29 травня 2020 року справа №320/1774/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вороньківської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вороньківської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання ОСОБА_1 інформації на його запит на отримання публічної інформації №1 від 20.08.2019.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що 20.08.2019 він звернувся до Вороньківської сільської ради із запитом про надання публічної інформації, у якому просив відповідача у строк не пізніше п'яти робочих днів з моменту отримання запиту направити на електронну адресу ОСОБА_1 повну, достовірну інформацію про усі вільні земельні ділянки державної та комунальної власності у межах села Вороньків Бориспільського району Київської області, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову. Вказаний запит був вручений відповідачу 23.08.2019.
Проте відповідач порушив встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк та направив позивачу відповідь на запитувану інформацію 04.09.2019 на електронну адресу позивача, а також направив 05.09.2019 відповідь засобами поштового зв'язку на поштову адресу ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що Вороньківською сільської радою на запит позивача було надано відповідь, яка була направлена на його адресу 30.08.2019, тобто з дотриманням встановлено законодавством строку.
Крім того, відповідач наголосив на тому, що Вороньківська сільська рада не володіє запитуваною позивачем у запиті інформацією, а тому така інформація не відноситься до публічної інформації в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Київ 28.10.2011 (а.с.7).
Судом встановлено, що позивач звернувся до Вороньківської сільської ради із запитом на отримання публічної інформації від 20.08.2019 №1, у якому просив у строк пізніше п'яти робочих днів з моменту отримання даного запиту, направити на його електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 повну, достовірну інформацію про усі вільні земельні ділянки державної та комунальної власності у межах села Вороньків Бориспільського району Київської області, не надані користування, що можуть бути використані під забудову (а.с.9).
Вказаний запит був направлений на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням з штрихкодовим ідентифікатором 0305808467963 (а.с.10) та був отриманий відповідачем 23.08.2019, що підтверджується інформацією з ПАТ «Укрпошта» (а.с.11) та витягом з книги вхідної кореспонденції (а.с.30).
Вороньківська сільська рада за результатами розгляду запиту позивача листом від 30.08.2019 №738/2-15 повідомила позивачу про відсутність вільних земельних ділянок на території ради (а.с.12).
Як вбачається з витягу з книги вихідної кореспонденції вказана відповідь була зареєстрована в книзі 30.08.2019 (а.с.28).
Відповідно до лицьової частини конверту вказана відповідь була направлена позивачу 05.09.2019, про що свідчить відбиток печатки відділення зв'язку на вказаному конверті.
Крім того, 04.09.2019 Вороньківська сільська рада направила копію листа з відповіддю на електронну адресу позивача (а.с.13).
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо порушення строку на надання відповіді на запит, звернувся до судуз даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої - другої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011№2939-VI (далі - Закон №2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою статті 12 Закону №2939-VI визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Отже, особа має право звернутись до розпорядника публічної інформації з письмовим запитом про надання доступну до публічної інформації, який має бути розглянути протягом п'яти днів з дня надходження до розпорядника публічної інформації відповідного запиту.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі №800/369/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75241956) зазначила, що право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а і право на своєчасність її отримання.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Судом встановлено, що відповідь на запит позивача була направлена ОСОБА_1 лише 05.09.2020, що підтверджується відбитком печатки відділення поштового зв'язку на лицьовій частині конверту.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що Вороньківська сільська рада надана вказану відповідь вчасно, а коли саме поштове повідомлення було направлено та отримано позивачем відповідачу не відомо, з приводу чого суд зазначає таке.
Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5 затверджено Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (далі - Правила).
Відповідно до пункту 1 розділу І Правил ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи).
Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами.
Відповідно до пункту 1 розділу 7 вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв'язку, електрозв'язку, а також доставляються кур'єрською, фельд'єгерською службами.
Опрацювання документів для відправлення поштовим зв'язком здійснюється службою діловодства установи відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (із змінами).
Види документів, інформація з яких передається каналами електрозв'язку, а також необхідність і порядок надсилання адресатові їх оригіналу в паперовій формі визначаються інструкцією з діловодства установи з урахуванням наявних в установі технічних і програмних засобів.
Згідно з пунктом 3 розділу 7 Правил вихідні документи опрацьовуються і надсилаються централізовано в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня.
Не допускається надсилання або передача документів без їх реєстрації у службі діловодства.
Пунктом 4 розділу 7 Правил визначено, що під час приймання від виконавців вихідних документів працівники служби діловодства зобов'язані перевірити:правильність оформлення документа (склад і розміщення в ньому всіх реквізитів);наявність і правильність зазначення адреси;наявність на документі відмітки про додатки;наявність усіх необхідних підписів на документі та додатках до нього;наявність віз на копії вихідного документа, що залишається у справах установи;наявність і повноту додатків;відповідність кількості примірників кількості адресатів.
Відповідно до пункту 7 розділу 7 Правил структурні підрозділи та окремі виконавці зобов'язані передавати вихідні документи та інші поштові відправлення до служби діловодства у години, встановлені для цього інструкцією з діловодства установи.
Отже, з вищенаведених положень вбачається, що надсилання органами місцевого самоврядування вихідної кореспонденції, у тому числі відповідей на запити про доступ до публічної інформації здійснюється в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня.
Таким чином, відповідь Вороньківської сільської ради від 30.08.2019 №738/2-15 мала бути направлена на адресу позивача або 30.08.2019 або 02.09.2019 (наступний робочий день).
Як вбачається з витягу з книги реєстрації вихідної кореспонденції, у графі «Відмітка про виконання документа» зазначено, що лист від 30.08.2019 №738/215 був зареєстрований 30.08.2019. У журналі відсутня інформація щодо дати фактичної відправки позивачу відповідного документу.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, вказана відповідь була направлена позивачу 05.09.2019, що свідчить про порушення Вороньківською сільською радою строків, передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації» для надання відповіді на запит.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 30.01.2019 у справі №805/2982/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79531819) та від 21.03.2018 у справі № 369/12240/14-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДСР - 72900069).
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що копія вказаного листа була направлена на електронну пошту позивача (ІНФОРМАЦІЯ_2) лише 04.09.2019, тобто з пропуском встановленого чинним законодавством строку.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що інформація, яку просив надати позивач у запиті (інформація про усі вільні земельні ділянки державної та комунальної власності у межах села Вороньків, Бориспільського району, Київської області, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову) не відноситься до публічної інформації.
Проте, суд не приймає до уваги такі твердження відповідача, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд зазначає, що лист відповідача від 30.08.2019 №738/2-15 не містить відмову у наданні позивачу запитуваної інформації та не містить жодних посилань щодо того, що запитувана інформація не є публічною.
Так, відповідач у вказаному листі надав позивачу відповідну інформацію, яка була предметом запиту, і тим самим, підтвердив її приналежність до публічної інформації.
Отже, наведені відповідачем у відзиві твердження не можуть бути підставою для висновків щодо обґрунтованості порушення Вороньківською сільською радою строку направлення від відповіді на запит.
Відповідач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів на підтвердження надання ним відповіді на запит позивача про надання публічної інформації у встановлений законодавством строк, у той час як матеріали справи свідчать про недотримання Вороньківською сільською радою відповідного строку.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Вороньківської сільської ради щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 20 серпня 2019 року на отримання публічної інформації в передбачений законодавством строк.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).
При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
18.02.2020 між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським бюро «Тарас Кулачко та партнери» (Бюро) було укладено договір про надання правничої допомоги №18/02/20-1, за умовами якого бюро зобов'язується надавати клієнту правничу допомогу стосовно представництва інтересів клієнта в адміністративних судах усіх інстанцій, а також у Верховному Суді у справі про визнання протиправною бездіяльності Вороньківської сільської ради щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання клієнту інформації на його запит на отримання публічної інформації №1 від 20.08.2019.
Відповідно до пункту 1.2 договору для можливості надання бюро, передбачених пунктом 1.1 договору послуг, клієнт наділяє бюро усіма процесуальними правами, наданими Кодексом адміністративного судочинства України позивача, в тому числі подавати (підписувати) від імені та в інтересах клієнта позовні заяви.
Згідно з пунктом 3.1 договору сторони погодили, що вартість послуг складає 2000,00 грн. за одну годину надання послуг.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що остаточна сума вартості наданих в рамках даного договору послуг узгоджується сторонами у відповідному акті приймання-передачі наданих послуг з зазначенням деталізованого розрахунку погодинного вартості послуг та загальної кількості годин обслуговування.
Пунктом 4.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписанні сторонами і діє до повного його виконання (а.с.15).
Позивачем на підтвердження наданих Адвокатським бюро «Тарас Кулачко та партнери» послуг надано акт приймання-передачі наданих послуг від 13.04.2020 на суму 5000,00 грн. (складання та подання до суду позовної заяви - 4000,00 грн. та складання та подання відповіді на відзив на позовну заяву - 1000,00 грн.) (а.с.42).
Проте, позивачем не додано до матеріалів справи доказів оплати наданих Адвокатським об'єднанням «Тарас Кулачко та партнери» послуг з правничої допомоги.
Верховний Суд у постанові від 17.03.2020 у справі №820/3308/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄРСР - 88277724) зазначив, що суду на підтвердження понесених витрат повинні бути надані, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати позивачем наданих йому послуг з правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн., суд не вбачає підстав для стягнення відповідних витрати з відповідача на користь позивача.
При цьому, суд вважає непереконливими посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19, оскільки зазначені рішення були постановлені судом касаційної інстанції за правилами Господарського процесуального кодексу України, а отже не стосуються правил розподілу судових витрат в адміністративному судочинстві.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем згідно платіжного доручення від 18.02.2020 №141 було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с.6).
Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем за звернення з позовною заявою до суду, у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Вороньківської сільської ради.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Вороньківської сільської ради щодо ненадання в передбачений законодавством п'ятиденний строк відповіді на запит ОСОБА_1 від 20 серпня 2019 року на отримання публічної інформації.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Вороньківської сільської ради (ідентифікаційний код 04363509, місцезнаходження: 08352, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Вороньків, вул. Паркова, буд.2).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.