ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 травня 2020 року м. Київ № 640/5890/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату,
Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
третя особа Державне підприємство «Національні інформаційні системи»
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_2 (далі-позивач/ ОСОБА_2 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі-відповідач 1), Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі-відповідач 2), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі-відповідач3), третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи (далі - третя особа), в якій з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 28.12.2019 року №4296/5 в частині:
- анулювати доступ приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Виконання наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (ч.3 наказу);
- направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю (ч. 4 наказу);
2. Визнати протиправним та скасувати подання Міністерства юстиції України, яке видане на підставі наказу Міністерства юстиції України від 28.12.2019 року №4296/5 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 28 липня 2008 року №6997;
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю від 28 липня 2008 року №6997 ОСОБА_1 ;
4. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 02 березня 2020 року №739/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 »;
5. Визнати протиправним та скасувати наказ Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03 березня 2020 року №334/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Обухівського районного округу Київської області ОСОБА_2 »;
6. Зобов'язати Міністерство юстиції України вчинити дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 в відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до Єдиних та Державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України.
7. Встановити судовий контроль за виконання судового рішення в цій справі та зобов'язати відповідачів надати звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2020 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Міністерство юстиції при розгляді скарги на реєстраційні дії вчинені позивачем було грубо порушено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, оскільки позивача не було повідомлено належним чином про дату, час і місце розгляду скарги. Зважаючи на те, що наявні обґрунтовані підстави для скасування наказу від 28.12.2019 №4296/5 подальші рішення, прийняті на підставі вказаного наказу також є протиправними.
Представник Міністерства юстиції України у відзиві на позов заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що діяв на підставі на в межах повноважень наданих йому законом.
У той же час, інші відповідачі не скористалися наданими їм правом на подання до суду відзиву, а також не повідомили суд про причини неможливості його подання, з огляду на що, суд звертає увагу , що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України).
Третя особа надала до суду пояснення щодо заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
28 липня 2008 року Міністерством юстиції України ОСОБА_2. було видано свідоцтво № 6997 про право на заняття нотаріальною діяльністю.
18.11.2008 року ОСОБА_2 отримала реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 195.
26.12.2019 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено реєстраційну дію № 10741070070004438 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах» щодо Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (ідентифікаційний код юридичної особи: 01387432) за результатам якої змінено генерального Директора товариства.
Не погоджуючись із вчиненою реєстраційною дією № 10741070070004438, таку було оскаржено 27.12.2019 року до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (назва на момент розгляду скарги у сфері державної реєстрації).
За результатом розгляду скарги на реєстраційну дію № 10741070070004438, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації 28.12.2019 року надано висновок, який, серед іншого, рекомендує: - анулювати доступ приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 до ЄДР; - направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
На підставі Висновку Комісії, Мін'юстом видано наказ від 28.12.2019 року № 4296/5, яким вимоги скарги задоволено: - скасовано реєстраційну дію від 26.12.2019 року № 10741070070004438; - анульовано доступ приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. - вирішено направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
02 березня 2020 року Міністерством юстиції України прийнято наказ №739/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю», виданого на ім'я ОСОБА_1 .
03 березня 2020 року Центральним Міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) було прийнято наказ № 334/6 про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 .
Вважаючи вказані рішення відповідачів протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, при розгляді адміністративної справи суд має з'ясувати, чи були дії Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Міністерства юстиції України здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були їх рішення прийняті на законних підставах.
Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (з наступними змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25.12.2015 № 1127 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Процедура розгляду скарги по суті визначена статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, якою затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 1128).
Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В пункті 12 цього ж Порядку передбачено, що за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законами, у формі наказу.
Відповідно до п. 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Використання прислівника «обов'язково» свідчить про істотність вимоги про запрошення скаржника та суб'єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.
З огляду на це, неповідомлення скаржника та / або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.
Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Відтак, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з'ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до п. 3 розділу ІІІ Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 № 37/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2016 за № 42/28172).
З огляду на передбачені законом вимоги, встановивши, що державного реєстратора, дії якого оскаржуються, не повідомлено про час та місце розгляду скарги або йому не надіслано скарги, комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті.
Відповідно до ч. 10 Порядку (в редакції на момент розгляду скарги) суб'єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);
2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;
3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).
Порядок не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб'єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що скарга реєстраційні дії позивача надійшла до Міністерства юстиції 27.12.2019 року, а розгляд зазначеної скарги був здійснений уже на наступний день - 28.12.2019 року.
На офіційному сайті Міністерства юстиції України miniust.gov.ua було розміщено оголошення наступного змісту: «На 9 год. 30 хв. Розгляд по суті скарги Кобіля В.П. від 27.12.2019, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2019 за № 45694-33-19.
Щодо публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (код за ЄДРПОУ 01387432).
Суб'єкт оскарження: приватний нотаріус ОСОБА_2.
Заінтересована сторона: - ПАТ «Київметробуд» -Метелиця О. М. ».
Посилання на оголошення: https://minjust.gov.ua/rn/ogoloshennya-pro-zasidannya-komisii- 28-grudnya-2019-roku
Водночас, приватний нотаріус ОСОБА_2., дії якої оскаржувалися, у засіданні комісії участі не брала. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що про розгляд вказаної скарги її повідомлено не було, а також не було направлено її копії. Ці докази відповідачем не спростовано. Отже, щодо неї не дотримано вимог закону про належне повідомлення про час та місце розгляду. Це порушення призвело до того, що розгляд скарги, яка стосується її безпосередньо, було проведено без неї та без урахування її пояснень.
Позбавлення державного реєстратора, дії якого оскаржуються, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 06.07.2018 року у справі №826/3442/17.
Оскільки підставою для прийняття спірного рішення став висновок відповідної комісії, прийнятий на її засіданні, суд під час розгляду справи має також враховувати визначений п.8 Порядку №1128 серед іншого обов'язок комісії під час розгляду скарги по суті встановити наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги.
Абзацом першим п.11 Порядку №1128 визначено, що копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.
У контексті наведеної норми суд дійшов висновку, що обставини належного повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні відповідної комісії, сприяють дотриманню відповідачем своїх функцій та мають істотне значення для вирішення спору.
З наведених підстав суд погоджується з доводами позивача щодо факту неналежного повідомлення про дату і місце розгляду скарги зацікавлених осіб на офіційному сайті відповідача.
Верховним Судом було висловлено аналогічну правову позицію в подібних правовідносинах. Так, у справі №826/19452/16 за позовом ТОВ "Фінансова компанія Інвест-Кредо" до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Т.А., ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування наказу, колегія суддів погодилася з висновком судів попередніх інстанцій, що Міністерством юстиції України не дотримано правил Порядку № 1128 щодо дотримання прав та інтересів позивача, як зацікавленої особи в частині надання останньому копії скарги та доданих до неї документів при розгляді скарги ОСОБА_6 від 19 серпня 2016 року.
У постанові від 28.03.2018 Верховний Суд зробив такий правовий висновок:
« 65. На думку колегії суддів, посилання скаржників на те, що наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування спірного наказу є необґрунтованими оскільки, важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов'язана із забезпеченням права суб'єкта особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб'єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення».
Подібних висновків Верховний Суд дійшов також у постанові від 27.02.2018 у справі №826/4194/16 і не бачить підстав відступати від цієї позиції.
Згідно із нормами Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8); органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). Тобто, у цих нормах Основного Закону України втілено принцип обмеження дискреційних повноважень органів державної влади (дозволено лише те, що передбачено законом).
Оскільки комісія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Міністерство юстиції України порушили встановлену законом процедуру прийняття рішення, внаслідок чого приватного нотаріуса ОСОБА_1 було позбавлено можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосувалася її особисто, суд доходить до висновку про протиправність оскаржуваного наказу від 28.12.2019 року №4296/5 в частині, що стосується приватного нотаріуса ОСОБА_2.
Таким чином враховуючи те, що наявні обґрунтовані підстави для скасування наказу від 28.12.2019 року № 4296/5 подальші рішення, прийняті на підставі вказаного наказу також не є законними, зокрема - подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю Позивача, наказ від 02 березня 2020 року № 739/5, наказ від 03 березня 2020 року № 334/6.
Також суд звертає увагу на те, що подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю окрім того, що оформлене та спрямоване до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (надалі - Комісія нотаріату) за відсутності законних для того підстав (зважаючи на протиправність висновку Комісії та наказу № 4296/5), розгляд даного подання також було здійснено без дотримання встановлених законодавством вимог.
Розгляд подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю регулюється Порядком внесення Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 28.07.2011 № 1904/5 (далі - Порядок внесення подання).
Відповідно до ч. 3 Порядку внесення подання, подання Мін'юсту, управління юстиції повинно містити: - інформацію про наявність підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону; - зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом.
Окрім того, відповідно до ч. 4 Порядку внесення подання до Подання Мін'юсту, управління юстиції додаються: засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, на підставі яких внесено Подання; доповідна записка про перевірку роботи нотаріуса; пояснення нотаріуса на предмет обставин, викладених у Поданні (у разі наявності); копії документів про зупинення нотаріальної діяльності (щодо приватного нотаріуса); копії документів, що свідчать про виявлені в діяльності нотаріуса порушення; документи, що свідчать про вжиті заходи щодо виявлених в роботі нотаріуса порушень; відповідні документи органів дізнання і слідства, прокуратури, суду тощо; засвідчена в установленому порядку копія рішення Мін'юсту, управління юстиції про направлення до Комісії Подання, яке прийняте відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" або Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Перелік документів, які додаються до Подання, визначається Мін 'юстом, управлінням юстиції залежно від підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону.
Відповідно до п. 2 ст. 12 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках: а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання; б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності; в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили; г) закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав; д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою; е) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону; є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності; ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною четвертою статті 3 частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону; з) набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії; и) знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів; і) неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України.
Проте, для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, керуючись п. 2 (е) ст. 12 Закону України «Про нотаріат» необхідно встановлення та обґрунтування двох складових, а саме: грубого порушення закону/систематичного порушення закону при вчиненні нотаріальної дії та завдання у зв'язку із цим шкоди інтересам, правам осіб.
Тобто, при вирішенні питання про застосування такого крайнього заходу дисциплінарного стягнення як анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю обов'язковим є встановлення факту завдання шкоди інтересам держави та/або інтересам та правам інших осіб.
При цьому, завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій є обов'язковою обставиною, яка має бути встановлена органом, що вирішує питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю (як у випадку допущення нотаріусом неодноразового порушення чинного законодавства, так і у разі грубого порушення закону).
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 826/7176/17.
Статтею 10 Закону № 3425 визначено, що питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням відповідно Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.
Порядок внесення відповідно Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Міністерством юстиції України.
Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату може бути оскаржено до суду.
Згідно статті 12 Закону №3425, свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України зокрема, за поданням Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві га Севастополі у випадках: е) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.
За своєю сутністю передбачене пунктом "е" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону №3425 анулювання Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю за поданням відповідного управління юстиції у випадку неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян є мірою юридичної відповідальності, що застосовується до особи, яка має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю і порушила встановлений порядок її здійснення.
Отже, виходячи з змісту вищевказаного пункту закону, встановлення під час перевірки лише фактів порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону (без встановлення фактів одночасного завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян) не є підставою для анулювання свідоцтва, оскільки така підстава в законі відсутня.
Враховуючи наведене та те, що оскаржувані рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про припинення нотаріальної діяльності, прийнято на підставі наказу Міністерства юстиції України від 28.12.2019 року №4296/5, суд дійшов висновку про безпідставність таких рішення та наказів та наявність підстав для їх скасування.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову ( ч. 2 ст. 77, ч. 4 ст. 159 КАС України).
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного висновку з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Наведені положення ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб. За таких обставин відсутня необхідність застосування положень ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 10.03.2020 року №ПН934 позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 12612,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у межах вказаної суми.
Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 28.12.2019 року №4296/5 в частині:
- анулювати доступ приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Виконання наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (ч.3 наказу);
- направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю (ч. 4 наказу).
3. Визнати протиправним та скасувати подання Міністерства юстиції України, яке видане на підставі наказу Міністерства юстиції України від 28.12.2019 року №4296/5 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 28 липня 2008 року №6997.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю від 28 липня 2008 року №6997 ОСОБА_1 .
5. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 02 березня 2020 року №739/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 ».
6. Визнати протиправним та скасувати наказ Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03 березня 2020 року №334/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Обухівського районного округу Київської області ОСОБА_3 ».
7. Зобов'язати Міністерство юстиції України вчинити дії, спрямовані на поновлення ОСОБА_1 в відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України для вчинення дій та виконання обов'язків, передбачених Законом України «Про нотаріат».
8. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 612 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 13, ЄДРПОУ 00015622).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко