29 травня 2020 року Справа № 160/3253/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
20.03.2020р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачеві відповідно до ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах визначених наданими до пенсійного фонду документами про зміну норм грошового забезпечення, виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум саме з моменту звернення, а саме: з 08.10.2019р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в березні 2005 року йому було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон №2262), яку він отримував у розмірі 80% грошового забезпечення. З 01.11.2016р., у зв'язку зі зміною грошового забезпечення позивача, відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача виходячи із розміру 70% сум грошового забезпечення. Позивач вважає такі дії відповідача щодо зменшення основного розміру його пенсії з 80% до 70% від сум грошового забезпечення протиправними, такими, що порушують його права та суперечать нормам ст.ст. 22, 58 Конституції України, оскільки постанова Кабінету Міністрів України №45 не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсії при їх перерахунку та при перерахунку пенсії позивача пенсійний орган повинен розраховувати основний розмір його пенсії у відсотках від суми грошового забезпечення, право на які він набув на момент виходу на пенсію у 2005 році, а саме в розмірі 80% від сум грошового забезпечення. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на рішення Конституційного Суду України №8-рп/99 від 06.07.1999р., №5-рп/2002 від 20.03.2002р., №1-21/2005 від 11.10.2005р., №1-6/2018 від 27.02.2018р. та численні постанови Верховного Суду.
Ухвалою суду від 30.03.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.19).
22.04.2020р., на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що згідно до положень ч.2 ст.13 Закону №2262 максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення чинного на момент проведення перерахунку пенсії. При цьому, відповідач зазначає, що право на перерахунок пенсії не є конституційним правом, а твердження позивача щодо звуження існуючих пенсійних прав є безпідставними, оскільки призначений та отримуваний розмір пенсії позивача не було скасовано чи зменшено. Окрім того, відповідач вказує на те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, передбачений ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011р. №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3рп/2012 (а.с.23-24).
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, дана справа вирішується 29.05.2020р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у справі.
З 11.03.2005р. ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” у розмірі 80% грошового забезпечення за 30 років вислуги, що підтверджується копією розрахунку на пенсію за вислугу років по пенсійній справі №ФД-105330 від 12.04.2005р. (а.с.5).
Згідно протоколу за пенсійною справою №ФД-105330 від 01.11.2016р., пенсія позивачеві перерахована з 01.11.2016р., виходячи з 70% грошового забезпечення за 32 роки вислуги, що підтверджується копією відповідного протоколу (а.с.6).
На звернення позивача від 08.10.2019р., листом №7516/К-09 від 21.10.2019р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачеві, зокрема, про те, що з урахуванням додаткової вислуги років на підставі грошового атестату серії НОМЕР_1 за №074098 та довідок про додаткові види грошового забезпечення йому було проведено перерахунок пенсії за редакцією Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” чинною на 01.11.2016р., а саме: за умовами ст.13, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення особи зі служби, що підтверджується копією вказаного листа, наявною в матеріалах справи (а.с.10-12).
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення у зв'язку з чим позивач просить відновити його права шляхом визнання таких дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачеві відповідно до ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах визначених наданими до пенсійного фонду документами про зміну норм грошового забезпечення, виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум саме з моменту звернення, а саме: з 08.10.2019р.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон №2262).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ст. 13 Закону №2262 (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії) було визначено, що пенсії за вислугу років призначаються у таких розмірах, а саме: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому, згідно ст.13 Закону №2262 (в редакції чинній до 01.10.2011р.) визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно з ч.4 ст.63 Закону №2262 (у редакції, чинній станом на 01.11.2016р.) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
При цьому, ч.2 ст.13 Закону №2262 в редакції Закону України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27.03.2014 № 1166-VII, що набрали чинності з 01.05.2014р., визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
За приписами ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналізуючи вищевказані норми законодавства, можна дійти висновку, що лише з 01.05.2014р. при реалізації права громадян на призначення пенсії за наведеним Законом №2262, розмір пенсії не повинен перевищувати 70 відсотків сум грошового забезпечення та наведеними нормами не врегульовується питання проведення перерахунку уже призначених до 01.05.2014р. пенсій, при цьому, перерахунок уже призначених пенсій врегульований ч.4 ст.63 Закону №2262.
Таким чином, призначення пенсії вперше та перерахунок уже призначеної пенсії є різними за змістом та механізмом їх проведення, а прийняті нормативно-правові акти та Закони не мають зворотної дії в часі за нормами Конституції України.
Отже, із наведеного можна дійти висновку, що при перерахунку пенсії позивачеві застосуванню підлягає відсотковий розмір грошового забезпечення, з якого відбулося призначення йому пенсії, тобто 80% грошового забезпечення, що також узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.06.2018р. у справі №583/2264/17.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідач при перерахунку пенсії позивача з 01.11.2016р. не мав правових підстав застосовувати зворотню дію Закону в часі та зменшувати позивачеві відсотковий розмір уже призначеної пенсії з 80% сум грошового забезпечення до 70% за нормами ч.2 ст.13 Закону №2262, оскільки вказані норми набули чинності лише з 01.05.2014р. та стосувалися призначення пенсій вперше, а не перерахунку уже призначеної пенсії до 01.05.2014р.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.11.2016р., відповідачем вказаний перерахунок проведено із розміру 70% сум грошового забезпечення, тобто зменшено відсотковий розмір, з якого розраховується пенсія, що підтверджується копією протоколу за пенсійною справою №ФД-105330 від 01.11.2016р. (а.с.6).
Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач провівши перерахунок пенсії позивача з 01.11.2016р. у розмірі 70% сум грошового забезпечення, протиправно зменшив загальний розмір відсотку грошового забезпечення, з якого розрахована пенсія позивачеві з 80% до 70%, застосувавши норми законодавства України чинні на момент проведення такого перерахунку, що суперечить вищенаведеним вимогам та ст.58 Конституції України.
Окрім того, слід зазначити, що згідно до ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні №5-рп/2005 від 22.09.2005р. прийшов до висновків, що скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Отже положення ч.3 ст.22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах від 10 грудня 2013 року у справі № 21-348а13 та від 17.12.2013 у справі № 21-445а13 та Верховний Суд у постанові від 03.04.2018р. у справі №175/1665/17.
Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність проведення перерахунку пенсії позивача з 01.11.2016р. із застосуванням граничного розміру пенсії - 70% грошового забезпечення чинного на момент перерахунку пенсії з урахуванням норм вищенаведеного пенсійного законодавства та обставин справи, встановлених судом.
Так, судом відхиляються посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011р. №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3рп/2012, оскільки, дійсно, механізм реалізації соціальних прав громадян може бути змінений державою через неможливість їх фінансового забезпечення, однак такі зміни повинні бути внесені шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, проте, жодних нормативно-правових актів щодо зменшення відсоткового розміру пенсії при перерахунку пенсії Урядом прийнято не було, а ч.2 ст.13 Закону №2262 не врегульовує питання перерахунку уже призначених пенсій.
Окрім того, судом відхиляються посилання відповідача на пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом, оскільки відповідачем не надано доказів пропущення позивачем строку звернення до суду з цим позовом з урахуванням того, що відповідач повідомив позивача про зменшення відсоткового розміру пенсії при її перерахунку лише листом №7516/К-09 від 21.10.2019р. (а.с.10-12), а тому шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущений.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перерахунок пенсії позивача з 01.11.2016р. із розрахунку 70% грошового забезпечення чинного на момент перерахунку пенсії діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, судом встановлено, що, провівши вищезазначений перерахунок пенсії позивача з 01.11.2016р. із розрахунку 70% сум грошового забезпечення, зменшивши при цьому відсотковий рівень грошового забезпечення з 80%, застосованого при призначенні позивачеві пенсії, відповідач порушив права та інтереси позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення, у зв'язку з чим позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.
Також підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачеві відповідно до ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах визначених наданими до пенсійного фонду документами про зміну норм грошового забезпечення, виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення з 01.11.2016р. та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, вийшовши таким чином за межі позовних вимог позивача відповідно до ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність дій пенсійного органу щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії саме з 01.11.2016р. та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 80% сум грошового забезпечення саме з 01.11.2016р., оскільки зменшення відсоткового рівня грошового забезпечення з 80% на 70% відбулося з вини пенсійного органу, а згідно приписів ст.51 Закону №2262 належний перерахунок пенсії не проведений з вини органів Пенсійного фонду України провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачеві відповідно до ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах визначених наданими до пенсійного фонду документами про зміну норм грошового забезпечення, виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення з 01.11.2016р. та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за п.13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах визначених наданими до пенсійного фонду документами про зміну норм грошового забезпечення, виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення з 01.11.2016р. та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Судові витрати по сплаті судового збору не розподіляються згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
На період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину згідно до п.3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва