ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 травня 2020 року м. Київ № 640/12727/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд: визнати противоправною бездіяльність ГУ ПФУ в місті Києві щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2019 позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що мав достатній стаж для набуття права на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Проте Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило у призначенні пенсії за вислугу років з мотивів відсутності у нього права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки на момент звільнення він не досяг 45-ти річного віку та не мав 25 років страхового стажу.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача щодо не призначення йому пенсії за вислугу протиправною, а своє право на пенсійне забезпечення порушеним.
Відповідач, надавши відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», все необхідні документи подаються до органів пенсійного фонду уповноваженими органами, документи передбачені вказаним порядком до ГУ ПФУ в місті Києві для розгляду не надходили. Також відповідач зазначає, що позивач не має права на отримання пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , оскільки на момент звільнення він не мав 25 років страхового стажу у календарних роках.
Представником позивача до суду подано відповідь на відзив, де останній зазначив про відсутність жодних порушень при поданні документів до відповідача для призначення пенсії за вислугу років. Його вислуга на час звільнення в запас станом на 08.08.1999 становить 33 роки. Редакція пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» змінювалась, міняючи при цьому умови і підстави права на пенсію за вислугу років, тому прзивач має право на пенсію за вислугу років.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_1 він проходив службу в Збройних Силах з 05.08.1981 по 08.07.1999 ( всього 18 років 3 дні).
Наказом Національного науково-дослідного центру оборонних технологій і воєнної безпеки України по стройовій частині від 05.07.1999 № 75 підполковника, заступника начальника науково-дослідного відділу Національного науково-дослідного центру оборонних технологій і воєнної безпеки України ОСОБА_1 звільнено в запас з 08.08.1999 (у віці 34 роки) за пунктом 65 підпункт «В» (за станом здоров'я), календарна вислуга - 18 років 00 місяці 3 дні.
19.07.2018 до ГУ ПФУ в місті Києві Київським міським військовим комісаріатом за № 5190/Фа 156952 направлено подання з документами для призначення пенсії (календарна вислуга років станом на дату звільнення зі служби 08.08.1999 - 18 років 03 дні). Серед документів наданих для розгляду наявна також заява позивача від 19.07.2018 до ГУ ПФУ в місті Києві про призначення пенсії за вислугу років.
За результатом розгляду документів для призначення пенсії за вислугу років відповідачем було прийняте рішення від 06.09.2018 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, з підстави відсутності у позивача календарної вислуги для призначення пенсії за вислугу років. (на день звільнення зі служби 08.08.1999 позивач мав 18 років календарної вислуги).
Вказане рішення позивачем не оскаржувалося, що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача № 2601038461.
19.06.2019 позивач звернувся до відповідача з адвокатським запитом за № 68286.
Вказаний запит, у справі відсутній, однак, дана обставина підтверджується копією листа ГУ ПФУ в м. Києві від 25.06.2019 № 138368/02, яким надано відповідь на нього.
Листом відповідача від 25.06.2019 № 138368/02 позивачу надане роз'яснення п. «б» ст. 12 Закону України № 2262-ХІІ: пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день служби 45-річного віку при наявності у них страхового стажу 25 років і більше. Оскільки на день звільнення зі служби позивач не досяг 45-річного віку та не мав 25 років страхового стажу, підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років..
Вказане роз'яснення від 25.06.2019 позивач вважає відмовою у призначенні пенсії за вислугу років про, що зазначає в абзаці першому позовної заяви, а своє право на пенсійне забезпечення порушеним у зв'язку з чим звернувся до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію та членів їх сімей визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"(далі - Закон №2262-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до ст.2 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону №2262-XII.
З 01.01.2007 року функції з призначення та виплати пенсій особам, яким пенсія призначена на підставі Закону України № 2262, передано органам Пенсійного фонду України.
Так, за приписами ст.10 Закону №2262-XII призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст. 48 Закону № 2262-XII заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким врегульовано питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, пунктом 1 Порядку № 3-1 передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-XII, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України.
Згідно п. 12 Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
Згідно з п. 7, 12 вищезазначеного Порядку № 3-1 для призначення пенсії за вислугу років уповноваженим структурним підрозділом Міністерства оборони подаються, зокрема, такі документи: заява про призначення пенсії (додаток 1);
грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення,які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію);документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону; довідка МСЕК про визнання особи інвалідом;копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк"; копія паспорта.
У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
В свою чергу, у відповідності до п. 14 Порядку № 3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Згідно п. 16 Порядку № 3-1 при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії:
перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів;
перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.
Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
За приписами п. 17 Порядку № 3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить, що існує певна процедура призначення пенсій за Законом № 2262-XII, яка передбачає звернення особи, яка вважає наявним у себе права на призначення певного виду пенсії, з заявою до головного управління Пенсійного фонду України в області через уповноважений структурний підрозділ Міністерства оборони України.
Таким чином, суд зауважує, що законодавцем визначено, що органи Пенсійного фонду України після отримання через уповноважені органи подання з документами та заявою про призначення пенсії за вислугу років розглядають їх та приймають рішення про призначення або відмову у призначення пенсії, в даному випадку, тим категоріям осіб, на яких поширюється дія закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Матеріалами справи встановлено, що за результатом розгляду подання Київського міського військового комісаріату та документів для призначення пенсії за вислугу років відповідачем було прийняте рішення від 06.09.2018 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, з підстав відсутності у останнього календарної вислуги для призначення пенсії за вислугу років. (на день звільнення зі служби 08.08.1999 позивач мав 18 років календарної вислуги).
19.06.2019 до відповідача надійшов адвокатський запит, а не подання уповноваженого органу з документами, передбачене Порядком № 3-1, який також був розглянутий відповідачем та надана відповідь від 25.06.2019 № 138368/02.
Між тим, у позовній заяві позивач просить суд, зокрема, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії за вислугу років відповідно до закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
При цьому, суд зазначає, що бездіяльність - це пасивна дія суб'єкта владних повноважень або його посадової чи службової особи, що має на меті ігнорування вимог особи, з якими остання звернулась до такого суб'єкта владних повноважень або його посадової чи службової особи.
Разом з тим, як вже було зазначено судом, відповідачем як за результатом розгляду документів про призначення пенсії за вислугу років було прийняте рішення від 06.09.2018 про відмову у призначенні пенсії, так і при розгляді адвокатського запиту надана в відповідь листом від 25.06.2019 № 138368/02, з огляду на що суд не знаходить підстав бездіяльності відповідача з даного приводу,
Натомість позивачем рішення відповідача від 06.09.2018, про відмову у призначенні пенсії за вислугу років не оскаржувалось.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, судом не встановлено бездіяльності з боку відповідача, яка привела до порушення прав та законних інтересів позивача, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та, відповідно, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись, ст. ст. 2, 19, 77, 90, 139, 194, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур