ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
27 травня 2020 року м. Київ № 640/10945/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовом Законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2
до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зубко Ірини Іванівни Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Олени Павлівни
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
Законний представник неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якому просить :
Визнати незаконними і неправомірними дії з вчинення нотаріусом Зубко Іриною Іванівною посвідчувального напису на договорі іпотеки № РML-008/085/2005 від 21 грудня 2005 року і його реєстрацій за номером 6559 в реєстрі та визнати недійсним посвідчувальний напис нотаріуса Зубко Ірини Іванівни на договорі іпотеки № РML-008/085/2005 від 21 грудня 2005 року, що зареєстрований в реєстрі за номером 6559.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49762535 від 20 листопада 2019 року, що винесене та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно нотаріусом Івановою Оленою Павлівною на підставі інформації про реєстрацію дії з незаконного посвідчення нотаріусом Зубко Іриною Іванівною договору іпотеки № РML-008/085/2005 від 21 грудня 2005 року за номером в реєстрі 6559.
Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п.24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як слідує з позовної заяви, підставою позову заявник зазначає захист порушених прав на користування житловим приміщенням та майнових інтересів дитини внаслідок незаконних дій з вчинення нотаріусом Зубко І .І, посвідчувального напису, тобто дії з посвідчення договору іпотеки № РML-008/085/2005 від 21 грудня 2005 року і його реєстрацій за номером в реєстрі 6559 без отримання обов'язкового попереднього дозволу на вчинення правочину від органу опіки та піклування; та незаконного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49762535 від 20 листопада 2019 року, що винесене та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно нотаріусом Івановою О.П. на підставі незаконної реєстрації факту посвідчення іпотечного договору нотаріусом Зубко І.І .
Так, 7 вересня 2005 року, у зв'язку з придбанням матір'ю позивача ОСОБА_6 на спільні кошти сім'ї житлової квартири в АДРЕСА_1 . у її неповнолітніх дітей - тобто позивача ОСОБА_1 (2004 р.н) та ОСОБА_7 (1994 р.н.) виникли права на проживання в даній квартирі.
21 грудня 2005 року між ОСОБА_6 та АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступник - ПАТ "ОТП Банк", було підписано договір іпотеки № РМL-008/085/2005, де предметом іпотеки зазначено вищевказану квартиру.
З моменту посвідчення та реєстрації вищевказаного договору іпотеки нотаріусом Зубко 1.1. були порушені права малолітніх дітей на проживання та користування житловою квартирою, зокрема і права позивача. Порушення прав позивача тривалі в часі та існують на теперішній час.
Також заявник посилається на положення Сімейного кодексу України, Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", Закону України "Про охорону дитинства".
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З огляду на те, що позовна заява, з якою звернувся позивач, не містить публічно-правового спору, суд зазначає, що такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зубко Ірини Іванівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Олени Павлівни про визнання протиправними дій, скасування рішення.
2. Копію ухвали разом з адміністративним позовом та доданими до нього документами надіслати позивачу.
3. Роз'яснити, що позивач має право звернутися до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства із заявою в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Р.О. Арсірій