зв'язків, те, що обвинувачений не працевлаштований, не має джерела доходів, не обтяжений обов'язками обумовленими спільним проживанням з дружиною, оскільки такої не має; не обтяжений обов'язками по догляду за неповнолітніми (малолітніми) дітьми, оскільки таких не має, а також, що ОСОБА_9 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки неодноразово судимий за вчинення тяжких умисних злочинів проти власності, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого злочину проти власності.
03.04.2020р. ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду продовжено щодо ОСОБА_8 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60, тобто до 01.06.2020р.
Як вбачається з ухвали, суд, продовжуючи ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про те, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.194 КПК України.
Так, під час вирішення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд встановив, що жоден інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, на даній стадії судового процесу не зможе запобігти існуючим ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, оскільки є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення і не забезпечить його належної поведінки і виконання ним своїх процесуальних обов'язків, на даний час ці ризики та обставини не змінилися.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки ним доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше обмеження прав ОСОБА_8 перебувати на волі.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, т.я. в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не домашній арешт або особисте зобов'язання, має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи обвинуваченого про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду. Підстав для зміни запобіжного заходу про що ставиться питання в апеляційній скарзі апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 177,199,404, 407,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківськівського міськрайонного суду від 03 квітня 2020 року, якою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 01.06.2020р. - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді __________________ _____________________ ___________________