ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 травня 2020 року м. Київ № 826/17673/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ у м. Києві) щодо визнання протиправними дій щодо відмови у видачі довідки про розмір недоотриманої пенсії померлою матір'ю - ОСОБА_2 за період з серпня 2014 року по березень 2015 року, зобов'язання вчинити дії щодо видачі довідки про розмір недоотриманої ОСОБА_2 пенсії за зазначений період.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є мешканцем міста Донецьк, проте, у зв'язку із суспільно-політичною ситуацією на сході України, загостренням ситуації на непідконтрольній території, на даний час є внутрішньо переміщеною особою (переселенцем). Мати позивача - ОСОБА_2 залишилися проживати у м. Донецьку, у зв'язку із станом здоров'я не могла пересуватися самостійно та 09 березня 2015 року там же померла у віці 90 років.
Позивач вважає, що після померлої матері залишилася нарахованою Управлінням ПФУ Святошинського району м. Києва, але не виплаченою пенсія за період з серпня 2014 року по березень 2015 року, орієнтовно у сумі 15 196,96 грн. Оскільки з ОСОБА_2 на момент смерті жоден з членів сім'ї не проживав, а вона самостійно не мала фізичної можливості у зв'язку з похилим віком та станом здоров'я виїхати на підконтрольну Україні територію для оформлення відповідних документів та отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, востаннє вона отримала пенсію у липні 2014 року за місцем проживання.
На звернення позивача до органів ПФУ щодо виплати недоотриманої матір'ю пенсії було відмовлено, тому, на думку позивача, невиплачена сума увійшла до складу спадщини. Першою Київською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу щодо майна померлої ОСОБА_2 та надано запит до ГУ ПФУ у м. Києві щодо розміру недоотриманої ОСОБА_2 пенсії, проте у відповідь відповідачем повідомлено, що недоотримана пенсія відсутня.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач вважає, що ГУ ПФУ у м. Києві зобов'язано надати довідку про розмір недоотриманої ОСОБА_2 пенсії, тому звертається до суду з адміністративним позовом та просить його задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви відповідно до ухвал Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року та від 18 грудня 2018 року, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та усі наявні докази, зобов'язано відповідача надати належним чином завірені відомості за формою В1-М за період з серпня 2014 року по березень 2015 року про отримання ОСОБА_2 пенсії та належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
Від відповідача 18 березня 2019 року надійшла завірена копія пенсійної справи позивача ОСОБА_1., витребувана довідка щодо ОСОБА_2 не надходила, як не надано суду й відзиву на позовну заяву.
Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (частина друга статті 77, частина четверта статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, позивач - ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 та з 25 липня 2018 року рахується як внутрішньо переміщена особа, фактично проживає у АДРЕСА_2 , про що видано довідку №12829 від 25 липня 2018 року.
Мати позивача - ОСОБА_2 , залишилася проживати на тимчасово непідконтрольній Україні території м. Донецька, де ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть від 19 вересня 2015 року серії НОМЕР_1 (актовий запис 14050), видане відділом реєстрації смерті у м. Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління у місті Києві.
Як вважає позивач, після смерті матері залишилася нарахована, проте не виплачена пенсія за період з серпня 2014 року по березень 2015 року, орієнтовно у сумі 15 196,96 грн., яка знаходиться в Управлінні Пенсійного фонду Святошинського району міста Києва.
При цьому, позивач зазначає, що за життя ОСОБА_2 не мала можливості у зв'язку з важкою хворобою самостійно пересуватися та, відповідно, оформити статус внутрішньо переміщеної особи на підконтрольній території України, тому позивач сам звертався до пенсійних органів щодо виплати пенсії ОСОБА_2 у серпні 2015 року, проте отримав відповідь, що у листопаді 2014 року Уряд України згідно постанови КМУ №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» призупинив фінансування бюджетних установ та соціальних виплат на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей до повернення згаданих територій під контроль органів державної влади.
За заявою позивача Першою Київською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу щодо майна померлої ОСОБА_2 та, одночасно, надано запит до ГУ ПФУ у м. Києві щодо розміру недоотриманої ОСОБА_2 пенсії, проте у відповідь листом від 05 червня 2018 року відповідачем повідомлено, що недоотримана пенсія відсутня.
Позивачем у свою чергу направлено до Голови Правління Пенсійного фонду України заяву, отриману 27 червня 2018 року, з проханням посприяти в отриманні довідки про розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .
У відповідь листом від 16 липня 2018 року Департаментом пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України повідомлено, що недоотримана пенсія ОСОБА_2 , яка належить до сплати, станом на липень 2018 року відсутня.
Також листами ГУ ПФУ в м. Києві від 11 липня 2018 року №37488/02/П-3261, №63019/02/П-3261/1 позивачу повідомлено, що виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 можливо провести за умови, якщо сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку із смертю, входить до складу спадщини.
Позивач повторно звернувся до голови Правління Пенсійного фонду України з листом від 25 липня 2018 року щодо сприяння у видачі довідки про суму недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , на який отримав відповідь від 08 серпня 2018 року про те, що вичерпні відповіді вже надавалися раніше.
Окрім зазначеного, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження від 04 березня 2019 року в частині зобов'язання відповідача надати докази витребувано відомості щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Листом від 13 березня 2019 року №51773/02 відповідачем повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Водночас, ОСОБА_2 на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві не перебувала та пенсію не отримувала, а за даними центральної бази даних одержувачів пенсій ОСОБА_2 перебувала на обліку та отримувала пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Маріуполі.
У цьому зв'язку, судом листом від 17 березня 2020 року №826/17673/18/5060/20 запитано у Пенсійного фонду України підтвердження інформації щодо перебування на обліку та отримання пенсії ОСОБА_2 в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Маріуполі Донецької області, а також відомості стосовно наявності нарахованої та недоотриманої пенсії за період з серпня 2014 року по березень 2015 року.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 02 квітня 2020 року повідомлено, що в результаті додаткового вивчення матеріалів справи ОСОБА_2 встановлено, що зазначена громадянка на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві не перебувала та пенсію не отримувала. Електронна справа ОСОБА_2 надійшла до відповідача з Ленінського району м. Донецька в серпні 2015 року для виплати допомоги на поховання. Згідно електронної бази даних пенсій ОСОБА_2 останнього разу отримувала пенсію у м. Донецьку в липні 2014 року та її знято з обліку 01 листопада 2014 року. Надати відомості за формою В1-М за період з серпня 2014 року по березень 2015 року про отримання ОСОБА_2 пенсії немає можливості у зв'язку із знаходженням їх на тимчасово окупованій території.
Також судом отримано лист від Департаменту Пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 13 квітня 2020 року, з якого вбачається, що відповідно до пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, Пенсійний фонд України організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддями у відставці.
Пенсійний фонд України не здійснює безпосередньо призначення, перерахунку і виплату пенсій, тому не є належним розпорядником інформації щодо пенсійного забезпечення осіб, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України. Пенсійні справи зберігаються за місцем перебування на обліку пенсіонерів. Відомості за формою В1-М у період виплати пенсій зберігаються у виплатних об'єктах поштового зв'язку із забезпеченням їх схоронності та після закінчення виплатного періоду залишаються у поштамті, вузлі (центрі) поштового зв'язку.
За інформацією, наявною в Пенсійному фонді України, ОСОБА_2 перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .
Оригінал пенсійної справи та відомості за формою В1-М, на підставі яких здійснювалося призначення та виплата пенсії ОСОБА_2 , залишилися на тимчасово окупованій території. Інформація щодо її збереження чи місця знаходження на даний час відсутня.
Згідно інформації з електронної бази даних одержувачів пенсій виплату пенсії ОСОБА_2 . Управлінням ПФУ в Ленінському районі м. Донецька останній раз здійснено в липні 2014 року. Переведення виплати пенсії ОСОБА_2 на контрольовану українською владою територію не здійснювалося.
ГУ ПФУ в м. Києві (Святошинський район) на базі електронної пенсійної справи у вересні 2015 року здійснено виплату допомоги на поховання ОСОБА_2 , отримувачем допомоги зазначено ОСОБА_3 .
Із встановлених обставин суду зрозуміло, що за життя громадянка ОСОБА_2 була зареєстрована та отримувала пенсійні виплати по липень 2014 року включно, які нараховувалися Управлінням ПФУ в Ленінському районі м. Донецька, на підконтрольній Україні території як внутрішньо переміщена особа ОСОБА_2 самостійно або в інший спосіб не реєструвалася та із зазначеного приводу не зверталася, пенсійна справа до контрольованої українською владою території не передавалася, нарахування та акумулювання пенсії з серпня 2015 року не здійснювалося.
Суд зазначає також, що недоотримана пенсія у зв'язку зі смертю пенсіонера виплачується відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір недоотриманої пенсії визначається за період, початок якого рахується від дня звернення за пенсією з урахуванням норм статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки перед зверненням за пенсією, але не більше, ніж по місяць смерті пенсіонера включно, тобто за три роки з моменту звернення спадкоємця з усіма необхідними документами до органів Пенсійного фонду.
У разі відсутності членів сім'ї або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Відповідно до частини першої статті 46 зазначеного Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Датою звернення за отриманням пенсії у випадках смерті пенсіонерів є дата звернення осіб, які мають право на виплату недоотриманої пенсії, з усіма необхідними документами.
Як повідомлено Департаментом пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України, недоотримана пенсія ОСОБА_2 , яка належить до сплати, станом на липень 2018 року відсутня.
Отже, ураховуючи те, що позивач звернувся з позовом до ГУ ПФУ в м. Києві, суд не знаходить протиправності у діях відповідача щодо відмови позивачу у видачі довідки про розмір недоотриманої пенсії померлою матір'ю - ОСОБА_2 за період з серпня 2014 року по березень 2015 року, оскільки на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві остання не перебувала, зазначеним органом не нараховувалася та не виплачувалася пенсія ОСОБА_2 за життя, при цьому відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно з положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається одержувачем до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Відповідно, відсутні й підстави для зобов'язання відповідача до вчинення тих дій, про які просить в адміністративному позові позивач.
За таких обставин, виходячи з обставин та обґрунтувань позовних вимог позивачем, правових підстав для задоволення позову в цілому суд не знаходить.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Також, суд вважає за необхідне зазначити також, що, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягають відшкодуванню лише при задоволенні позову.
Також суд вбачає за доцільне зазначити, що положення пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки визначені зазначеною нормою процесуальні строки для вчинення упродовж розгляду справи окремих процесуальних дій учасниками процесу спливли до набрання чинності зазначеною нормою.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 : адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368, тел.0444867794.
Суддя В.І. Келеберда