Справа № 188/1176/16-к
Провадження № 1-кп/185/131/20
29 травня 2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області колегіально у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 ,
- ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040530000391 від 20 червня 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, зазначивши, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до п'ятнадцяти років, ніде не працює, не одружений, проживав з батьком, мати проживає окремо в АРК, після вчинення злочину намагався приховати сліди злочину, а саме викинув знаряддя вчинення злочину та спалив свій одяг, в який був одягнений на момент вчинення злочину, труп ОСОБА_8 викинув в дренажну канаву, щоб його сховати. Тому прокурор вважає, що наявні ризики у вигляді можливості переховування від суду; знищення, спотворення будь-якої з речей, що мають значення для досудового розслідування.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, зазначивши, що ризики, зазначені прокурором, не обґрунтовані, також не надано нових обставин, які виправдовують необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Також захисник зазначив, що його підзахисний вже тривалий час перебуває під вартою.
З'ясувавши думку сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
У ст. 178 КПК України передбачений перелік обставин, що враховуються судом при вирішенні питання про запобіжний захід, серед яких вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Розглядаючи дане клопотання, суд зважає на те, що зазначений прокурором ризик про спотворення будь-якої з речей, що мають значення для досудового розслідування, не знайшов свого підтвердження, бо воно закінчено, а всі докази прокурором, як він про це зазначив, вже надані суду раніше.
Суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 р. у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку».
Суд бере до уваги доводи прокурора і приходить до висновку, що активна поведінка обвинуваченого, яка зазначена в клопотанні прокурора, зокрема, щодо знищення свого одягу, свідчить про наявність ризикуухилення від суду. Також про наявність цього ризику вказують такі обставини, яквідсутність постійного місця роботи та проживання матері ОСОБА_5 на території АР Крим, яка тимчасово не підконтрольна Україні. Даний ризик не зменшився та є актуальним, а стороною захисту не повідомлено будь-яких нових обставин, які б цей ризик спростували.
Також згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованому злочині. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний/обвинувачений може ухилитись від слідства. Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».
У той же час суд враховує ту обставину, що як Верховний суд, так і Апеляційний суд не знайшли підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд приходить до висновку, що дані про особу обвинуваченого, дані про можливість ухилення від суду разом з тяжкістю пред'явленого обвинувачення свідчать на користь позиції сторони обвинувачення. Альтернативні запобіжні заходи не попередять вказаний ризик.
Тому з метою виключення вищевказаного ризику суд вважає за необхідне, на даний час, продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.
З огляду на наявність обвинувачення у вчиненні злочину, що спричинив загибель людини, розмір застави не визначати.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 183, 372 КПК України, суд
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 27 липня 2020 року, до 18.15 год..
Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 27 липня 2020 року, о 18.15 год..
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду відповідно до рішення Конституційного суду України у справі № 3-208/2018(2402/18).
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2