2-0-10/2009
29 січня 2009 р. м. Добропілля.
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Таніча Л.М.
народних засідателів Нечаєвської Л.П.
ОСОБА_1 при секретарі Данилко Л.В.
за участю заявника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за заявою ОСОБА_2, про визнання особи безвісно відсутньою,
11 грудня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про визнання безвісно відсутньою свою дружину ОСОБА_3
В судовому засіданні заявник ОСОБА_2 в обґрунтування своїх вимог пояснив, що 14 лютого 1969 року у Ленінському відділі РАЦС м. Москва зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 Після, вони переїхали жити на Україну до Донецької області в с Володимирівка, однак їх сімейне життя не склалося тому, що дружині не сподобалося жити в селі і вона заявила, що бажає переїхати до міста. У квітні 1969 року вона виїхала у невідомому напрямку і з цього часу про неї нічого невідомо.
З метою пошуку, заявник звертався із запитами в адресні столи кількох сусідніх областей України, і в тому числі до адресних бюро м. Москва, але її розшук не дав позитивного результату.
Визнання безвісно відсутнім ОСОБА_3 необхідно заявнику для розірвання з нею шлюбу, оскільки він має намір офіційно зареєструвати шлюб для утворення сім'ї з іншою жінкою з якою прожив усе своє життя та від якої має трьох дітей.
Заслухавши пояснення заявника, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку про те, що вимоги заявника є обгрунтованими і підлягають задоволенню виходячи з наступного :
Відповідно до ст.43 ЦК України, фізична особа може бути в судовому засіданні визнана безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного мешкання немає відомостей про місце її знахождення. При неможливості встановити день її відсутності, початком береться перше число месяца, слідуючого за тим місяцем в якому були отримані останні данні про відсутнього.
В судовому засіданні встановлено, що заявник ОСОБА_2 14 лютого 1969 року уклав шлюб з ОСОБА_3, з якою у тому ж році почали сімейне життя за адресою с Володимирівка Донецької області.
У квітні 1969 року ОСОБА_3 вибула з с Володимирівка у невідомому напрямку і про її місцезнаходження заявнику до теперішнього часу нічого невідомо.
Визнання ОСОБА_3 безвісно відсутньою необхідно заявнику для розірвання з нею шлюбу, оскільки він бажає утворити сім'ю з іншою жінкою.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 рідні сестри заявника в судовому засіданні підтвердили факт відсутності ОСОБА_3 за місцем мешкання за адресою с Володимирівка Донецької області, пояснивши що остання виїхала у квітні 1969 році до м. Москва і до цього часу ніяких відомостей про її місцезнаходження їм невідомо.
Довідками адресних бюро Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Харківської та Запорізької областей, а також відділом адресного бюро м. Москва підтвержується, що в перелічених областях та в м. Москва ОСОБА_3 зареєстрованою не значиться. (арк..спр.5-12).
Відповідно до ст..248 ЦПК України судом були направлені запити в Добропільський MB та Новоторецьку сільську рада за місцем останнього мешкання ОСОБА_3 для встановлення її можливого місця проживання.
В матеріалах справи є лист-повідомлення Новоторецької сільської ради з якого вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на території сільської ради не мешкає. (арк..спр.19).
За повідомленням Добропільського MB, ОСОБА_3 в розшуку не значиться. (арк..спр.21)
Аналіз перелічених доказів в їх сукупністі дає суду достатньо підстав вважати обгрунтованими вимоги заявниці про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутньою починаючи з 1 квітня 1969 року.
Керуючись ст.ст.246, 249 ЦПК України, ст.43 ЦК України суд,
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2 Федерації безвісно відсутньою починаючи з 1 квітня 1969 року.
На рішення суду може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня оголошення рішення.
Складено одноособово в одному примірнику у нарадчій кімнаті.