Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 травня 2020 р. Справа№200/2058/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Галатіної О.О.;
при секретарі Мирошниченко А.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії, суд -
24 лютого 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області в якому позивач просив:
визнати протиправними дії ГУ НП у Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;
скасувати затверджений висновок ГУ НП у Донецькій області про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання.
зобов'язати ГУ НП у Донецькій області нарахувати, видати відповідний наказ та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності з причини захворювання пов'язаного з проходженням служби в ОВС, згідно Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до положень статей 97, 99 Закону України "Про Національну поліцію" і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 №4, у зв'язку із отриманням ІІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС. Проте у виплаті зазначеної допомоги відмовлено, оскільки звільнення його на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) не відповідає вимогам статті 97 вказаного Закону, заявником пропущено шестимісячний термін звернення за виплатою одноразової допомоги. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають вимогам закону.
Відповідач скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, та 20.03.2020 року подав відзив на позов, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві.
30.03.2020 року позивач надав відповідь на відзив, згідно змісту якої наполягав на задоволенні позовних вимог.
13.04.2020 року відповідач надав заперечення на відповідь позивача.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , до 14.03.2019 року обіймав осаду заступника начальника 1-го відділу управління з розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління, спеціальне звання - полковник міліції.
У відповідності до Наказу МВС України № 2338о/с від 06.11.2015, ОСОБА_1 - полковника міліції, звільнено з посади заступника начальника 1-го відділу управління з розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління, згідно пунктів 10 та 11 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", та вимог п. 64 "г" (через скорочення штату) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року (справа № 826/26466/15), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року та постановою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ МВС України від 6 листопада 2015 року № 2338 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з 6 листопада 2015 року із займаної посади, заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління, згідно з пунктами 10 та 11 Розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення № 114; визнано протиправною бездіяльність НП України щодо не вирішення питання про прийняття позивача в органи поліції та зобов'язано відповідача розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції у відповідності до пункту 9 Розділу XI Закону України "Про Національну поліцію", тощо.
На час перебування у вимушеному прогулі Центральною військово - лікарською комісією МВС України за результатами медичної огляду та медичної документації видано Свідоцтво про хворобу № 150 від 10.08.2016 із встановленням захворювання у Позивача, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
21.12.2016 МВС України видано наказ № 1223 о/с про поновлення ОСОБА_1 в займаній посаді.
08.09.2017 у відповідності до Наказу № 953 о/с ОСОБА_1 - полковника міліції, повторно звільнено з посади заступника начальника 1-го відділу управління з розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління, на підставі вимог п. 64 "г" (через скорочення штату) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
За результатами розгляду позовної заяви, 16.01.2020, Окружним адміністративним судом міста Києва винесено Рішення в справі № 826/12793/17 про часткове задоволення позовних вимог, зокрема визнання протиправним та скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 08 вересня 2017 року № 953 о/с (по особовому складу) в частині звільнення в запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом полковника міліції ОСОБА_1 , заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління з 08 вересня 2017 року.
10.03.2018 у відповідності до розділу VI (Добір на посаду поліцейського) Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1 прийнятий на службу в поліцію на посаду слідчого відділення Мар'їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
Наказом ГУ НП в Донецькій області № 472 о/с позивач звільнений з 06.11.2018 зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ "Про Національну поліцію", за власним бажанням.
14.01.2020 експертами Київської Центральної медико-соціальної експертної комісії № 2 при первинному огляді Позивача встановлено причину втрати професійної працездатності пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ із ступенем втрати 40 % професійної працездатності та видано Довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, серії АГ № 0025777 від 14.01.2020, та інші підтверджуючі документи.
17.01.2020 на електронну адресу ГУ НП в Донецькій області Позивачем направлено заяву з копіями відповідних документів про здійснення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що 14.01.2020 Київською центральною медико-соціальною експертною комісією № 2 при первинному огляді встановлено третю групу інвалідності з причини захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
08.09.2017 оригінал даної заяви та додатки до неї (в оригіналах та копіях) ОСОБА_1 надано працівникам управління кадрового забезпечення. За результатом її розгляду ГУ НП в Донецькій області у листі від 17.02.2020 за № 1107/05/26-2020 повідомило Позивача про відмову у призначенні виплати одноразової грошової допомоги, з посиланням на вимоги п. 4 ч. 1 ст. 97 ЗУ "Про Національну поліцію" з таким мотивуванням: "не передбачено виплата одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання понад шести місяців звільнення з поліції за власним бажанням законні підстави для призначення та виплати Вам ОГД відсутні".
Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду, з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.
Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) та Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 (далі по тексту - Порядок № 4) (усі нормативно-правові акти в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, Закон №580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Закон № 580-VIII набрав чинності 07 листопада 2015 року.
Частина 1 статті 97 Закону № 580-VII визначає, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у випадках, передбачених у вказаній частині.
Згідно з частиною 2 статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до статей 97 - 101 Закону № 580-VIII та з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Відповідно п. 1 Розділу ІІ Порядку № 4 (в редакції від 14.05.2019) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Таким чином, суд наголошує, що зазначене положення Закону застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення): 1. інвалідність особи повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції; 2. інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції; 3. причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 20.03.2019 року в справі № 823/1924/18, від 22.01.2019 року в справі №2340/2663/18, від 19.09.2018 в справі №373/1188/16-а, від 20.09.2018 в справі №296/9456/16-а, від 01.11.2018 в справі № 822/3788/17.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав втрату працездатності внаслідок проходження служби в поліції, яка була встановлена поза шестимісячним терміном з дати звільнення з поліції; причина звільнення: рапорт про звільнення за власним бажанням.
Таким чином, у позивача відсутні дві з обов'язкових умов для призначення одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейських, а саме: інвалідність настала пізніше, ніж шість місяців після звільнення особи з поліції; причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути хвороба, що зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, адже позивач звільнився з поліції за власним бажанням.
З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому, суд виходить з того, що положення п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" визнано конституційними, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 3-р(І)/2020 від 22.04.2020, а тому відповідач під час відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейських діяв законно та обґрунтовано.
Щодо посилань позивача на те, що звільнення його за власним бажанням не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням поліцейському інвалідності, що пов'язана з проходженням служби в органах поліції, є необґрунтованим та не відповідає положенням Закону України "Про Національну поліцію", оскільки зміст ч. 1 ст. 97 цього Закону вказує на вичерпний перелік випадків, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги.
При цьому, розширеному тлумаченню дана норма Закону не підлягає.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020 року в справі № 580/1878/19 та від 13.03.2020 року в справі № 2340/4428/18.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку, відповідач довів правомірність своїх дій щодо відмови позивачу в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, згідно ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію".
Відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись положеннями КАС України , суд, -
В задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Вступна та резолютивна частина рішення складена в нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 13.05.2020 року.
Повний текст рішення складено 22.05.2020 року.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Роз'яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя О.О. Галатіна