КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
22 травня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Ігнатов Р.М., за участі:
секретаря судового засідання ? Бендюжик Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.05.2019, -
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.05.2019 ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 коп.
Не погоджуючись з таким рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження, допитати свідка ОСОБА_2 , витребувати з УПП м.Біла Церква копію постанови ЕАВ 1116493 щодо ОСОБА_2 від 02.05.2019, оскаржувану постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.05.2019 скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування заявленого в межах апеляційної скарги клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що його не було повідомлено належним чином про призначені судом судові засідання, справу розглянуто у його відсутність, а про існування постанови йому стало відомо тільки 19.06.2019.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що за кермом був його товариш ОСОБА_2 , який і продовжив потім керувати транспортним засобом. Вказане апелянт підтверджує відео та квитанцією про оплату штрафу, виписаного на ОСОБА_2 про керування транспортним засобом без посвідчення водія. Також ОСОБА_1 зазначає, що його особу встановили по копії простроченого паспорту і коли його привезли до лікаря, то останній відмовився його оглядати через відсутність документів. Крім того апелянт посилається на відсутність в матеріалах справи направлення водія на огляд та на те, що в рапорті поліцейський згадує про аварійну ситуацію, хоча протоколу по ч.4 ст.122 КУпАП немає, свідків при оформленні матеріалів не було, на що також вказує час їх відбирання, а саме через 40 хв. після складання протоколу.
Як встановлено судом першої інстанції, 02.05.2019 приблизно о 00 годин 28 хвилин водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом NissanAlmera н.з. НОМЕР_1 , на 13 км а/д Київ-Одеса, з явними ознаками алкогольного сп?яніння (запах алкоголю з порожнин рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці). На вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції водій ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5. ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно з ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з?явився. Про розгляд його апеляційної скарги повідомлявся кілька разів, в тому числі шляхом розміщення інформації про судове засіданні на офіційному сайті Київського апеляційного суду. Судові повідомлення отримував належним чином про що свідчать зворотні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення . Клопотань про відкладення судового засідання до суду не направляв, причини неявки не повідомив.
Першочергово судом вирішено клопотання ОСОБА_1 , заявлене в межах апеляційної скарги, про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.05.2019.
Так, згідно ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Враховуючи те, що судом першої інстанції дану справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 і в матеріалах справи відсутні дані про його належне повідомлення судом про дату, час та місце судового засідання, а також з огляду на ту обставину, що зі змістом постанови він ознайомився лише 19.06.2019 і 26.06.2019, тобто негайно і без жодних зволікань в межах десятиденного строку подав апеляційну скаргу, приходжу до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідь судді, вирішивши заявлені в апеляційній скарзі клопотання, дослідивши письмові матеріали справи та наявний в матеріалах справи відеозапис, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах поданої апеляційної скарги, а також доводи апеляції, суд вважає апеляційні вимоги такими, що підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.
Згідно ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Ст.280 КУпАП передбачено обов?язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що даних вимог закону дотримано не було, що підтверджується слідуючим.
Так, приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 винним за ч.1 ст.130 КУпАП та піддаючи його адміністративному стягненню, суд в постанові вказав, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом серії ОБ №185928 про адміністративне правопорушення від 02.05.2019, поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 02.05.2019, диском з відеозаписом.
Проте, на переконання апеляційного суду висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки сул лише послався у постанові на те, що вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними по справі доказами, формально перерахувавши їх та не надавши вказаним доказам жодної оцінки, як кожного окремо так і у їх взаємозв?язку.
Так, ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП не узгоджуються з критерієм доведеності вини у поза розумний сумнів.
Так, суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним за ч.1 ст.130 КУпАП також послався на диском з відеозаписом.
Однак в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №185928 від 02.05.2019 відсутнє посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Більше того, протокол взагалі не містить даних про те, що до справи додається відеозапис.
Відтак, наявний в матеріалах справи диск з відеозаписом на а.с. 6 є неналежним доказом. Аналогічного висновку щодо невідповідності такого доказу як відеозапис критерію належності у разі відсутності посилання на нього в постанові, викладений в рішенні ВС КАС, справа №524/5536/17, від 15.11.18.
При цьому суд критично відноситься також і до письмових пояснень свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , оскільки з їх змісту слідує, що вони стали свідками відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного (наркотичного) сп?яніння 02.05.2019 о 02:20 год., тоді як протокол про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 за порушення вимог п.2.5. ПДР України було складено 02.05.2019 о 01:46 год. Тобто складання протоколу на ОСОБА_1 відбулось без свідків, що окрім іншого є порушенням ч.2 ст.266 КУпАП.
Наявний у справі рапорт поліцейського від 02.05.2019 не є доказом по справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки він є документом службового користування, яким інспектор патрульної поліції доповідає своєму керівництву про хід сприйнятих ним обставин та виконаний завдань, а тому судом оцінка йому не надається.
Інших доказів, які б підтверджували порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.2.5. ПДР України, за що передбачено відповідальність ст.130 КУпАП, матеріали справи не містять.
Крім того суд вважає за необхідне також звернути увагу і на слідуче.
Згідно ч.2 ст.256 КУпАП, протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Відповідно до ч.3 ст.256 КУпАПу разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.
За правилами ч.2 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №185928 від 02.05.2019, складеного на ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, слідує, що ОСОБА_1 від підпису протоколу відмовився.
Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 було вручено копію складеного на нього протоколу або ж дані, що ОСОБА_1 відмовився від отримання копії протоколу. Таким чином в матеріалах справи відсутня копія протоколу, яка б мала бути врученою особі і, у разі дійсної відмови і від отримання копії протоколу, орган поліції мав би долучити таку копію до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Відсутні посилання щодо відмови ОСОБА_1 від підпису в протоколі та від отримання його копії і в письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від 02.05.2019.
Отже, враховуючи вказане суд вважає, що органом, уповноваженим на складання протоколу про адміністративне правопорушення допущено порушення права ОСОБА_1 на захист.
У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Між тим, згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на зазначений конституційний припис, а також зважаючи на порушення органом поліції права на захист ОСОБА_1 , а також оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена достатніми та безсумнівними доказами, що залишено судом першої інстанції поза увагою, то оскаржувана постанова Святошинського районного суду Київської області від 27.05.2019 підлягає скасуванню, а провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП ? закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Враховуючи вищевикладені мотиви суду клопотання ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі про виклик свідка ОСОБА_2 та витребувати з УПП м.Біла Церква копію постанови ЕАВ 1116493 щодо ОСОБА_2 від 02.05.2019, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 294, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, суддя -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, прийнявши апеляційну скаргу до розгляду.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.05.2019, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення та стягненням судового збору, ? скасувати і закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв?язку з відсутністю в його діях складу даного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.М. Ігнатов
Справа № 369/6014/19
Апеляційне провадження № 33/824/282/2020
Суддя у першій інстанції - Хрипун С.В.
Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.