ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 травня 2020 року м. Київ № 640/21598/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві
до ОСОБА_1
простягнення заборгованості в розмірі 34 258 131,55,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - позивач та/або ГУ ДФС у м. Києві/контролюючий орган) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач та/або ОСОБА_1 ) та просить суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг в сумі 34 258 131, 55 грн.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що станом на час звернення до суду у фізичної особи ОСОБА_1 обліковується податковий борг в сумі 34 258 131, 55 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб. Контролюючий орган вказав, що податковий борг виник на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 29.02.2012 року №0004341740.
Відповідачем відзив на позовну заяву до суду не надано, заяв та клопотань до суду не надходило, ухвалу суду від 17.01.2019 року відправлено на адресу вказану у позовній заяві, проте поштовий конверт повернувся з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві та є платником податків.
Відповідно довідки ГУ ДФС у м. Києві від 29.11.2018 року №36702/9/26-15-17-03-25 відповідач має податковий борг у розмірі 34 258 131, 25 грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування.
Окрім цього, в наведеній довідці вказано про те, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що 29.02.2012 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004341740, яким збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 34 258 131, 55 грн. (далі - податкове повідомлення-рішення).
Зазначене повідомлення-рішення скеровано відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане відправлення повернуто до контролюючого органу із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
В подальшому, ГУ ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 27.08.2018 року №159808-17, яку скеровану відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 . Поштовий конверт із зазначеним відправленням повернувся до контролюючого органу із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Перевіряючи наявність підстав для стягнення з відповідача податкового боргу суд зверне увагу на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із положеннями пункту 58.1 статті 58 ПК України у редакції чинній станом на час винесення податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0004341740 від 29.02.2012 року у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положення пункту 58.3 статті 58 передбачали, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Разом з цим, приписи пунктів 42.1, 42.2 статті 42 ПК України встановлюють, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що податкове повідомлення-рішення є належним чином вручене, якщо воно надіслане за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
В свою чергу, згідно із положеннями пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Як вже було вказано судом вище, як податкове повідомлення-рішення так і податкова вимога скерована відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .
Між тим, ГУ ДФС у мсті Києві не надано до суду жодних належних та достатніх доказів на підтвердження того, що адреса: АДРЕСА_1 є податковою адресою відповідача, в розумінні положень ПК України. Також, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин фактичного проживання відповідача за наведеною адресою.
Натомість, в матеріалах справи наявна інформація про реєстрацію місця проживання особи № НОМЕР_1 від 28.11.2018 року, відповідно до якої за інформацією Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької РДА ОСОБА_1 зареєстрований з 09.03.2006 року по дату надання довідки за адресою: АДРЕСА_2 .
У відповідності до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року, у редакції станом на час надання довідки, визначено, що довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання особи, а реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Підсумовуючи наведене, з урахуванням положень ПК України суд приходить до висновку, що податковою адресою відповідача є: АДРЕСА_2 . Суд наголошує, що доказів зворотного позивачем до суду не надано. Більше того, суд з метою повного та всебічного розгляду справи здійснено пошук за р.н.о.к.п.п. у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за наслідком чого відомості із таким р.н.о.к.п.п. у ньому відсутні.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом в ході розгляду обставини суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 року №0004341740 та податкова вимога форми «Ф» від 27.08.2018 року №159808-17 не є належно врученими документами відповідачу, в розумінні ПК України, що в свою чергу, є підставами для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись статтями 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , відомості щодо проживання надані ГУ ДФС у м. Києві: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України
Суддя М.А. Бояринцева