Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 травня 2020 р. Справа№200/4367/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. 01 листопада 2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 26 жовтня 2017 року позивачу була призначена пенсія за віком за списком № 1.
27.01.2020 року позивач звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про надання інформації на підставі яких документів призначено пенсію, які знаходяться в матеріалах пенсійної справи.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 отримав відповідь від відповідача, з якої довідався, що з дня призначення пенсії йому не зараховано в пільговому обчислені додаткові роки за списком 1: період проходження військової служби з 12.05.1986 року по 09.06.1988 року, що складає 2 роки 28 днів та період роботи з 26.08.1993 року по 07.12.1995 року, що складає 2 роки 3 місяці 12 днів, що підтверджується розрахунком по стажу, сформований відповідачем. Згідно даного розрахунку позивач має стаж роботи 26 роки 5 місяців 8 днів, додаткові роки за списком 1 - 21 роки, а всього загальний стаж роботи позивача складає 47 років 5 місяців 8 днів. Але загальний стаж роботи позивача повинен складати 52 роки 8 місяців 20 днів.
Позивач вважає, що відповідач неправомірно не врахував у пільговий стаж періоди: проходження військової служби та період роботи на підприємстві «Якутуголь», який підтверджується трудовою книжкою та довідками з підприємства. Та просить суд
- визнати протиправною бездіяльність Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Код ЕДРПОУ 42171861), щодо неврахування при призначенні пенсії за віком періоди в пільговому обчислені додаткові роки за списком 1: період проходження військової служби з 12.05.1986 року по 09.06.1988 року, що складає 2 роки 28 днів та період роботи на підприємстві «Якутуголь» з 26.08.1993 року по 07.12.1995 року, що складає 2 роки З місяці 12 днів.
- зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати періоди в пільговому обчислені додаткові роки за списком 1: період проходження військової служби з 12.05.1986 року по 09.06.1988 року, що складає 2 роки 28 днів та період роботи на підприємстві «Якутуголь» з 26.08.1993 року по 07.12.1995 року, що складає 2 роки З місяці 12 днів,
- зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зробити перерахунок, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований(а) за адресою: АДРЕСА_1 ,), з врахуванням спірного стажу з 12.05.1986 року по 09.06.1988 року та з 26.08.1993 року по 07.12.1995 року, а саме з 26.10.2017 року(з моменту звернення із заявою про призначення пенсії).
Ухвалою від 30 квітня 2020 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
25 травня 2020 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.
Свою позицію відповідач вмотивовував наступним. ОСОБА_1 , перебуває на обліку з 26.10.2017р. в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 призначену відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії позивача обчислений з урахуванням загального стажу 26 років 05 місяців 08 днів (стаж враховано по 31.01.2017 р.) в т.ч. робота за Списком №1 - 23 роки 7 місяців 10 днів. Позивач вважає, що спірним є питання, що не враховано до пільгового стажу період проходження військової служби з 12.05.1986р. по 09.06.1988р. Але згідно матеріалів пенсійної справи та витягу з І КІС ПФУ Підсистема призначення та виплати пенсії період проходження військової служби з 12.05.1986р. по 09.06.1988р позивачу враховано до пільгового стажу з дати призначення пенсії та складає 2 роки 0 міс.29 днів, а тому і відсутній предмет спору.
Щодо періодів роботи на підприємстві «Якутуголь» з 26.08.1993р. по 07.12.1995р. До пільгового стажу за Списком №1 позивачу не враховано цей період, оскільки ОСОБА_1 надав до Управління довідки видані в 1995р. Вказаний період роботи Позивачу зараховано до загального страхового стажу. Рішення про відмову в зарахуванні періодів роботи на підприємстві «Якутуголь» на пільгових умовах Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області не приймалось. Відповідно до цього управління ПФУ просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Також, відповідач наполягав на тому, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 03.07.2004 року, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).
Відповідач, Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Зелінського, 27 а та суб'єктом владних повноважень.
27.01.2020 року позивач звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про надання інформації на підставі яких документів призначено пенсію, які знаходяться в матеріалах пенсійної. (а.с.9)
У лютому 2020 року ОСОБА_1 отримав відповідь від відповідача, відповідно до яких загальний страховий стаж враховано за період з 01.09.1989 року по 30.06.2000 року та з 01.07.2000 року по 31.01.2020 року на підставі індивідуальних даних системи персоніфікованого обліку.
Згідно трудової книжки АТ - НОМЕР_4 ОСОБА_1 робив на підприємстві « Якутуголь » з 26.08.1993 року по 07.12.1995 року.
Згідно довідок № 13-17/168 та № 13-17/169 від 29.09.1995 року ОСОБА_1 працював на підприємстві « Якутуголь » з 26.08.1993 року по 07.12.1995 року.
Щодо строків звернення до суду.
Відповідач в адміністративному позові наполягав на застосування до позивача ст.122 Кодексу адміністративного судочинства щодо пропуску строку звернення до суду.
Суд зазначає, що відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Як встановлено судом під час розгляду справи, не зарахування періоду роботи для призначення пенсії є протиправними діями суб'єкта владних повноважень.
Отже, згідно з нормами частини другої статті 46 Закону № 1058-IV звернення позивача до суду не може бути обмежено будь-яким строком.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 2 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд зазначає, що в трудовій книжці позивача належно відображено спірний період роботи позивача на підприємстві «Якутуголь» з 26.08.1993 року по 07.12.1995 року.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що період роботи позивача з 26.08.1993 року по 07.12.1995 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу.
Стосовно неврахування відповідачем до пільгового стажу період проходження військової служби з 12.05.1986 року по 09.06.1988 року, суд зазначає наступне.
Згідно матеріалів пенсійної справи та витягу з ІКІС ПФУ Підсистема призначення та виплати пенсії період проходження військової служби з 12.05.1986 року по 09.06.1988 року ОСОБА_1 враховано до пільгового стажу з дати призначення пенсії та складає 2 роки 0 місяців 29 днів, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню те підлягають.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тож, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо неврахування при призначенні пенсії до пільгового стажу період роботи на підприємстві «Якутуголь» з 26.08.1993 року по 07.12.1995 року.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м.Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а, код ЄДРПОУ 42171861) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи на підприємстві «Якутуголь» з 26.08.1993 року по 07.12.1995 року.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м.Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а, код ЄДРПОУ 42171861) зробити перерахунок, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з врахуванням спірного період роботи на підприємстві «Якутуголь» з 26.08.1993 року по 07.12.1995 року з моменту звернення із заявою про призначення пенсії.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Зелінського, будинок 27-А, код ЄДРПОУ 42171861) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 840,80 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 29 травня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної
сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Роз'яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 Кодексу адміністративного судочинства України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.В. Хохленков