про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
29 травня 2020 року СєвєродонецькСправа № 360/2085/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В,, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Старобільського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Старобільської районної державної адміністрації Луганської області про визнання незаконним та скасування наказу №35-к від 13.03.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», -
25 травня 2020 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Старобільського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Старобільської районної державної адміністрації Луганської області про визнання незаконним та скасування наказу №35-к від 13.03.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
В обґрунтування позову зазначено, що наказом №38-к від 18.07.2012 позивача призначено на посаду фахівця із соціальної роботи Старобільського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з 18.07.2012. 13 березня 2020 року директором Старобільського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді видано наказ №35-к від 13.03.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », яким за неналежне виконання посадових обов'язків позивачу оголошено догану.
Позивач вважає вказаний наказ протиправним.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Частиною 1 статті 19 КАС України визначена юрисдикція адміністративних судів.
Так, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 призначено на посаду фахівця із соціальної роботи Старобільського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з 18.07.2012 для здійснення соціальної роботи на базі Шульгинської сільської ради, та установлено категорію фахівець із соціальної роботи.
При цьому, з аналізу: наказу Директора районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Старобільської районної державної адміністрації №38-к від 18.07.2012 «Про прийняття на посаду фахівця із соціальної роботи ОСОБА_1 », наказу Директора районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Старобільської районної державної адміністрації №41-к від 26.06.2017 «Про переведення ОСОБА_1 », посадової інструкції фахівця із соціальної роботи ІІ категорії та трудової книжки позивача - вбачається, що посада фахівця із соціальної роботи не відноситься до посад державної служби.
Крім того, суд зазначає, що у відповідності до статтей 36, 39 Закону України «Про державну службу» особи, що призначаються та виконують свої обов'язки на посадах державної служби, приймають присягу державного службовця та їм присвоюється відповідний ранг державної служби, в залежності від посади, яку вони займають та стажу державної служби.
З наданих суду матеріалів вбачається, що позивач, при призначенні її на посаду фахівця із соціальної роботи, присягу державного службовця не приймала, ранг державної служби для вказаної посади не присвоювався, а тому підстав вважати, що вказана посада відноситься до посад державної служби не має.
Отже, враховуючи те, що посада позивача не відноситься до посад державної служби, даний спір не є публічно-правовим, оскільки не пов'язаний з проходженням публічної служби.
Таким чином, даний спір має приватноправовий характер та виникає з трудових правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України в редакції, чинній на час прийняття судами оскаржуваних рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із частиною четвертою статті 11 ЦК України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього Кодексу).
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Отже, враховуючи, що даний спір не пов'язаний з проходженням публічної служби, суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на те, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є підстави для відмови у відкритті провадження за даним позовом.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 171, 241, 243, 256, 294 КАС України, суд -
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Старобільського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Старобільської районної державної адміністрації Луганської області про визнання незаконним та скасування наказу №35-к від 13.03.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
Роз'яснити ОСОБА_1 , що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
СуддяО.В. Ірметова