28 травня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1018/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язати його здійснити перерахунок пенсії з 17.01.2020 р. з врахуванням архівної довідки від 22.02.2017 р. № 18.01-03/Р-9 про нараховану заробітну плату по основній професії за період роботи з 01.05.1995 р. по 30.04.2000 р., архівної довідки від 22.02.2017 р. №18.01-03/Р-9 про нараховану заробітну плату по сумісництву за період роботи з 01.07.1995 р. по 30.04.2000 р. на ВАТ "Горлівський машинобудівний завод".
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відмова відповідача від перерахування пенсії за неможливості подання позивачем довідки про заробітну плату за час роботи на ВАТ "Горлівський машинобудівний завод", яка б була видана органами державної влади України, є неправомірною. Зазначені дії вчинені відповідачем з порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України та є такими, що порушують його права та інтереси, оскільки позивач позбавлений можливості отримувати більшу пенсію.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи це тим, що позивачу відмовлено в перерахунку пенсії згідно поданої довідки від 22.01.2020 р. № 18.01-03/Р-9, виданої архівним відділом адміністрації міста Горлівки Донецької області за період роботи на ВАТ "Горлівський машинобудівний завод", через відсутність будь-яких законних підстав застосування довідки, виданої підприємством, розташованим на тимчасово окупованій території Донецької області (а.с.51-52).
Позивач та представник позивача у судовому засіданні 18.05.2020 р. позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
27.05.2020 р. до суду засобами поштового зв'язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник вказує, що відповідачем не надано жодного доказу, який би спростовував ту обставину, що заробіток позивача за відповідні місяці роботи відповідає розмірам, які вказані в спірних архівних довідках про нараховану заробітну плату на ВАТ "Горлівський машинобудівний завод" (а.с.69-71).
Заперечення на таку відповідь до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що 18.01.2019 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням від 31.01.2019 р. №112750000569 йому відмовлено в призначенні такої пенсії.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 р. у адміністративній справі № 340/1360/19 (набрало законної сили) визнав вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області протиправними та зобов'язав його повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2019 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи на Горлівському машинобудівельному заводі за професією токар - затиловщик абразивними кругами сухим способом з 06.02.1987 р. по 30.06.1988 р. та з 04.01.1993 р. по 08.09.1993 р. з урахуванням висновків суду.
На виконання судового рішення позивачу призначено пенсію відповідно п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Для обчислення розміру пенсії відповідачем не було враховано заробітну плату (дохід) позивача за період з 01.05.1995 р. по 30.04.2000 р..
17.01.2020 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії, до якої додав дві архівні довідки від 22.02.2017 р. №18.01-03/Р-9, які видані адміністрацією м. Горлівка Донецької області, про нараховану з травня 1995 р. по квітень 2000 р. на ВАТ "Горлівський машинобудівний завод" заробітної плати по основній професії та по сумісництву (а.с.18-19, 31).
Рішенням від 22.01.2020 №112750000569 позивачу було відмовлено в перерахунку, оскільки довідки видані підприємством, розташованим на тимчасово окупованій території Донецької області (а.с.32).
Листом від 27.01.2020 №938/03-05 відповідач додатково роз'яснив позивачу, що враховуючи норми Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" від 18.01.2018 №2268, згідно яких діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, рішення про відмову в перерахунку пенсії прийнято через відсутність підстав застосування довідки від 22.01.2020 р. №18.1-03/Р-9, виданої підприємством, яке розташоване на тимчасово окупованій території Донецької області (а.с.33).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Отже, призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом № 1058-IV.
Відповідно до вимог статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до частини 2, 4, 5 статті Закону № 1058, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35,частиною другою статті 38,частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 58 Закону №1058 передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/11846.
Відповідно до пунктів 4.1 та 4.3 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Таким чином, аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ.
Відповідно абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону №1058 - для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно пункту 2.1 Порядку № 22-1, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до п. 2.10 вищевказаного Порядку, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Отже, обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 р. є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.03.2015 у справі № 21-11а15.
Матеріали справи свідчать, що позивачем при подачі заяви про перерахування пенсії 17.01.2020 р. були надані дві довідки від 22.01.2020 №18.01-03/Р-9, видані архівним відділом адміністрації м. Горлівки Донецької області, про заробітну плату по основній професії та за сумісництвом за період з травня 1995 р. по квітень 2000 р., яку позивач отримував на ВАТ "Горлівський машинобудівний завод" (а.с.18-19, 31).
Відповідачем не взято до уваги вищевказані довідки про заробітну плату позивача, оскільки вони видані підприємством, яке розташоване на тимчасово окупованій території Донецької області.
Суд з цього приводу зазначає наступне.
Спірні довідки видані установою розташованою в населених пунктах, визначених Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення".
Положеннями Постанови КМУ від 07.11.2014 №595 "Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" передбачено, що будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, видані органами фонду або підприємствами, які непідконтрольні українській владі вважаються недійсними і не можуть прийматися до розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України від 15 квітня 2014 року №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
Згідно з частинами 1 та 2 статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
На підставі частини 1 статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно статті 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.
Відповідно до положень частини 1-3 статті 9 Закону № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з цим, позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями території де розташовано підприємство на якому він працював до з травня 1995 р. по квітень 2000 р..
Суд вважає необхідним зазначити те, що у 1971 р. Міжнародний Суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Вищевказане означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Як вбачається з змісту довідок від 22.02.2017 №18.01-03/Р-9, останні видані на підставі документів про нарахування заробітної плати, що містяться в архівному фонді ВАТ "Горлівський машинобудівний завод". Також, розмір нарахованої позивачу заробітної плати по основній професії та по сумісництву за період роботи з 01.05.1995 по 30.04.2000 на ВАТ "Горлівський машинобудівельний завод" відображено у поданих суду розрахункових листах про дані щодо сум, які належать до виплати працівнику, відрахувань з них за період з 01.05.1995 р. по 30.04.2000 р. (по основній професії), з 01.07.1995 р. по 30.04.2000 р. (по професії за сумісництвом) та довідці форми ОК-5 від 11.03.2019 р. (а.с.20-30).
Натомість, підстав вважати наведені в довідках відомості недостовірними, відповідачем не наведено, а відомості вказані у довідках співпадають з розрахунковими листами за спірний період.
При цьому, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Зазначена правова позиція суду відповідає висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.07.2019 р. у справі №423/1324/17, від 28.08.2018 р. у справі № 175/4336/16-а та від 25.09.2018 р. у справі №242/65/17.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі архівних довідок від 22.02.2017 р. №18.01-03/Р-9 є протиправними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Водночас, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини і враховуючи, що при розгляді заяви позивача від 17.01.2020 відповідачем в цілому не було надано оцінки поданій позивачем довідці про суми нарахованої заробітної плати за період з 01.05.1995 р. по 30.04.2020 р. за відсутності на те правових підстав, не подання разом із заявою розрахункових листів за спірний період (відсутність таких в переліку документів, поданих разом із заявою від 17.01.2020 р.), суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії згідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з врахуванням довідок від 22.02.2017 року №18.01-03/Р-9 суд зазначає, що такі задоволенню не підлягають з огляду на їх передчасність.
Відповідно частині 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 205, 242-246, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.01.2020 року про перерахунок пенсії згідно ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням архівної довідки від 22.02.2017 року №18.01-03/Р-9 про нараховану заробітну плату по основній професії за період роботи з 01.05.1995 р. по 30.04.2000 р. та по сумісництву за період роботи з 01.07.1995 р. по 30.04.2000 р. на ВАТ "Горлівський машинобудівний завод".
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати по справі зі сплати судового збору в сумі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802).
5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України. Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько