№ 33/824/1461/2020 Постанова винесена суддею Криворот О.О.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
14 травня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., за участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Як встановив суддя місцевого суду, ОСОБА_1 15 грудня 2019 року о 01 год. 25 хв. в м. Києві, по вул. М. Кривоноса, 11, керувала автомобілем «Бентлі», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовилася в присутності двох свідків, чим порушила п. 2.5 ПДР України, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення процесуального закону та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту судового розгляду, просить скасувати постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року, а справу щодо неї закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На обґрунтування апеляційних вимог вказує, що постанова винесена у її відсутність, що є безумовною підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови в залежності від наявності або відсутності її провини. Стверджує, що суд безпідставно залишив поза увагою всі її доводи, викладені в письмових поясненнях та проігнорував клопотання про виклик свідків.
Щодо фактичних обставин події, то ОСОБА_1 зазначає про те, що 15 грудня 2019 року вона була твереза, автомобіль стояв нерухомо на момент початку інциденту з працівниками поліції, що відповідає матеріалам справи з огляду на звинувачення у порушенні вимог дорожнього знаку 3.34 (зупинка і стоянка заборонена) та лише через деякий час спілкування з поліцейськими вона проїхала 20 метрів до постійного місця паркування транспортного засобу.
Крім того, як стверджує ОСОБА_1 , поліцейський безпідставно склав щодо неї протокол за відмову від огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки в порушення вимог ст. 266 КУпАП їй не було запропоновано пройти такий огляд ні на місці, ні в медичному закладі, а під час оформлення протоколу свідки взагалі були відсутні, тому їх письмові пояснення в справі, які є ідентичними, викладені на бланках та заповнені поліцейськими, не відповідають дійсним обставинам. До того ж в цих поясненнях не конкретизовано, який стан сп'яніння було виявлено у неї.
Звертає увагу також на порушення працівниками поліції вимог п. 8 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), бо поліцейські не оформили направлення для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
За вказаних обставин ОСОБА_1 вважає, що була відсутня подія правопорушення, а висновки суду в постанові не ґрунтуються на доказах.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку апеляційних вимог, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,
284 КУпАП.
Частиною 1 статті 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).
За положеннями ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп'яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Зазначені вимоги закону знайшли своє відображення і в п. 7 розділу 1 Інструкції та п. 6 Порядку, водночас за змістом п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Апеляційним переглядом установлено, що суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 дотримав вимоги процесуального закону і правильно застосував норми матеріального права.
З огляду на зміст постанови, суддя місцевого суду дослідив письмові докази у справі та відеозапис, проаналізувавши які у взаємозв'язку між собою, дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Посилання ОСОБА_1 на те, що суд розглянув справу за її відсутності, чим порушив її права на захист, є непереконливим, оскільки з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 належним чином повідомлялась про дату і час судового розгляду, бо неодноразово подавала клопотання про його відкладення, в тому числі і для виклику свідків, які були задоволені судом, проте в жодне судове засідання вона не прибула, тому висновок суду про можливість розгляду справи 26 лютого 2020 року у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обґрунтованим та узгоджується з положеннями ст. 268 КУпАП.
З матеріалів справи також слідує, що свою позицію в справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 виклала в запереченнях на протокол, які подала до суду 02 лютого 2020 року. Проте, невиконання нею вимог п. 2.5 ПДР України за обставин, встановлених судом і викладених у постанові, доводиться даними:
- протоколу про адміністративне правопорушення від 15 грудня 2019 року, який складений уповноваженою особою, а його зміст в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки, окрім іншого, протокол містить виклад суті адміністративного правопорушення, виходячи з характеру вчинених дій, в ньому вказані ознаки алкогольного сп'яніння, які були виявлені поліцейським у ОСОБА_1 та дії водія в присутності двох свідків щодо ухилення від огляду, є вказівка на порушення вимог п. 2.5 ПДР України та посилання на ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);
- письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які узгоджуються з фактичними обставинами правопорушення, що викладені в протоколі (а.с. 2).
При цьому слід зауважити, що відібрання пояснень свідків на бланку не суперечить вимогам закону і не є підставою ставити під сумнів їх достовірність. Указані письмові пояснення в розумінні ст. 251 КУпАП є доказами в справі та були оцінені судом відповідно до ст. 252 КУпАП;
- розписки, за змістом якої автомобіль «Бентлі», державний номерний знак НОМЕР_1 , передано на зберігання ОСОБА_4 ;
- рапорті інспектора патрульної поліції Ткача Н.А. про те, що під час слідування на виклик було виявлено автомобіль «Бентлі», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який був припаркований з порушенням ПДР України, а саме вимог дорожнього знаку 3.34. Під час спілкування з ОСОБА_1 у неї були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнин рота, нестійка хода, поведінка що не відповідає обстановці. В подальшому остання почала нецензурно лаятися, погрожувала поліцейським фізичною розправою та на неодноразові прохання припинити правопорушення не реагувала, зірвала з форменого одягу інспектора ОСОБА_6 нагрудний жетон, нагрудну камеру та вирвала з рук службове посвідчення. Щодо ОСОБА_1 було складено протоколи про правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ст. 185 КУпАП, винесено постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Посвідчення водія ОСОБА_1 не передала (а.с. 4);
- відеозапису з нагрудної відеокамери працівника поліції, в якому зафіксовано як ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля з ввімкненим двигуном, спілкується з працівником поліції, в тому числі і з приводу порушення ПДР України; після повідомлення їй поліцейським про виявлені ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 поводить себе агресивно відносно працівників поліції, що свідчить про невідповідність її поведінки обстановці, а через певний проміжок часу, перебуваючи за кермом автомобіля, раптово починає рух, долає певну відстань та зупиняє транспортний засіб біля будинку; у присутності двох свідків працівниками поліції неодноразово пропонується ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як на місці за допомогою приладу «Драгер», так і в лікаря нарколога, але вона від будь-якого виду огляду в категоричній формі відмовилась (а.с. 5).
Наведені докази, які суддя місцевого суду поклав в основу своїх висновків, визнавши ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є належними, допустимими та достовірними, здобуті вони з додержанням процесуальної процедури, об'єктивно узгоджуються між собою та спростовують доводи апелянта щодо неправомірності дій поліцейських, недотримання ними вимог ст. 266 КУпАП та підзаконних нормативних актів.
При цьому твердження апелянта про те, що працівники поліції не мали достатніх підстав вимагати у неї проходження огляду на стан сп'яніння, не пропонували їй огляд в порядку, визначеному ст. 266 КУпАП, та в порушення вимог пункту 8 розділу ІІ Інструкції не оформили направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, є безпідставними, оскільки такі обставини спростовуються відеозаписом з нагрудної відеокамери працівника поліції, а що стосується направлення на огляд, то ОСОБА_1 на вимогу поліцейського відмовилася від проходження огляду у лікаря-нарколога, отже у працівника поліції не було підстав для оформлення письмового направлення ОСОБА_1 на огляд, який відповідно до положень ст. 266 КУпАП проводиться в закладі охорони здоров'я виключно в присутності поліцейського.
Посилання ОСОБА_1 на те, що 15 грудня 2019 року вона не перебувала в стані сп'яніння, не заслуговує на увагу, оскільки щодо неї складено протокол про адміністративне правопорушення і вона притягнута до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а за порушення вимог п. 2.5 ПДР України, яке виразилося у відмові особи, яка керує транспортним засобом, відповідно до встановленого порядку від огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи ОСОБА_1 щодо неповноти судового розгляду, які вона пов'язує з тим, що в суді під час розгляду справи не були допитані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є непереконливими, оскільки судом першої інстанції здійснювалися заходи для виклику свідків в судове засідання, призначене на 26 лютого 2020 року (а.с. 20-21). Однак, свідки у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили, і забезпечити їх явку з урахуванням особливостей провадження в справі про адміністративне правопорушення суд позбавлений можливості.
Разом із цим, слід зазначити, що зафіксовані у відеозаписі обставини переконливо доводить, що саме в присутності двох свідків водій ОСОБА_1 , у якої поліцейським були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, відмовилася від огляду з метою виявлення стану сп'янінняз використанням спеціальних технічних засобів та в закладі охорони здоров'я, у зв'язку з чим за участі двох свідків було складено протокол про адміністративне правопорушення, що в свою чергу підтверджується також підписами свідків безпосередньо в протоколі.
Таким чином, перевіривши усі доводи апеляційної скарги, вважаю, що висновки судді місцевого суду в постанові від 26 лютого 2020 року відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на оцінці всіх доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, отже судове рішення постановлено з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП і відсутні законні підстави для його скасування та закриття провадження в справі згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, як про це просить ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, доходжу висновку, що постанова судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду О.П. Павленко