ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 травня 2020 року м. Київ № 640/5658/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовомКонцерну «Військторгсервіс»
ДоГоловного управління ДФС у Волинській області
провизнання протиправними та скасування рішень
Концерн «Військторгсервіс» (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі-відповідач/ ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 29.01.2019 р. № 82-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 04.02.2019 р. № 3548/10/03-20-17-01-13.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.05.2019 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, встановив, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваних рішень, оскільки податкове повідомлення-рішення від 06.09.2018 р. № 0091931207, яке стало підставлю для винесення спірної вимоги, оскаржувалось в судовому порядку, а отже податкове зобов'язання, визначене контролюючим органом не є узгодженим.
Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ГУ ДФС у Волинській області направила Концерну «Військторгсервіс» податкову вимогу від 29.01.2019 р. № 82-17, згідно з якою станом на 28.01.2019 р. заборгованість Концерну «Військторгсервіс» зі сплати земельного податку з юридичних осіб становить 19 019,74 грн.
04.02.2019 р. контролюючим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 3548/10/03-20-17-01-13, яким на підставі ст. 89 Податкового кодексу України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності позивача, а у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу - також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому.
19.02.2019 р. позивач звернувся до контролюючого органу із заявою на спірні рішенні, як такі, що винесення всупереч податкового законодавства, з огляду на оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 06.09.2018 р. № 0091931207, яке стало підставлю для винесення спірної вимоги та відповідно рішення про опис майна у податкову заставу.
Однак, за результатами адміністративного оскарження, ДФС України прийнято рішення від 28.02.2019 р. № 9934/6/99-99-17-05-15, яким спірні рішення залишено без змін, а скаргу-без задоволення.
Не погоджуючись із винесеними рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Під грошовим зобов'язанням платника податків, згідно з п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п.14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
При цьому за визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно з п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
За змістом підпунктів 1, 2 розділу ІІ «Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 р. №610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.
Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
При цьому, підпунктом 3 ІІ цього Порядку визначено, що протягом періоду оскарження суми грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.
Так, відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Щодо рішення про опис майна у податкову заставу, то п.п. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України, визначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що податкова вимога може бути складена та надіслана платнику податків виключно у випадку наявності у платника податків податкового боргу, тобто узгодженого грошового зобов'язання.
Як встановлено судом, ГУ ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати грошових зобов'язань Концерном «Військторгсервіс», за результатами якої складено акт від 09.08.2018 р. №12521/03-20-12-07.
На підставі вказаного акту перевірки, ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення рішення від 06.09.2018 р. №0091931207 яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 19 016,74 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 06.09.2018 р. № 0091931207 позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду, про що повідомив відповідача.
Відтак, з огляду на судове оскарження рішення від 06.09.2018 р. № 0091931207, сума, визначена вказаним рішенням не набула статуту узгодженого, у зв'язку із чим у контролюючого органу були відсутні правові підстави для винесення податкової вимоги від 29.01.2019 р. № 82-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 04.02.2019 р. № 3548/10/03-20-17-01-13, що свідчить про їх передчасність, протиправність та як наслідок наявність правових підстав для їх скасування.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а надані позивачем докази є достатніми для прийняття рішення по справі в порядку спрощеного провадження про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Концерну «Військторгсервіс» (03151, м.Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 29.01.2019 р. № 82-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 04.02.2019 р. № 3548/10/03-20-17-01-13.
Присудити на користь Концерну «Військторгсервіс» (03151, м.Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) судові витрати в сумі 1 921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (43010, м. Луцьк, Київський майдан, 4; код ЄДРПОУ 39400859).
Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко