27 травня 2020 р. справа № 480/1455/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бондаря С.О.
за участю секретаря судового засідання - Ломакіної К.І.
представника позивача - Гриценка Б.М.
представника відповідача - Сєдєлєвої Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/1455/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу від 10.01.2020 №18-970/16-20-СГ, яким йому відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої натериторії Бранцівської сільської ради Краснопільського району Сумської області, кадастровий номер 5922380400:03:002:0368. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуваним наказом Головне управління Держгеокадастру у Сумській області відмовило йому у затвердженні проекту, посилаючись на те, що бажана до відведення земельна ділянка відносилась до земель колективної власності КСП "ім.Парижської комуни". Проте така підстава відмови не передбачена нормами Земельного кодексу України.
Представник відповідача подав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що наказом від 10.01.2020 №18-970/16-20-СГ відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бранцівської сільської ради Краснопільського району Сумської області, кадастровий номер 5922380400:03:002:0368, оскільки бажана до відведення земельна ділянка знаходиться у колективній власності КСП "ім.Парижської комуни". Згідно Інформаційної довідки відділу у Лебединському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 08.01.2020 № 81/413-20 зазначено, що форма власності землі - колективна, згідно державного акту на право колективної власності на землю СМ № 15 від 15.02.1995 виданого припиненому колективному сільськогосподарському підприємству "ім.Парижської комуни". Також відповідач заперечує проти позовних вимог щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект на розроблення проекту землеустрою, оскільки затвердження проекту землеустрою є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру у Сумській області і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень (а.с. 22-23).
Ухвалою суду від 05.03.2020 відкрито провадження та призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно з ухвалою від 15.04.2020 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою від 27.05.2020 суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.
Представник позивача Гриценко Б.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача Сєдєлєва Т.А. проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази у їх сукупності, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 13.11.2019 №18-16399/16-19-СГ надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бранцівської сільської ради Краснопільського району Сумської області (а.с.7).
Позивачем був розроблений проект землеустрою та отриманий висновок експерта державної експертизи, яким був погоджений проект землеустрою.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 10.01.2020 №18-970/16-20-СГ ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бранцівської сільської ради Краснопільського району Сумської області.
Підставою відмови стало те, що бажана до відведення земельна ділянка знаходиться у колективній власності КСП "ім.Парижської комуни". Відповідно до п. 21 розділу Х перехідних положень Земельного кодексу установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності) вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані (а.с.5).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 ЗК України.
Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Згідно з ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч.5 ст.186-1 ЗК України).
Згідно з ч. 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 10.01.2020 № 18-970/16-20-СГ, відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки бажана для відведення земельна ділянка відносилась до земель колективної власності КСП «ім.Парижської комуни» (а.с. 5). Суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Підпунктом 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Отже відповідач може передати у власність або у користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення лише державної власності.
Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Відповідно до п. 2 Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Статтею 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено, що організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.
Таким чином, суд зазначає, якщо землі колективної власності не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження такими землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного ст. 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності.
Із прийняттям Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, законодавець виключив із форм власності на землю окремі форми, режим яких встановлювався раніше діючим Земельним кодексом України від 18.12.1990 № 561-ХІІ, таких як колективна власність.
У той же час, в процесі реформування земельного законодавства законодавцем не передбачено ніяких перехідних положень щодо права колективної власності осіб, які набули таке право до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, а саме - не урегульовано питання процесу припинення права колективної власності на земельну ділянку та її подальший перехід у державну чи комунальну власність, не встановлений орган, уповноважений приймати рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність тощо.
Відсутність будь-якого законодавчого врегулювання цього питання не дозволяє дійти висновку, що землі колективної власності автоматично переходять у державну власність.
Водночас, відсутність регулювання та визначеності на законодавчому рівні не може бути перешкодою для реалізації права власності на підставі чинного державного акту.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (втратив чинність згідно із Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
При цьому, п. 7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року встановлено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Таким чином, зміни, які відбулися в земельному законодавстві після видачі державного акту на право колективної власності на землю, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06.06.2018 в справі № 816/1618/17.
Крім того Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 № 2498-VIII розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21 такого змісту: "Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформаційної довідки міжрайонного управління у Великописарівському та Краснопільському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 08.01.2020 №81/413-20, форма власності на землю - колективна, земельна ділянка знаходиться у колективній власності КСП "ім. Парижської комуни" (а.с. 27).
Також в матеріалах справи міститься державний акт на право колективної власності на землю серії СМ № 15 від 15.02.1995, відповідно до якого в колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству "ім. Парижської комуни" с. Бранцівка було передано землі на території Бранцівської сільської ради Краснопільського району Сумської області загальною площею 2457,4 гектарів, до масиву яких входить і спірна земельна ділянка (а.с.29-30).
При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували припинення права власності на землю на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії СМ № 15 від 15.02.1995.
Таким чином земельна ділянка, щодо якої позивач просив затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, не належить до земель державної власності, а належить до земель колективної власності, у зв'язку з чим у Головного управління Держгеокадастру у Сумській області відсутні повноваження для розпорядження вказаною земельною ділянкою.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу від 10.01.2020 №18-970/16-20-СГ та зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бранцівської сільської ради Краснопільського району Сумської області, кадастровий номер 5922380400:03:002:0368.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу від 10.01.2020 №18-970/16-20-СГ та зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бранцівської сільської ради Краснопільського району Сумської області, кадастровий номер 5922380400:03:002:0368 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Бондар
Повний текст рішення складений 29.05.2020.