ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 травня 2020 року м. Київ № 640/6871/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною відмову відповідача від 21.02.2020 у проведенні позивачу перерахунку пенсії по заробітній платі працюючого народного депутата України на підставі довідки Апарату Верховної Ради України №15/13-279 (25950) від 04.02.2020;
зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію без встановлення обмежень максимального розміру пенсії на підставі довідки (листа) Апарату Верховної Ради України №15/13-279 (25950) від 04.02.2020 та зняти обмеження і виплачувати без обмежень із збереженням проценту нарахування пенсії на момент її призначення у розмірі 83 відсотків заробітної плати та 35 відсотків від прожиткового мінімуму, із збереженням проценту нарахування індексації пенсії з виплатою різниці між розмірами перерахованої та виплачуваної пенсії за минулий час з 21.02.2020;
стягнути з відповідача заборгованість по перерахунку пенсії у розмірі 589 803,84 грн. за період з 28.02.2017 по 30.06.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку зі збільшенням заробітної плати працюючого народного депутата України він набув право на перерахунок пенсії. Також наголошено на тому, що внесені зміни до Закону України «Про статус народного депутата України» не можуть поширюватись на народних депутатів України, пенсія яким призначена до набрання чинності змін до законодавства, крім того, такі зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено, що перерахунок пенсії відповідно до рішення суду вже було проведено, проте кошти будуть виплачені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649. Стосовно перерахунку пенсії на підставі поданої позивачем заяви від 05.02.2020 відповідач зазначив про відсутність підстав для перерахунку пенсії, виходячи із заробітної плати нині працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу, з посиланням на зміни у законодавстві про пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про статус народного депутата України».
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І), є інвалідом ІІ групи за захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, та з 10.04.2002 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до протоколу № 387 засідання комісії з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Кабінету Міністрів України від 08.12.2003 ОСОБА_1 встановлено з 26.11.2003 пенсію за особливі заслуги перед Україною по інвалідності та до призначеної йому пенсії відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України» встановлено надбавку згідно із Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» в розмірі 35% від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність.
ОСОБА_1 05.02.2020 подано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про перерахунок та виплату йому пенсії на підставі довідки (листа) Апарату Верховної Ради України № 15/13-279 (25950) від 04.02.2020.
За результатами розгляду заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 21.02.2020 №2600-0311-8/20471 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії по заробітній платі працюючого народного депутата України. Відмову відповідач обґрунтував тим, що відповідно до статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначеним Законом не передбачено перерахунків пенсій по заробітній платі працюючого народного депутата України.
Не погоджуючись із відмовою відповідача стосовно перерахунку його пенсії, а також вважаючи, що йому безпідставно не виплачено пенсію за попередні роки за рішенням суду, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про статус народного депутата України» визначає статус (права, обов'язки і відповідальність) народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами, встановлює правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень.
Положеннями частини першої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» передбачено, що гарантії трудових прав народного депутата встановлюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами України.
Згідно з частиною 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» (в реакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) при досягненні встановленого законом пенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом І або II групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 80 відсотків місячної заробітної плати нині працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу. Нарахування пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент призначення пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія за віком та по інвалідності збільшується на один відсоток наведеного вище заробітку, але не більше ніж до 90 (включно) відсотків зазначеного заробітку, без обмеження граничного розміру пенсії. Пенсія народному депутату виплачується в повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. У разі виходу на пенсію народному депутату виплачується грошова допомога в розмірі 12 місячних посадових окладів працюючого народного депутата за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України. У разі зміни розміру заробітної плати працюючим народним депутатам України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали зазначені обставини.
Абзацом шостим частини дванадцятої статті 20 цього Закону передбачено, що у разі зміни розміру заробітної плати працюючим народним депутатам відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється з усієї суми заробітної плати працюючих народних депутатів з дня виникнення права на перерахунок пенсій без обмеження граничного розміру пенсії.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Частиною першою статті 44 зазначеного Закону встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Отже, необхідною умовою для перерахунку пенсії є відповідна заява та документи, подані пенсіонером щодо розміру місячного заробітку за відповідною посадою станом на час звернення за перерахунком пенсії.
01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII, згідно з пунктом 28 якого визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій народним депутатам України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 5 «Прикінцевих положень» Закону України від 02.03.2015 № 213- VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Проте, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII внесені зміни до частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України», згідно з якою пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, в зв'язку із набуттям чинності вищезазначених Законів, норми частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України», що передбачали перерахунок пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення народного депутата втратили чинність.
При цьому, слід зауважити, що Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII не містить аналогічної норми, яка визначала б умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати народним депутатам України.
У пункті 5 «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213, зазначено лише про призначення пенсій, тобто це стосується осіб, які звертаються вперше про призначення пенсії.
Отже, новий порядок призначення та виплати пенсії, встановлений вищевказаними законами не поширюються на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності.
Таким чином, нова редакція статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа народних депутатів, яким пенсія призначена до набрання чинності цих законів.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати ій. Пунктом 1 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що виключно Законами України визначаються права та свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Згідно статей 22, 64 Конституції України передбачено, що право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. Тому, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Конституційний суд України у рішенні від 11.10.2005 №8-рп/2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження, а саме: звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.
Також, у своєму рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний суд України зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило статті 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Суд зазначає, визнання Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VII правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянин вважається скасуванням або обмеженням цих прав і свобод, а безпідставне поширення його на нове законодавство є порушенням статті 58 Конституції України. Зміни внесені до Закону України «Про статус народного депутата України» стосуються нових призначень пенсії, а не перерахунку раніше призначеної пенсії. При перерахунку пенсії позивачу має застосовуватися норма, яка діяла на момент призначення пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення.
При цьому, позивач має право на перерахунок пенсії органами Пенсійного фонду України на підставі поданих документів, зокрема довідок щодо розміру посадового окладу за відповідною посадою, з якої вийшов на пенсію станом на час здійснення перерахунку.
Згідно довідки (листа) Апарату Верховної Ради України № 15/13-279 (25950) від 04.02.2020 заробітна плата голови підкомітету станом на 01.01.2020 складає 53044,95 грн. на місяць, в тому числі: посадовий оклад 21651,00 грн., надбавка за інтенсивність праці 21651,00 грн., набавка за почесне звання 4330,20 грн., надбавка за науковий ступінь 5412,75 грн.
На підставі вказаної довідки позивачем подано 05.02.2020 заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок та виплату йому пенсії.
Таким чином, позивач у встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядку звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії.
Відповідач відмовляючи позивачу листом від 28.03.2018 № 17232/09 у здійснення перерахунку пенсії посилається виключно на положення статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України», до якої внесено зміни та якими не передбачено перерахунку пенсії по заробітній платі працюючого народного депутата України.
Інших обґрунтувань на підтвердження відсутності підстав для перерахунку позивачу пенсії відповідачем не наведено.
Крім того, слід зазначити, що оскільки позивачу пенсію призначено з 10.04.2002 та в цей момент не було введено обмеження максимального розміру пенсії, то перерахунок пенсії повинен здійснюватися без обмеження максимальним розміром.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. TheUnitedKingdom № 44277/98).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Виходячи з викладеного, суд вважає, що непроведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.
Таким чином, на підставі викладеного суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у проведенні позивачу перерахунку пенсії по заробітній платі працюючого народного депутата України на підставі довідки Апарату Верховної Ради України №15/13-279 (25950) від 04.02.2020.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
За вказаних вище обставин, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію без встановлення обмежень максимального розміру пенсії на підставі довідки (листа) Апарату Верховної Ради України №15/13-279 (25950) від 04.02.2020 і виплачувати без обмежень із збереженням проценту нарахування пенсії на момент її призначення у розмірі 83 відсотків заробітної плати та 35 відсотків від прожиткового мінімуму, із збереженням проценту нарахування індексації пенсії з виплатою різниці між розмірами перерахованої та виплачуваної пенсії за минулий час з 21.02.2020.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості по перерахунку пенсії у розмірі 589 803,84 грн. за період з 28.02.2017 по 30.06.2019 суд звертає увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019 по справі №640/6585/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки від 13.02.2018 № 15/12-252 (30358) із застосуванням максимального розміру пенсії у розмірі десяти прожиткових мінімумів без врахування 35 % від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність та у розмірі 83 відсотків пенсії за віком за 2017 рік та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без встановлення обмежень максимального розміру пенсії на підставі довідки (листа) Верховної Ради України від 13.02.2018 № 15/12-252 (30358) із збереженням проценту нарахування пенсії на момент її призначення у розмірі 83 відсотків заробітної плати та 35 відсотків від прожиткового мінімуму, із збереженням проценту нарахування індексації пенсії з виплатою різниці між розмірами перерахованої та виплачуваної пенсії за минулий час, з 28.02.2017 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повернуто.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019 видано 16.08.2019 виконавчий лист у справі №640/6585/19.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Амборським А.В. відкрито виконавче провадження №59838283 з примусового виконання виконавчого листа №640/6585/19, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 16.08.2019, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без встановлення обмежень максимального розміру пенсії на підставі довідки (листа) Верховної Ради України від 13.02.2018 № 15/12-252 (30358) із збереженням проценту нарахування пенсії на момент її призначення у розмірі 83 відсотків заробітної плати та 35 відсотків від прожиткового мінімуму, із збереженням проценту нарахування індексації пенсії з виплатою різниці між розмірами перерахованої та виплачуваної пенсії за минулий час, з 28.02.2017 року.
В межах зазначеного виконавчого провадження Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві повідомлено про виконання рішення суду від 27.05.2019 по справі №640/6585/19, а саме Управлінням перераховано пенсію позивачу без встановлення обмежень максимального розміру пенсії на підставі довідки (листа) Верховної Ради України від 13.02.2018 № 15/12-252 (30358) із збереженням проценту нарахування пенсії на момент її призначення у розмірі 83 відсотків заробітної плати та 35 відсотків від прожиткового мінімуму, із збереженням проценту нарахування індексації пенсії з виплатою різниці між розмірами перерахованої та виплачуваної пенсії за минулий час, з 28.02.2017 року.
Також зазначено, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» від 22.08.2018 №649, якою установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Управління повідомило, що заборгованість зі виплати перерахованої пенсії позивача обліковується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.
У зв'язку з викладеним, постановою державного виконавця від 22.11.2019 ВП №59838283 закінчено виконавче провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
З наявних матеріалів у справі, судом встановлено, що сума перерахованої пенсії позивача за період з 28.02.2017 по 30.06.2019 становить 589 803,84 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що заборгованість з виплати перерахованої пенсії на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019 по справі № 640/6585/19 відповідачем не виплачена по даний час, на момент подачі даного позову жодних рішень чи дій ним не вчинено.
У своєму відзиві відповідач підтвердив наявність боргу по перерахунку пенсії у розмірі 589 803,84 грн. перед позивачем за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019 та зазначив, що заборгованість буде виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (далі - Порядок №649).
Згідно пункту 3 цього Порядку боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Пунктом 4 Порядку № 649 визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Згідно із пунктом 6 Порядку № 649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
За приписами пункту 8 Порядку № 649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.
У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п'ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.
Пунктом 10 Порядку № 649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Відповідачем у даному випадку не надано належних і достатніх доказів та не доведено, що ним вживались необхідні дії на підставі Порядку № 649 щодо виконання рішення суду в частині виплати позивачу суми перерахованої йому пенсії у розмірі 589 803,84 грн.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Зокрема, у пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказано, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) від 03 травня 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Отже, право особи на отримання пенсії, а також сум перерахунку пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Стаття 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії та строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії передбачені статтями 44, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною першою статті 44 зазначеного Закону встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Як підтверджуєтеся матеріалами справи, позивач у встановленому статтями 44, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядку звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, до якої ним додано документи необхідні для здійснення відповідного перерахунку.
Водночас, держава в особі органів Пенсійного фонду України зобов'язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.
Обмеження виплати соціальних гарантій, нарахованих особі в порядку, передбаченому Законом, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави (Rechtstaat) та верховенства права. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Також суд зазначає, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що невиплата перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у Законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу. При цьому, позивач, отримуючи пенсію відповідно Закону, мав законні сподівання на своєчасне здійснення перерахунку пенсії у визначених законодавством випадках та виплату перерахованої пенсії без будь-яких обмежень.
Зазначені обставини свідчать про необхідність відновлення порушеного права позивача на отримання у повному обсязі належних йому сум пенсійних виплат, а саме суму перерахованої пенсії у розмірі 589 803,84 грн. за період з 28.02.2017 по 30.06.2019, яка відповідачем не виплачена.
При цьому, суд зауважує, що в даному випадку стягнення з відповідача невиплаченої суми перерахованої пенсії є виключними повноваженнями органу Пенсійного фонду, тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких коштів.
Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень з позовами до суду.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості по перерахунку пенсії у розмірі 589 803,84 грн. може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, відповідно до якої спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи викладене, на думку суду, з метою ефективного захисту порушеного права позивача слід стягнути з відповідача заборгованість по перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 589 803,84 грн. за період з 28.02.2017 по 30.06.2019.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 72-77, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.02.2020 у проведенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунку пенсії по заробітній платі працюючого народного депутата України на підставі довідки Апарату Верховної Ради України №15/13-279 (25950) від 04.02.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію без встановлення обмежень максимального розміру пенсії на підставі довідки (листа) Апарату Верховної Ради України №15/13-279 (25950) від 04.02.2020 та зняти обмеження і виплачувати без обмежень із збереженням проценту нарахування пенсії на момент її призначення у розмірі 83 відсотків заробітної плати та 35 відсотків від прожиткового мінімуму, із збереженням проценту нарахування індексації пенсії з виплатою різниці між розмірами перерахованої та виплачуваної пенсії за минулий час з 21.02.2020.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заборгованість по перерахунку пенсії у розмірі 589 803,84 грн. за період з 28.02.2017 по 30.06.2019.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя В.П. Шулежко