Справа № 214/2311/20
2/214/1792/20
про витребування доказів
28 травня 2020 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Євтушенка О.І.,
секретар судового засідання - Єременко К.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Павленка Вадима Вікторовича про витребування доказів по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 та її представника - адвоката Павленка Вадима Вікторовича до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю, -
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Павленко В.В. звернулися до суду з позовною заявою 01 квітня 2020 року, в якій просять суд визначити місце проживання малолітнього сина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 17 квітня 2020 року відкрито загальне позовне провадження по справі з призначенням підготовчого судового засідання.
Під час підготовчого провадження представник позивача - адвокат Павленко В.В. подав клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати зі Служби у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради висновок про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_1 . В обґрунтування клопотання зазначив, що заявлений ним доказ може підтвердити обставини, на які він посилається в обґрунтування пред'явлених вимог. Самостійно надати такий висновок він не має можливості у зв'язку з відмовою служби у справах дітей з посиланням на ст.19 СК України. Розгляд клопотання просить проводити без його участі, заявлені вимоги підтримав та наполягав на витребуванні доказів.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим належним чином, повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з дією карантину та неможливістю повернення до України з Республіки Білорусь, де він перебуває на даний час, з причини відсутності авіасполучень між країнами за діючих обмежень.
Представники третіх осіб - Біла А.В., та ОСОБА_4 , кожен окремо, подали заяви про розгляд цивільної справи в підготовчому судовому засіданні без фіксації технічними засобами.
Так, Європейський Суд з прав людини у справі «Зубац проти Хорватії» (ZUBAC v. CROATIA), рішення від 05 квітня 2018 року, наголосив на цінності та важливості дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, попереджатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися юридична визначеність та повага до суду.
Суд зауважує, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням змін, установлено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, який продовжено до 22 червня 2020 року, та встановлено певні обмеження та заборони.
Разом з тим, навіть у випадку запровадження надзвичайного стану, права громадян на доступ до правосуддя не можуть бути обмежені, оскільки це є прямою нормою - ст.64 Конституції України. Відтак, під час дії карантину суди повинні працювати та забезпечувати громадянам доступ до правосуддя із вжиттям заходів для нерозповсюдження небезпечної інфекційної хвороби під час відправлення правосуддя.
Отже, право на судовий захист, встановлене ст.55 Конституції України, не може обмежуватись навіть за умови оголошення карантину.
З огляду на те, що спір у справі стосується, перш за все, інтересів малолітньої дитини сторін, провадження у справі відкрито 17 квітня 2020 року, вже відкладалось за клопотанням відповідача, тому з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя та затягування розгляду справи, суд вважає за можливе клопотання про витребування доказів розглянути без участі сторін, оскільки його вирішення не потребує обов'язкової участі сторін в судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вимоги клопотання, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Як визначено п.7 ч.2 с.197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Відповідно до ст.76, ч.4 ст.77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи та складають предмет доказування.
В розумінні ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Як слідує з матеріалів цивільної справи та пред'явлених позивачем вимог, предметом спору є вирішення питання визначення місця проживання дитини у віці 6 років з одним із батьків.
Відповідно до ч.1 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. За неможливості недосягнення згоди - спір вирішується судом.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.19 СК України, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24 вересня 2008 року, при розгляді спорів, що виникають із сімейних відносин та стосуються, зокрема, визначення місця проживання дитини, орган опіки та піклування, представлений юридичною особою, надає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до п.72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ №866 від 24 вересня 2008 року, під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9 до Порядку, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім'ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов'язки з виховання дитини та догляду за нею. У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання (перебування) стосовно проведення обстеження його житлово-побутових умов і складення акта обстеження умов проживання. Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Суд зауважує, що в розумінні п.3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ №866 від 24 вересня 2008 року, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (органи опіки та піклування), які провадять діяльність, зокрема, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей. Безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад (служби у справах дітей).
Враховуючи, що заявлені позивачем докази з метою перевірки можливості визначення місця проживання малолітньої дитини віком 6 років з матір'ю мають істотне значення для повного та об'єктивного розгляду судом справи та підлягають обов'язковому врахуванню судом під час ухвалення рішення, тому суд вважає за необхідне витребувати саме з Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради, представленого органом опіки та піклування за місцем проживання дитини, відповідний висновок щодо вирішення спору про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 - для врахування судом при ухваленні рішення.
Заявлення представником позивача в клопотанні вимоги про витребування такого висновку зі служби у справах дітей суд вважає помилковим, оскільки служба у справах дітей як структурний підрозділ при органі опіки та піклування лише збирає відомості зі спірного питання, в той час як відповідне рішення за наслідком розгляду таких відомостей приймає саме орган опіки та піклування. Відтак клопотання в цій частині слід задовольнити частково.
У зв'язку з необхідністю витребування доказів, повторного виклику відповідача та надання йому додаткового часу для подання відзиву на позов, доказів в порядку ст.ст.198, 223 ЦПК України, суд вважає за необхідне підготовче судове засідання відкласти.
Керуючись ст.ст.19, 76-78, 81, 84, 189, 198, 223, 260, 261 ЦПК України, суд, -
Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Павленка Вадима Вікторовича про витребування доказів - задовольнити частково.
Витребувати з Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради, представленого органом опіки та піклування (50000, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська 27): висновок щодо доцільності / недоцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини вимог клопотання - відмовити.
Витребувані відомості направити на адресу суду протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання копії даної ухвали. У випадку неможливості подання суду витребуваних доказів у встановлений судом строк - невідкладно повідомити про це суд із зазначенням причин протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення копії ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України.
Копію ухвали направити для виконання у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.3 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки для виконання ухвали про витребування доказів продовжуються на строк дії такого карантину.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та апеляційному оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Ухвалу складено та підписано 28 травня 2020 року.
Суддя О.І. Євтушенко