Справа №339/116/20
140
2-а/339/5/20
29 травня 2020 року м. Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Головенко О. С.
секретаря судового засідання Латик В.Є.
з участю відповідача поліцейського Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Костецького Р. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Костецького Ростислава Ігоровича, Головного територіального управління національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсною та скасувати постанову серії БАА №500908 від 27 січня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 27 січня 2020 року біля 16 год. він, керуючи автомобілем марки Мерседес Бенц Спринтер д.н.з. НОМЕР_1 рухався зі станції СТО на повороті у с.Рахиня по вул. Антоновича у м.Долина Івано-Франківської області в напрямку м.Болехів та наздогнав поліцейський автомобіль, який рухався в попутньому напрямку.
Біля автозаправки «ОККО» вул.Антоновича у м.Долина Івано-Франківської області поліцейський автомобіль включив проблискові маячки, тому він зупинився позаду поліцейського автомобіля. Із салону автомобіля з сторони пасажира вийшов працівник поліції, який був без головного убору, без желетки та нагрудного жетона поліцейського. Він не представився і на його вимогу назвав лише ім'я.
На вимогу працівника поліції він пред"явив посвідчення водія та працівник поліції повідомив, що він порушив ПДР України, оскільки повернув із заправки на ліво на заборонений знак повертати вліво і за це повинен сплатити штраф в розмірі 255 грн. Він повідомив, що їхав позаду їх автомобіля і з заправки не повертав. При ньому працівник поліції ніяких документів не складав та дозволив поїхати з місця зупинки.
14 квітня 2020 року з Болехівського міського ВДВС отримав постанову ВП 61717591 від 03 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження та стягнення 510 грн. штрафу, а також 230 грн. та 51 грн. за невиконання постанови поліцейського по добровільній сплаті основного боргу.
На його вимогу Болехівський міський ВДВС 22 квітня 2020 року без супровідного листа представив йому копію оскаржуваної постанови.
Позивач зазначає, що оскаржувана постанова на місці зупинки не складалася. У вказаній постанові зазначено, що він відмовився від її підпису та немає відмітки, що йому роз'яснено права та строк оскарження. Фіксація порушення не могла здійснюватися, оскільки він нічого не порушив. Жодних доказів порушення не предоставлено.
27 квітня 2020 року ухвалою суду провадження у зазначеній справі відкрито, поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом та витребувано від Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП згідно постанови №500908 від 27 січня 2020 року.
В зв"язку з невиконанням вимог суду, 12 травня 2020 року ухвалою суду повторно витребувано вказану адміністративну справу.
В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с.19).
Такі не суперечать вимогам ст.194 КАС України, за якою учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник головного територіального управління національної поліції в Івано-Франківській області в судове засідання не з"явився повторно, повідомлений завчасно про час та місце розгляду справи.
Як зазначено в ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді.
12 травня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позов від представника відповідача ГУНП в Івано-Франківській області Корнутій М.В., в якому просить в задоволенні позову відмовити. Такі заперечення щодо позову обгрунтовує тим, що зупинивши транспортний засіб, відповідач підійшов до автомобіля, представився належним чином та проінформував позивача про порушення ПДР України та просив пред'явити документи. Водій надав документи на огляд, працівник поліції, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, роз'яснив позивачу права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, заслухавши пояснення водія, розглянув та виніс оскаржувану постанову, після чого зачитав позивачу. Від підпису постанови водій відмовився. Відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством (а.с.27-28).
Відповідач - поліцейський Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Костецький Р. І., надаючи пояснення суду, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки позивач в дійсності порушив вимоги ч.1 ст. 122 КУпАП, оскільки м.Долина, керуючи автомобілем Мерседес Бенц Спрінтер р.н. НОМЕР_1 при виїзді з АЗС «ОККО» здійснив поворот ліворуч в зоні дії знаку 4.2 «Рух праворуч».
В матеріалах справи, окрім постанови, немає інших доказів на підтвердження винуватості позивача, відеофіксація не велася, оскількиправопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі.
Суд, вислухавши вступне слово відповідача поліцейського Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Костецького Р. І., повно та всебічно з"ясувавши обставини справи, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, надавши їм оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності і ін.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 27 січня 2020 року поліцейським Долинського ВП Костецьким Р.І. винесено постанову БАА №500908 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 255 грн. за ч.1 ст. 122 КУпАП, яку позивач оскаржив.
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 27 січня 2020 року о 16 год. 14 хв. по вул.Антоновича, 54 м.Долина, керуючи автомобілем Мерседес Бенц Спрінтер р.н. НОМЕР_1 , при виїзді з АЗС «ОККО» здійснив поворот ліворуч в зоні дії знаку 4.2 «Рух праворуч» (а.с.8).
Вказана постанова є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правовими положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Позивач, заперечуючи факту вчинення ним правопорушення, посилається на відсутність належних доказів на підтвердження його винуватості.
Зокрема, оскаржуючи вказану постанову, вказував на те, що правопорушення не вчиняв та не порушував ПДР України.
Тому суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в силу вимог частини 2 ст.77 КАС України повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача.
Так, за змістом статті 31 Закону " Про дорожній рух", поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Як ствердив відповідач ОСОБА_2 , матеріали вказаної адміністративної справи справи складаються тільки з постанови.
Отже, доказів того, що позивач, керуючи автомобілем здійснив поворот на заборонений знак, зокрема, пояснень свідків, інформації з технічних засобів в автоматичному режимі, відповідачем до матеріалів справи не долучено.
Із всіх доказів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення в матеріалах справи є лише постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1933080 від 03.01.2020, яка підлягає дослідженню судом в зв"язку з тим, що є предметом оскарження.
Окрім того, слід зазначити, що навіть на дві вимоги суду( з цього приводу виносилась двічі ухвала про витребування доказів) відповідач так і не надав матеріали адміністративної справи, на підставі яких працівник поліції виніс постанову та прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. ( а.с. 11-16, 21-22, 32)
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та зазначено про необхідність з"ясовування всіх обставин, перелічених у ст. 280 КУпАП. Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, порушення позивачем ПДР України не знайшли свого відображення в оспорюваній постанові, беручи до уваги, що відповідачем не надано будь-яких належних та достовірних доказів, які б підтверджували факти вчинення адміністративного правопорушення позивачем, а сама по собі оскаржувана постанова, без інших належних та допустимих доказів, не може свідчити про факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного, керуючись ст.2,9, 241-246, 286 КАС України суд,-
ухвалив:
Позов задоволити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА№500908 від 27 січня 2020 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу розміром 255 (двісті п"ятдесят п'ять) гривень за ч. 1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Болехівський міський суд.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання :
Позивач: ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ради Івано-Франківської АДРЕСА_2 .
Відповідач: поліцейський Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Костецький Ростислав Ігорович - вул. Яворницького, м.Долина Івано-Франківської області.
Головне територіальне управління національної поліції в Івано-Франківській області - вул. Академіка Сахарова, м.Івано-Франківськ Івано-Франківської області.
Суддя Головенко О.С.